Справа №22-10861 Головуючий в 1 інстанції - Блохін А. А.
Категорія - 21 Доповідач - Шевченко В.Ю.
РІШЕННЯ іменем України
21 грудня 2006 року
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого Гурової О.М. суддів Шевченко В.Ю.,Могутової Н.Г. при секретарі Миснянко М.П. з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 25 вересня 2006р. за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Апеляційного суду Донецької області надійшла апеляційна скарга від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 25 вересня 2006р., яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, на його користь з відповідача стягнуто моральну шкоду внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві у розмірі 10000 грв.
В апеляційній скарзі представник позивача просить ёкаеувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, збільшивши розмір моральної шкоди до 14000грв.,посилаючись на те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає глибині фізичних і моральних страждань позивача.
Представник позивача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду, збільшити розмір моральної шкоди до 14000грв.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, тривалий час працюючи на підприємствах вугільної промисловості, отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу 2 ст. Згідно висновку МСЕК від 13 вересня 2004р. позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв"язку з вказаним професійним захворюванням з переоглядом 13.09.2005р. При переогляді на МСЕК 26.09.2005р. позивачу було підтверджено 40 % втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 3 групи. Враховуючи, що внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, у сумі 10000грв.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
Згідно змісту вимог ст.ст. 1,21,28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 (зі змінами та доповненнями) у разі настання страхового випадку на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок у встановленому законом порядку своєчасно і в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну робітникові внаслідок ушкодження здоров"я, у тому числі і моральну шкоду при наявності підстав факту спричинення цієї шкоди потерпілому. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок шкідливих умов праці позивач отримав професійне захворювання- вібраційну хворобу 2 ст. Згідно висновку МСЕК від 13 вересня 2004р. позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв"язку з вказаним професійним захворюванням. При переогляді на МСЕК 26.09.2005р. позивачу також встановлено 40 % втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 3 групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок ушкодження здоров"я за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-X1V. Згідно змісту вимог ст.34 вказаного Закону України висновок МСЕК про наявність моральної шкоди передбачено у випадку заподіяння шкоди умовами виробництва, яка не спричинила стійкої втрати потерпілим працездатності. Із матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004р. № 1-рп\2 ушкодження здоров"я, спричинене потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеню втрати професійної працездатності спричиняє йому моральні і фізичні страждання. Обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Доводи відповідача про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" вказані виплати зупинено, суд не може прийняти до уваги, оскільки це суперечить положенням ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності", де зазначено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, коштів одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів з підприємств..., добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд не врахував ступінь порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, оскільки при переогляді на МСЕК 16 жовтня 2006р. втрата професійної працездатності позивачу у розмірі 40% та третя група інвалідності встановлені безстроково, про сторони не заперечували. Вказані обставини привели до суттєвих змін у житті позивача та негативно впливають на його психологічний стан.
Відповідно до роз"яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової)
шкоди" від 31 березня 1995р. розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Враховуючи конкретні обставини справи, ступінь порушення життєвих стосунків позивача, потребу у додаткових зусиллях для організації життя та виходячи із засад справедливості і розумності, апеляційний суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди в розмірі 14000грв.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з ухваленням нового рішення про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 14000грв. відповідно до вимог п.З ч1ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.304,ст.307,309,313,316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міському районі м.Горлівки Совєтського районного суду м.Макіївки від 25 жовтня 2006р. змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки на користь ОСОБА_1моральну шкоду у розмірі 14000( чотирнадцяти тисяч) грв.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.