КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/4986/22 Головуючий у 1-й інст. -Бабич Н.Д.

Апеляційне провадження 22-ц/824/10508/2022 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» - Братищенка Юрія Олександровича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову посилався на те, що наказом № 128 к/тр від 03.05.2022 року позивача було безпідставно звільнено від займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Крім того, позивач вважає безпідставним оголошення доган, зазначених в вищевказаному наказі, які він також просить визнати протиправними та скасувати їх.

Позивач зазначає, що облік медичної документації проводився належним чином за формами затвердженими Міністерством охорони здоров`я, неспівпадіння записів щодо проведеного лікування пацієнтів пов`язано виключно з застосуванням різних назв ліків, в яких містилась однакова діюча речовина, вимоги Локального клінічного протоколу лікування «поліп жіночих статевих органів» МКХ-10 № 84 не порушував, оскільки препарати «Індол-Ф» та «Депапілін» не є лікарськими засобами, а є біологічно активними добавками.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано п. 1 наказу Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" №128 ктр від 03.05.2022 року протиправним та скасовано його в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача відділенням гінекології № 1 Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" ОСОБА_1 , якому оголошено догану.

Визнано п. 2 наказу Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" № 128 ктр від 03.05.2022 року протиправним та скасовано його в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача відділенням гінекології № 1 Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" ОСОБА_1 , якому оголошено догану.

Визнано п. 3 наказу Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" № 128 ктр від 03.05.2022 року протиправним та скасовано його в частині звільнення завідувача відділенням гінекології № 1 Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача відділенням гінекології № 1 Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" з 03 травня 2022 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача відділенням гінекології № 1 Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" з 03 травня 2022 року.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" заробітну плату за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , починаючи з дня звільнення (03.05.2022 року) і закінчуючи днем поновлення позивача на роботі.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Київський міський пологовий будинок №3" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 984 грн 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, 22 серпня 2022 року представник Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» - Братищенко Юрій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що судом першої інстанції під час дослідження п`яти медичних карт стаціонарних хворих форми № 003/о було встановлено відсутність підписів позивача, як лікаря та як завідуючого відділенням у пунктах 22.2, 31,32,43, 57.1, 57.2 медичних карт стаціонарних хворих , що є порушенням вимог посадової інструкції завідувача відділенням гінекології № 1 щодо ведення облікової медичної документації за формами, затвердженими Міністерством охорони здоров`я України, а отже і порушенням трудових обов`язків, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним фактам у своєму рішенні.

Крім того, посилається на те, що позивач був законно та обґрунтовано притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за недбале виконання своїх посадових обов`язків в частині ведення облікової медичної документації за формами, затвердженими Міністерством охорони здоров`я України, що підтверджується дослідженими у суді першої інстанції доказами.

Посилається на те, що призначення лікарем будь - яких інших речовин, крім лікарських засобів є порушенням клінічного протоколу і основ законодавста України про охорону здоров`я, що і стало підставою для звільнення позивача.

Крім того, посилається на те, що позивача законно звільнено на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Також, посилається на те, що виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу чинним законодавством не передбачена.

28 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив задовольнити.

ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що нова редакція наказу від 03.05.2022 року № 128 к/тр подана відповідачем на стадії розгляду справи по суті, позивач не мав об`єктивної можливості на даній стадії збільшити позовні вимоги або змінити підстави чи предмет позову, позивачу не було вручено наказ № 130 к/тр від 04.05.2022 року, тому підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності в обох редакціях є абсолютно однаковими.

Крім того, не встановлено невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків, які б прямо вказували на достатність підстав для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Відсутність підписів, зроблених кульовою або гелевою ручкою в медичних картах пацієнтів при наявності інших достатніх та переконливих ідентифікуючих ознак лікаря та завідувача відділенням, призначення лікарем біологічно активних добавок пацієнтам, призначення різних за назвою, однак з однаковою діючою речовиною лікарських засобів, не можуть бути підставою для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності.

Також, відповідачем не доведено належними та допустими доказами відповідно до приписів статей 76-81 ЦПК України фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку, хоча факт такого доведення законодавцем покладений саме на відповідача.

Наказ № 128 к/тр від 03.05.2022 року не містить будь - якого посилання роботодавця на вину працівника, як одну з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що з 01 серпня 2003 року позивач працював в пологовому будинку № 3 Київського міськвиконкому.

01 серпня 2003 року позивач зарахований на посаду лікаря- інтерна за спеціальністю «акушерство і гінекологія» в пологовому будинку № 3 Київського міськвиконкому.

