Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем  України

23 січня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді................. '.................... Романова О.В.,

суддів.......................................... Велидчука В.М. та Яковлева С.В.,

з участю

прокурора......................................................... Руденка В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 листопада 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудима в силу ст.89 КК України, засуджена за ст.164 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженої ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, згідно рішень Новоград-Волинського районного суду від 17 грудня 1999 року та від 15 травня 2000 року ОСОБА_1 зобов'язана до сплати аліментів на користь Бердичівської загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, куди поміщені діти - дочка ОСОБА_2, та сини - ОСОБА_3, і ОСОБА_4, по 1/10 частині всіх видів заробітку на кожну дитину, але не менше 1/2 частини неоподаткованого

Справа № 11 - 33 / 2006                                                                 Головуючий у суді 1-ої інстанції Веротуб О.А.

Категорія ст164 ч.1 КК України                                                    Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.

2

мінімуму доходів громадян на кожну дитину, щомісячно до їх повноліття, починаючи з 09 вересня 1999 року та з 11 травня 2000 року відповідно.

ОСОБА_1 злісно ухиляється від сплати аліментів з 01 вересня 2005 року і станом на 01 жовтня 2006 року має заборгованість на утримання 3-ох дітей, щодо яких вона позбавлена батьківських прав, в сумі 1426 грн. 26 коп.. Не працює, на попередження державного виконавця про погашення заборгованості не реагує, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

На постановлене судом рішення по даній справі надійшла апеляція засудженої ОСОБА_1, в якій вона просить змінити вирок щодо неї, застосувати ст.75 КК України і призначити їй покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, так як хоча призначене їй покарання і не виходить за межі санкції закону, за яким вона засуджена, але за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок його суворості.

В обгрунтування апеляції засуджена зазначає, що суд при призначенні покарання не врахував тієї обставини, що вона не становить небезпеки для суспільства. В населеному пункті, де вона проживає, неможливо працевлаштуватись через відсутність роботи і отримання заробітку, а тому утворилась заборгованість по аліментах. Вона ж має випадкові заробітки і нерегулярні доходи, за які вона у змозі утримувати лише саму себе. У скоєному вона розкаюється і завіряє, що прикладе всі зусилля до погашення заборгованості у найближчий час та надасть суду документи про її сплату.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який вважав апеляцію засудженої безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, при обставинах, викладених у вироку, автором апеляції не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації її дій.

При постановленні вироку та вирішенні питання, передбаченого ст.324 ч.1 п.6 КПК України - яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудній і чи повинна вона її відбувати, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України.

Зокрема, при призначенні покарання ОСОБА_1судом також об'єктивно було враховано те, що : її попередня судимість від 18 грудня 2003 року за вчинення аналогічного злочину погашена і відповідно до вимог ст.89 КК України вона є особою, що не має судимості ( а.с.31, 32 - 33 ) ; рішенням Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 08 червня 1999 року вона позбавлена батьківських прав по відношенню 5 неповнолітніх дітей ( а.с. 16 ) ; за місцем проживання характеризується посередньо ( а.с.30 ).

3

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з цього приводу та вважає, що призначене ОСОБА_1покарання є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Твердження засудженої в апеляції про те, що вона не є суспільно небезпечною, за місцем проживання не може працевлаштуватися, стабільні й достатні доходи відсутні, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість по сплаті аліментів, її щире каяття у скоєному та завіряння про погашення заборгованості не дають підстав для пом'якшення призначеного покарання, а тому ці посилання колегія суддів визнає безпідставними.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 листопада 2006 року щодо неї ж - без зміни.