Справа № 2-64/2009

                                               ( З А О Ч Н Е)

                                          Р І Ш Е Н Н Я

                           ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

17 квітня 2009 року.                                            Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Ритова В.І.

    при секретарі Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення трудового договору,  внесення запису в трудову книжку, оплату вимушеного прогулу,

                                                 В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, у якому просить винести рішення про припинення дії трудового договору між нею та ОСОБА_2 від 05.07.2007 року з 10.09.2008 року, зобов’язати відповідачку внести запис в трудову книжку про звільнення її з роботи з 10.09.2008 року та стягнути з відповідачки мінімальну заробітну плату за вимушений прогул за період з 10.09.2008 року по 20.10.2008 року в сумі 714 грн. і по 18 грн. за кожний день затримки запису про її звільнення.

    На обгрунтування позовних вимог вказала, що відповідачка являється приватним підприємцем і займалась торгівельною діяльністю. 5 липня 2007 року між нею та відповідачкою було укладено трудовий договір, згідно якого остання приймає її на роботу в якості продавця на невизначений термін, що підтверджується копією трудового договору. 10 вересня 2008 року у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 продала магазин, вона написала заяву про припинення трудового договору і про звільнення її за угодою сторін. Відповідачка пообіцяла зробити запис в трудову книжку протягом тижня, але повернула трудову книжку через ОСОБА_3 без запису про припинення угоди.

    У зв’язку з тим, що відповідачка своєчасно не зробила відповідний запис в трудову книжку, не розірвала трудовий договір, вона вимушена була не працювати, не могла стати в службу зайнятості на облік, тобто втратила зарплату.

    Згідно п. 3 трудового договору ОСОБА_2 зобов’язувалась оплачувати її роботу в розмірі мінімальної зарплати, яка становила з 1.04.2008 року 525 грн., а з 1.10.2008 року – 545 грн. Таким чином, за вимушений прогул вона повинна сплатити їй 714 грн. з розрахунку, що вона за 10 днів вересня 2008 року отримала 175 грн., а за 2/3 частини місяця не отримала 350 грн., в жовтні за 20 днів з розрахунку 245 грн. мінімальної зарплати підлягає сплаті 364 грн. Загальна сума за вимушений прогул становить 714 грн.

    В подальшому доповнила свої позовні вимоги і просить стягнути на її користь з відповідача мінімальну заробітну плату за вимушений прогул за період з 11.09.2008 року в сумі 350 грн., за жовтень 2008 року – 545 грн., листопад 2008 року – 545 грн., за грудень 2008 року – 605 грн., січень і  лютий  2009 року по 605 грн., березень з 1 числа по 19 число 370 грн. 69 коп. на загальну суму 3 626 грн. 69 коп. і по день ухвалення рішення по 19 грн. 51 коп. за кожний день.

    В судовому засіданні позовні вимоги уточнила, просить стягнути мінімальний заробіток і за березень місяць 2009 року в розмірі 605 грн., пояснивши, що без запису в трудовій книжці про звільнення з роботи вона не може ні працевлаштуватися, ні стати в центр зайнятості.

    Відповідачка на неодноразові виклики в судові засідання не з’явилась, про день розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, причину неявки суду не повідомила, а тому суд за погодженням з позивачем проводить заочний розгляд цивільної справи на підставі доказів, що маються в справі.

    Вислухавши пояснення позивача, свідка, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню  з наступних підстав.

    Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    В судовому засіданні достовірно встановлено, що між позивачкою та ОСОБА_2 укладено трудовий договір 05 липня 2007 року і це підтверджено самим договором (а. с. 2). У трудовій книжці внесено запис про те, що вона прийнята на роботу продавцем за вказаним трудовим договором (а. с. 3).

    Як пояснила  позивачка ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4, яка разом з ОСОБА_1 працювала в магазині, 10 вересня 2008 року у зв’язку з продажею магазину вони написали заяви про звільнення з роботи за угодою сторін, заяви здали ОСОБА_2, яка обіцяла розрахувати їх та внести записи в трудові книжки, але записи так і не зробила про звільнення з роботи, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а. с. 3), де зазначена остання запис про те, що вона прийнята на роботу за трудовим договором.

    Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

    Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що дії трудового договору, укладеного 05 липня 2007 року між позивачкою та відповідачкою, необхідно припинити і зобов’язати відповідачку ОСОБА_2 внести в трудову книжку запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 10 вересня 2008 року за угодою сторін відповідно до ст. 36 п. 1 КЗпП України.

    Відповідачка трудову книжку позивачці хоч і несвоєчасно, але видала, однак запис про звільнення з роботи не внесла, у зв’язку з чим з її вини ОСОБА_1  позбавлена можливості працевлаштуватись або стати на облік до районного центру зайнятості, а тому суд вважає, що відповідачка повинна сплатити позивачці за вимушений прогул заробітну плату в розмірі мінімальної, як це передбачено трудовим договором (а. с. 2)

    Позивачка зазначила, що за 10 днів вересня 2008 року вона отримала  175 грн. Мінімальна зарплата у вересні 2008 року згідно довідки відділу статистики у Царичанському районі становила 525 грн., а тому зарплата за вимушений прогул з 11 вересня 2008 року за вересень становить: 525 грн. – 175 грн. = 350 грн.

    З 01 жовтня 2008 року по 01 грудня 2008 року мінімальна зарплата становила 545 грн., а тому за жовтень і  листопад  2008 року зарплата за вимушений прогул повинна становити по 545 грн. в місяць.

    З 01 грудня 2008 року мінімальна зарплата становить 605 грн., а тому за вимушений прогул за  грудень 2008 року, січень, лютий та березень 2009 року зарплата становить по 605 грн. в місяць.

    У квітні 2009 року заробітна плата за вимушений прогул повинна бути стягнута з відповідачки на користь позивачки до дня ухвалення рішення, тобто до 17 квітня 2009 року.

    Позивачка просить стягнути за 17 днів з розрахунку по 19 грн. 51 коп.  за день, визначивши цю суму шляхом поділу мінімальної заробітної плати 605 грн. на 31 день.

    У квітні 2009 року 30 днів, а тому денна зарплата по розрахункам позивачки повинна становити 20 грн. 16 коп., а якщо врахувати, що середньоденна зарплата повинна вираховуватися шляхом поділу місячної зарплати на кількість робочих днів, яких у квітні 2009 року 21, то середньоденна зарплата становить 28 грн. 80 коп.

    Враховуючи те, що суд відповідно до ч 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і не може вийти за їх межі, суд вважає, що за квітень місяць 2009 року заробітна плата повинна бути стягнута з відповідачки на користь позивачки за 12 робочих днів з розрахунку середньоденної зарплати, яку вирахувала позивачка, а саме: 19 грн. 51 коп. х 12 = 234 грн. 12 коп.

    Таким чином, на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 необхідно стягнути заробітну плату за вимушений прогул за період з 11 вересня 2008 року по 17 квітня 2009 року в загальній сумі 4 094 грн. 12 коп. ( 350 грн. + 545 грн. + 545 грн. + 605 грн. + 605 грн. + 605 грн. + 234 грн. 12 коп. = 4 094 грн. 12 коп.) В іншій частині позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

    Оскільки позовні вимоги позивачки задовольняються, з відповідачки на її користь підлягають стягненню підтверджені документально судові витрати: 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 150 грн. витрат на правову допомогу та 20 грн. 10 коп. витрат на отримання довідки про розміри мінімальної зарплати, а всього 177 грн.60 коп. ( 7, 50 грн. + 150 грн. + 20, 10 грн. = 177, 60 грн.).

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                    В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення трудового договору, внесення запису в трудову книжку та оплату вимушеного прогулу  задовольнити частково.

    Припинити дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05 липня 2007 року.

    Зобов’язати ОСОБА_2 внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про звільнення її з роботи за угодою сторін з 10 вересня 2008 року на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України.

    Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул за період з 11 вересня 2008 року по 17 квітня 2009 року в сумі 4 094 грн. 12 коп. та судові витрати 177 грн. 60 коп., а всього 4 271 грн. 72 коп.

    В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області з подачею апеляції в 10 денний термін через районний суд або шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження рішення з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення апеляційної скарги через районний суд.

    Головуючий                                                            В.І.Ритов.