01 лютого 2005 року ОСОБА_1 переведений на посаду лікаря акушер-гінеколога у зв`язку із закінченням інтернатури.

01 квітня 2014 року позивач призначений на посаду завідувача відділення стаціонару денного перебування.

01.07.2014 року переведений на посаду завідувача відділення гінекології № 1 з стаціонаром денного перебування. Згідно з рішенням Київської міської ради від 24.10.2019 року № 6/7570 «Про реорганізацію закладів охорони здоров`я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» Київський міський пологовий будинок № 3 реорганізовано шляхом перетворення його в комунальне некомерційне підприємство «Київський міський пологовий будинок № 3».

03.05.2022 року позивача звільнено з посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі наказу 128 к/тр від 03.05.2022 року (а.с.16-18, т.1).

Наказом 128 к/тр від 03.05.2022 року в частині першій, за порушення п. 2.14, п.2.31, п. 4.4. Посадової інструкції Завідувача відділення гінекології № 1, затвердженої директором КНП «КМПБ № 3» від 06.04.2020 року, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 21.05.2020 року в частині незабезпечення належного ведення облікової медичної документації за нормами, затвердженими Міністерством охорони здоров`я: веденняя «чорновика» протоколу гістерорезектоскопії ОСОБА_3 , невідповідність даних щодо призначеного і проведеного лікування, а саме - не співпадіння записів щодо проведеного лікування в медичних картках стаціонарних хворих: - № 13 ОСОБА_4 , № 41 ОСОБА_5 , № 47 ОСОБА_6 , № 51 ОСОБА_7 , № 60 ОСОБА_8 , № 771 ОСОБА_9 , № 831 ОСОБА_10 , № 861 ОСОБА_11 , № 1054 ОСОБА_12 , № 1055 ОСОБА_13 , № 1088 ОСОБА_14 , № 1097 ОСОБА_15 , №1105 ОСОБА_16 , а також в частині непідписання службових документів відповідно до наданих повноважень, а саме: в медичних картах стаціонарних хворих № 724 ОСОБА_17 , № 737 ОСОБА_18 , № 756 ОСОБА_19 , № 766 ОСОБА_20 , № 770 ОСОБА_21 - відсутні підписи лікуючого лікаря та завідувача відділенням ОСОБА_1 - позивачу оголошено догану (а.с.31-41 т.1).

Наказом № 128 к/тр від 03.05.2022 року в частині другій, за порушення вимог Локального клінічного протоколу лікування «поліп жіночих статевих органів» МКХ-10: N 84, затвердженого директором КНП «КМПБ № 3» 30.03.2020 року, в розробці якого приймав участь ОСОБА_1 , про що засвідчує його підпис, в частині застосування в лікувальному процесі препаратів «Індол-Ф» та «Депапілін», які таким протоколом не передбачені, а саме при проведенні лікування пацієнток: медична карта стаціонарного хворого № 13 - ОСОБА_4 , медична карта стаціонарного хворого № 33 - ОСОБА_22 , медична карта стаціонарного хворого № 41 - ОСОБА_5 , медична карта стаціонарного хворого № 47 - ОСОБА_6 , медична карта стаціонарного хворого № 51 - ОСОБА_7 , медична карта стаціонарного хворого № 60 - ОСОБА_8 , медична карта стаціонарного хворого № 771 ОСОБА_9 , медична карта стаціонарного хворого № 831 - ОСОБА_10 , медична карта стаціонарного хворого № 861 - ОСОБА_11 , медична карта стаціонарного хворого № 1055 - ОСОБА_13 , медична карта стаціонарного хворого № 1054 - ОСОБА_12 , медична карта стаціонарного хворого № 1088 - ОСОБА_14 , медична карта стаціонарного хворого № 1097 - ОСОБА_15 , медична карта стаціонарного хворого № 14 - ОСОБА_23 , медична карта стаціонарного хворого № 38 - ОСОБА_24 , медична карта стаціонарного хворого № 25 - ОСОБА_25 - позивачу оголошено догану (а.с.31-41 т.1).

Наказом № 128 к/тр від 03.05.2022 року, в частині третій, з урахуванням того, що до завідувача відділенням гінекології № 1 КНП «КМПБ № 3» ОСОБА_1 вже застосовувались заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани (наказ КНП «КМПБ № 3» № 88 к/тр від 06.04.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 1 ОСОБА_26 та завідувача відділення гінекології № 1 ОСОБА_1»), на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення - позивача звільнено від займаної посади (а.с.31-41, т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Дисциплінарний проступок - винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

(Постанова Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі № 554/9493/17).

