УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала Іменем України
"23" січня 2007року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі;
головуючого Романова О.В.,
суддів: Михаиловського В.І.,
Слісарчука Я.А. з участю секретаря
прокурора Руденка В.І.
потерпілої ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 листопада 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 4 ( чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3( три) роки.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 визначена- підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_1 3478 грн. 85 коп. матеріальної шкоди та 50000 гривень моральної шкоди; Житомирського міськфінвідділу 214 гривень 44 копійки витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 24.09.2005 року близько 13 години 20 хвилин в районі будинку АДРЕСА_1 на автомобілі ГАЗ-24 держзнак НОМЕР_1 виявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін та під час руху у напрямку с.Глибочиця Житомирського району виїхав на смуги
Справа №11-41 2007р. Головуючий у суді 1-ї інстанції Покатілов О.Б.
Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач Михайловський В.І.
2
зустрічного руху з перевищенням швидкості, встановленої на даній ділянці дороги, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4.
Внаслідок наїзду ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді травм та переломів склепіння та основи черепа, важкого ступеня забою головного мозку, гемоліквореї, забою легень, закритої травми грудної клітки, закритого перелому всіх ребер зліва, лівобічного гемопневмотораксу, забою серця, підшкірної емфіземи лівої половини грудної клітки, травматичного шоку П ступеню, від яких потерпілий ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 11.4, 12.4, 12.4, 12.9.6 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.
В апеляціях:
- потерпіла ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, застосувавши більш суворе покарання. В обгрунтування апеляції потерпіла посилається на м'якість призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. ОСОБА_2 вину не визнав, не розкаявся за вчинений злочин, не відшкодував завданих збитків, внаслідок загибелі ОСОБА_4 потерпіла втратила чоловіка, а її діти -батька;
-адвокат, в інтересах засудженого ОСОБА_2, просить вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27.11.2006 року скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_2 направити прокурору Корольовського району м.Житомира для проведення додаткового слідства. В обгрунтування апеляції адвокат посилається на ті обставини, що судом однобічно і неповно були досліджені всі обставини справи, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи , не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції. На думку апелянта, причиною скоєння ДТП 24.09.2005 року стали порушення вимог Правил дорожнього руху водієм автомобіля „Газель" ОСОБА_5, який здійснив на автотрасі такий маневр, який змусив ОСОБА_2 гальмувати, також різко повертати вліво, внаслідок чого був здійснений наїзд лівою частиною транспортного засобу на потерпілого ОСОБА_4, який впав під автомобіль ЗІ Л та вдарився головою.
На думку адвоката схема ДТП не відповідає матеріалам справи, сам ОСОБА_2 з нею не був згоден. Організація, яка проводила ремонтні роботи, не забезпечила безпеку руху та допустила знаходження сторонніх осіб на вказаній ділянці дороги, що, у свою чергу, стало причиною отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4. Завдані збитки в частині моральної шкоди судом стягнуті у більшому розмірі без урахування матеріального стану засудженого та поведінки потерпілого.
А тому апелянт в інтересах засудженого вважає за необхідне направити справу на додаткове розслідування, під час якого провести відтворення обстановки і обставин події, перевірити причетність до ДТП водія автомобіля „Газель", провести додаткову автотехнічну експертизу, перевіривши причетність до ДТП
3
посадових осіб, які відповідають за безпеку руху під час ремонтно-шляхових робіт.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення обох апеляцій, потерпілу ОСОБА_1, яка підтримала подану апеляцію та заперечувала проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Вина ОСОБА_2 підтверджена зібраними та дослідженими судом першої інстанції доказами : показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, протоколом огляду місця ДТП, висновками судово- медичної, судово- технічної, судово автотехнічної експертиз ( а.с. 5-13, 82-90, 91-94, 95-100), а дії засудженого вірно кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а саме за ст. 286 ч.2 КК України.
Органами досудового слідства та судом повно та всебічно були досліджені всі надані докази, висновки відносно доведеності вини ОСОБА_2 та виниклих внаслідок вчиненого злочину наслідків є необгрунтованими і будь- яких сумнівів не викликають, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, а також обставин, передбачених вимогами статей 66, 67 КК України.
З урахуванням характеристики особи, даних та обставин, які пом'якшують покарання, наслідків, виниклих після вчинення тяжкого злочину, суд першої інстанції обгрунтовано визначив ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, застосувавши також і додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами на три роки.
З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить будь-яких підстав для зміни або скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_2 та направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 та апеляцію адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 -без зміни.
Згідно: суддя апеляційного суду
-Михайловський В.І.