Справа №22-11542 Головуючий 1 інстанції Корнєєва.І.В.
Категорія 21 Доповідач Висоцька B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі:
Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
при секретарі ТАРАНЕНЬ В.О.
з участю позивача представників відповідача Сталоверова А.О., Єфимочкиної Г.М., 3-ї особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну
справу за позовом ОСОБА_1до виробничого об'єднання
шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія" (далі - об'єднання
„Укрвуглегеологія", 3 особа ОСОБА_2 про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо - транспортної пригоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 до об'єднання „Укрвуглегеологія" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди був задоволений частково, на користь позивача з відповідача було стягнуто матеріальної шкоди 5 055 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень., судові витрати, а всього 15 853 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині стягнення на її користь моральної шкоди, стягнути з відповідача на ЇЇ користь 50 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що суд не врахував тяжкості заподіяних їй страждань загибеллю дитини. В судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Повідомлені нею причини неявки не визнані судом поважними, тому суд вважає можливим розглядати справу в її відсутності.
В апеляційній скарзі відповідач - об'єднання „ Укрвуглегеологія" просить рішення суду скасувати, справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з .порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував , що у водія відсутній склад злочину, потерпіла отримала смертельні травми внаслідок власної необережності, та позивачка відмовлялася від запропонованої їй допомоги, відшкодування шкоди ними частково здійснено. В судовому засіданні представники відповідача Сталоверов А.О., Єфимочкина Г.М. підтримали апеляційну скаргу, в задоволенні апеляційної скарги позивача просили відмовити.
В судовому засіданні 3 -я особа ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1, просив скаргу відхилити, скаргу відповідача просить задовольнити.
1
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу ОСОБА_1 дорожньо - транспортною пригодою, яка сталася 12 грудня 2005 року завдано матеріальну та моральну шкоду. Внаслідок пригоди померла ОСОБА_3у віці 8 років, опікуном якої вона була. Оскільки відповідач є володільцем підвищеної небезпеки, суд поклав на нього обов'язки по витратам на придбання пам'ятника, який фактично придбала позивачка для дитини та на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили чи умислу потерпілого звільняє особу, відповідальну за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, від обов'язку відшкодування шкоди.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася 12 грудня 2005 року при управлінні водієм ОСОБА_2 автомобілем, який належить відповідачу. Позивачка ОСОБА_1 є опікуном дитини, проживала спільно з померлою ОСОБА_3, тому суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про право позивача вимагати відшкодування шкоди. Закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину в діях водія ОСОБА_2 не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідальність настає незалежно від вини.
Доводи апеляційної скарги, що дорожньо - транспортна пригода сталася через необережні дії самої постраждалої не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки потерпіла є малолітньою дитиною 8 років та її поведінка не може вважатися грубою необережністю.
Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач придбала пам'ятник із граніту з надгробком та цементною плитою, за які внесла власні кошти (а.с. 10,3 7-38). Доводи відповідача, що середня ціна пам'ятника відрізняється від ціни купленого пам'ятника неспроможні, оскільки відповідно до довідки статистичного відділу інформації немає , а відповідачем надані докази про вартість пам'ятника з більш дешевого матеріалу (а.с.34,29,75).
Доводи апеляційної скарги відповідача не впливають на висновки суду, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди відповідає вимогам матеріального закону.
Доводи відповідача про необгрунтоване стягнення витрат за правову допомогу в розмірі 700 грн. неспроможні. З договору про надання правової допомоги від 14 серпня 2006 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 сплатила адвокату ОСОБА_4 гонорар в розмірі 700 грн. (а.с.43).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи,
Згідно протоколів судових засідань ( а.с. 25,30,67,78) адвокат ОСОБА_4 приймала участь в попередньому та трьох судових засіданнях, складанні документів відповідно до укладеного договору, Враховуючи, що граничний розмір компенсації становить 150 грн. за одну годину ( 375 грн. х 40%), з урахуванням тривалості витраченого часу, суд прийшов до обґрунтованого висновку про під ставність заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість щодо зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до роз'яснень , які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції урахував характер правопорушення, конкретні обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань позивача, те, що вона понесла непоправну втрату, й з дотримання вимог закону визначив таке відшкодування в розмірі 10 000 грн. Підстав для його зміни не вбачається.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
За таких підстав апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст.307 ч1 п.1, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛ ИВ:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1та відповідача Виробничого об"єднання шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія" відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.