Відповідно до п.п. 2.14, 2.31, 4.4 Посадової інструкції Завідувача відділення гінекології № 1, затвердженої директором КНП «КМПБ № 3» від 06.04.2020 року передбачені обов`язки позивача, а саме те, що Завідувач відділення гінекології № 1 веде облікову медичну документацію за формами, затвердженими Міністерством охорони здоров`я України, коригує лікувально-діагностичний процес в межах локальних клінічних протоколів, підписує службові документи відповідно до наданих повноважень, відповідає за організацію своєї роботи, своєчасне та повне використання наказів, розпоряджень та доручень адміністрації КНП «КМПБ №3», вимог чинного законодавства за напрямками своєї діяльності.

Щодо невідповідності даних призначеного і проведеного лікування, а саме: не співпадіння записів щодо проведеного лікування в медичних картах стаціонарних хворих, зазначених в п. 1 наказу № 128 к/тр від 03.05.2022 року, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при лікуванні пацієнтів мало місце призначення різних, за назвою лікарських засобів, які містили одну і ту ж саму діючу речовину. Така ситуація виникла у зв`язку з наявністю у лікарні різних ліків у різний проміжок часу, в залежності від постачання ліків за укладеними контрактами.

Щодо не підписання службових документів відповідно до наданих повноважень, то судом першої інстанції в судовому засіданні досліджені медичні карти стаціонарних хворих №724 ОСОБА_17 , № 737 ОСОБА_18 , № 756 ОСОБА_27 , № 766 ОСОБА_20 , № 770 ОСОБА_21 ,та встановлено, що медична документація велась за формою первинної облікової документації № 003/0 , затвердженої наказом МОЗ України 14.02.2012 року № 110 (у редакції наказу МОЗ України 21.01.2016 року № 29).

В пунктах 57.1 та 57.2 всіх досліджених в судовому засіданні медичних карт зазначено П.І.Б. лікаря ОСОБА_1 , з/в ОСОБА_1 та вказано реєстраційний номер ОСОБА_1 . НОМЕР_1.

Крім того, вся медична документація дублюється шляхом електронного документообігу, з використанням відповідних ідентифікуючих лікаря підписів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що медична документація велась у передбачений законодавством спосіб, за формою первинної облікової документації № 003/0 , затвердженої наказом МОЗ України 14.02.2012 року № 110 (у редакції наказу МОЗ України 21.01.2016 року № 29).

Щодо ведення «чорновика» протоколу гістерорезектоскопії ОСОБА_3 , то в наказі № 128 к/тр від 03.05.2022 року, відповідачем не зазначено, в чому саме полягає порушення, які саме дії чи бездіяльність працівника ОСОБА_1 призвели до порушення або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Щодо порушення вимог локального клінічного протоколу лікування «поліп жіночих статевих органів» МКХ-10: N 84, затвердженого директором КНП «КМПБ № 3» 30.03.2020 року, в розробці якого приймав участь ОСОБА_1 , про що засвідчує його підпис, в частині застосування в лікувальному процесі препаратів «Індол-Ф» та «Депапілін», які таким протоколом не передбачені, то судом першої інстанції встановлено, що вказані препарати не є лікарськими засобами, використовуються як біологічно активні добавки до призначених ліків з метою посилення лікувального ефекту, не входять до переліку лікарських засобів, зазначених в фармакопеї України.

Суд першої інстанції оцінюючи зазначені в п. 1 та п. 2 наказу № 128 к/тр від 03.05.2022 року підстави для оголошення доган позивачу вказав на наступне.

При розгляді справи судом не встановлено невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків, які б прямо вказували на достатність підстав для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Відсутність підписів, зроблених кульовою або гелевою ручкою в медичних картах пацієнтів при наявності інших достатніх та переконливих ідентифікуючих ознак лікаря та завідувача відділенням, призначення лікарем біологічно активних добавок пацієнтам, призначення різних за назвою, однак з однаковою діючою речовиною лікарських засобів, не можуть бути підставою для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач не довів доказами відповідно до приписів статей 76-81 ЦПК України фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку, хоча факт такого доведення законодавцем покладений саме на відповідача.

Крім того, наказ № 128 к/тр від 03.05.2022 року не містить будь-якого посилання роботодавця на вину працівника як одну з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстнації про те, що відповідач не мав достатніх правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді доган.

