Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

                                                        Справа № 332/2708/22

                                               Провадження №: 1-кп/332/250/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2022 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, утриманців не має, який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, з угодою про визнання винуватості,

встановив:

06.03.2022 наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 7 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення З стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов`язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Статтями 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Статтею 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїми військовими званнями начальниками є:

військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини;

військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.

В свою чергу, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

09 серпня 2022 року перебуваючи в АДРЕСА_2 на командно-спостережному пункті командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_6 у присутності т.в.о. командира 2-го стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 , на підставі бойового розпорядження 110 ОБ ТРО від 06.06.2022 №284т, віддав бойовий наказ солдату ОСОБА_4 щодо висування на бойові позиції в районі околиці АДРЕСА_2 та оборони зайнятого рубежу.

Отримавши такий наказ стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом та з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених вище статутних вимог, відмовитися від виконання наказу командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 щодо висування на бойові позиції в районі околиці АДРЕСА_2 та оборони зайнятого рубежу.

Реалізуючи свій злочинний умисел солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України ст. ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 09 серпня 2022 року, перебуваючи в АДРЕСА_2 на командно-спостережному пункті, у присутності командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 та т.в.о. командира 2-го стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 , які відповідно до вимог ст. ст. 29, 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України є для нього начальниками за службовим становищем та військовим званням, та інших військовослужбовців, відкрито відмовився виконувати наказ щодо висування на бойові позиції в районі околиці АДРЕСА_2 та оборони зайнятого рубежу, хоча об`єктивно міг та зобов`язаний був виконати цей наказ.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

31 жовтня 2022 року між прокурором Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62022080010000170, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.09.2022 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно з вказаною угодою ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі врученого йому обвинувального акта.

Також, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання своєї винуватості, сприяння у викритті кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, приймав участь у відсічі збройної агресії російської федерації на території України, на військовій службі військовим командуванням характеризується позитивно, вказаною угодою сторони вважали за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, застосувати ст. 69 КК України та погодили призначення покарання більш м`яке, ніж передбачене санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, а також пояснив, що під час укладення угоди діяв добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості судом, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання. Суду повідомив, що щиро розкаюється у вчиненому, засуджує свій вчинок та бажає після відбуття покарання продовжити військову службу.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, та просив призначити йому узгоджену міру покарання.

Прокурор не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості та просив призначити ОСОБА_4  узгоджену міру покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Судом, встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесене до тяжкого злочину.

Встановлено, що сторони кримінального провадження уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України. При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.

При цьому, судом перевірено, що ОСОБА_4 цілком розуміє роз`яснені йому права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, суть обвинувачення та вид покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, бажання продовжувати проходити військову службу, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується, а також його негативного ставлення до скоєного, бажання продовжувати проходити військову службу та захищати Вітчизну, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_4 узгодженого сторонами більш м`якого виду покарання, ніж зазначено у санкції ч.4 ст.402 КК України, а саме у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Такий вид покарання, на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався і підстави для його обрання до вступу вироку в законну силу відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та витрати, пов`язані з залученням експертів, у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 314, 368, 370, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, суд,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 жовтня 2022 року в м.Запоріжжя між начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання за ч.4 ст.402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя:                                                         ОСОБА_1