Дата документу 27.10.2022 Справа № 195/441/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/1281/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний №195/441/22Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року                                 м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого                         ОСОБА_2

суддів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря                 ОСОБА_5

прокурора                                 ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисника                                 ОСОБА_7

обвинуваченого                         ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 жовтня 2022 року про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Радивонівка Мелітопольського району Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаною ухвалою районного суду задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 до 11.12.2022 року включно.

В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу суду скасувати та застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що суд під час розгляду клопотання прокурора не дослідив та не врахував обставини, які його характеризують, не перевірив доведеність ризиків, на які посилався прокурор, та продовжив строк його тримання під вартою без достатніх на те підстав. Крім того, посилався на відсутність доказів його винуватості.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з`ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги та просила ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ухвали, в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувало кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду територіальна підсудність судових справ Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області визначена за Комунарським районним судом м.Запоріжжя.

Прокурор звернулась до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції, задовольняючи дане клопотання, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому для запобігання цим ризикам необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ст.177 КПК, зобов`язаний оцінити та врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв`язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.

На переконання колегії суддів рішення суду про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ґрунтується на зазначених вимогам процесуального закону.

Так, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового провадження в суді першої інстанції та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції основоположним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, об`єктивно існує і для його запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .

На підтвердження існування вказаних ризиків свідчать ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше п`ять разів притягався до кримінальної відповідальності. Також встановлено, що на момент вчинення інкримінованого злочину до суду направлено два обвинувальні акти щодо ОСОБА_8 , за якими він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів проти власності та злочину проти громадської безпеки.

Крім того, злочин, у вчиненні якого наразі обвинувачується ОСОБА_8 , відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі.

Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що ОСОБА_8 , будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також з наданих матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений  ОСОБА_8  офіційно не працевлаштований, неодружений, осіб на утриманні не має, а відтак не має стійких соціальних зв`язків, місця проживання на підконтрольній території України не має.

Такі обставини у своїй сукупності беззаперечно доводять існування у даній справі ризику того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому районний суд правильно визначився з тим, що встановлені у даній справі обставини не дають підстав для застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Відтак суд першої інстанції, врахувавши характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується  ОСОБА_8 , дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушені, у вчиненні якого він обвинувачується, а також наявності обвинувачення у вчиненні інших кримінальних правопорушень на момент вчинення інкримінованого злочину, за відсутності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, обґрунтовано застосував до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, навівши в ухвалі мотиви прийнятого ним рішення.

Посилання обвинуваченого про недоведеність пред`явленого йому обвинувачення є передчасними, оскільки ці питання безпосередньо стосуються доказування винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, і підлягають оцінці при розгляді місцевим судом справи по суті пред`явленого цій особі обвинувачення. Апеляційний суд при перевірці рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання особи під вартою, ухваленого під час судового розгляду, перевіряє лише наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК та необхідність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.

Даних, які б унеможливлювали тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, надані матеріали провадження не містять. Не надано таких даних і стороною захисту.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки вона довела обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого ОСОБА_8 перебувати на волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 жовтня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддя

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4