Щодо звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України то судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року"Про судову практику розгляду трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Оцінюючи правомірність звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, суд перевіряє чи враховувались відповідачем критерії, передбачені ст. 149 КЗпП України та п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року.

Із змісту наказу № 128 к/тр від 03.05.2022 року вбачається, що при звільненні позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідач не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-яких обґрунтувань щодо вказаних вище критеріїв обрання виду дисциплінарного стягнення наказ № 128 к/тр від 03.05.2022 року не містить.

Крім того, судом встановлено, що будь-якої шкоди будь-яким особам заподіяно не було, жодна із пацієнток не зверталась із скаргами щодо невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків, в той час як наявність шкоди є одним із важливих критеріїв щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Судом встановлено, що позивач крім оголошених доган, наказом № 128 к/тр від 03.05.2022 року, притягувався до дисциплінарної відповідальності у виді догани наказом КНП «КМПБ № 3» № 88 к/тр від 06.04.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № ОСОБА_26 та завідувача відділення гінекології № 1 ОСОБА_1», однак за інший дисциплінарний проступок (а.с.42-45, т.1).

Також судом встановлено, що крім вищезазначеної догани, інших дисциплінарних стягнень позивач не отримував працюючи з 01.08.2003 року в Київському міському пологовому будинку №3 , до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Пункт 3 наказу № 128 к/тр від 03.05.2022 року не містить самостійного обґрунтування причин звільнення позивача, в той час як ст. 147 КЗпП України імперативно передбачає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, або догана, або звільнення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не мав достатніх правових підстав для звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Щодо наявності в матеріалах справи наказу № 130 к/тр від 04.05.2022 року(а.с.90-100, т.1), яким було внесено зміни у наказ від 03.05.2022 року № 128 к/тр, виклавши його у новій редакції, то судом встановлено наступне.

Аналізуючи зміст наказу № 128 к/тр від 03.05.2022 року та наказ № 130 к/тр від 04.05.2022 року суд першої інстанції дійшов висновку, що різниця полягає в тому, що в новій редакції наказу п. 2 та п. 3 об`єднані, в зв`язку з чим відсутній п. 3, натомість нова редакція наказу передбачає два дисциплінарні стягнення (п. 1 догана і п.2 звільнення), в той час як первісна редакція передбачала три дисциплінарні стягнення (п. 1 догана, п.2 догана, п. 3 звільнення).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що позивач отримав в день звільнення наказ від 03.05.2022 року № 128 к/тр, про наявність наказу № 130 к/тр від 04.05.2022 року позивач дізнався лише 13.07.2022 року від свого представника.

Як вбачається із матеріалів справи наказ № 130 к/тр від 04.05.2022 року було додано відповідачем до відзиву на позовну заяву в судовому засіданні суду першої інстанції 13.07.2022 року на стадії розгляду справи по суті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на стадії розгляду справи по суті був позбавлений процесуальної можливості збільшити позовні вимоги або змінити предмет чи підстави позову, оскільки підготовче провадження вже було закрито, в той час як процесуальний закон надає право позивачу на такі процесуальні дії виключно в рамках підготовчого провадження.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про повідомлення відповідачем позивача про нову редакцію наказу.

Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивача було повідомлено телефоном про необхідність отримання нової редакції наказу № 130 к/тр від 04.05.2022 року та внесення змін до запису у трудовій книжці щодо дати та номеру наказу про звільнення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення телефоном позивача про наявність вищевказаного наказу відповідно до приписів статей 76-81 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки щодо незабезпечення позивачем належного ведення облікової медичної документації в частині невідповідності даних щодо призначеного і проведеного лікування колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не співпадіння записів щодо проведеного лікування в медичних картах стаціонарних хворих зазначених в п.1 наказу № 128 к/тр від 03 травня 2022 року мало місце у зв`язку тим, що відбувалось призначення різних за назвою лікарських засобів, які містили одну і ту ж саму діючу речовину.

Посилання представника скаржника на підтвердження своєї правової позиції правовим висновком викладеним у постанові Верховног Суду від 24 травня 2022 року у справі № 703/3231/20 є безпідставним, оскільки суть дисциплінарного проступка за який позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення наказом № 130 к/тр від 04 травня 2022 року було суттєво змінено порівняно з наказом № 128 к/тр від 03.05.2022 року.

Крім того, правовідносини у даній справі не є подібними із справою № 703/3231/20.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Othersv. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» - Братищенка Юрія Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2022 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2022 року.

Головуючий

Судді