Справа № 22-1468/2008                                            оскаржуване рішення постановлене

Категорія 57                                                                під головуванням Савченка С.М.

Доповідач Чуприна В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

9 липня 2008 року                                                                                     м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Іванюка М.В., Колодійчука В.М.

При секретарі : Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 7 травня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання засипати вигрібну яму та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, мотивуючи вимоги тим, що відповідач порушує його права на користування криницею, оскільки побудував всупереч існуючих правил та норм на відстані 16 метрів вигрібну яму. Далі посилаючись на те, що він, тобто позивач, є інвалідом другої групи і внаслідок неправомірних дій відповідача погіршився стан здоров'я, постійно нервує та порушений спосіб життя, ОСОБА_2 просив, крім зобов'язання ОСОБА_1 засипати вигрібну яму, знести металевий каркас під виноград, також відшкодувати з останнього 1700 грн. моральної шкоди.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 відмовився від вимоги" про знесення металевого каркасу.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 7.05.2008 року позов задоволений. Зобов'язано ОСОБА_1 в строк до 1.07.2008 року або засипати землею вигрібну яму, яка розташована на відстані 16 метрів від криниці, розташованої на присадибній ділянці ОСОБА_2 або змінити її цільове призначення на інше, яке відповідає державно-будівельних

2

нормам 79-92 і не порушує санітарних норм. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, 200 грн. витрат на правову допомогу, 8,50 грн. судових витрат.

На користь держави стягнуто з ОСОБА_1 51 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 поставив питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема на думку апелянта суд безпідставно не врахував, що доводи позивача ґрунтуються не реальною вимогою, а побоюванням, що вигрібна яма буде використовуватись. Незважаючи на те, що моральна шкода не доведена доказами, суд в мотивувальній частині рішення визначив її розмір у 400 грн., а в резолютивній частині, зазначивши про повне задоволення позову, стягнув 500 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволеної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пункт 1 статті 103 ЗК України, виходячи зі змісту добросусідства, закріплює обов'язок власників і землекористувачів завдавати якнайменше незручностей власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок.

Розглянувши справу, суд установив, що в порушення державно-будівельних норм, які регулюють питання в тому числі і санітарно -гігієнічних умов, відповідач побудував вигрібну яму на відстані не 50 метрів, як це потрібно, а 16 метрів від криниці позивача і по рельєфу місцевості вище неї.

За наслідками обстеження земельних ділянок комісіями, в тому числі в складі представників органу місцевої влади та районної санітарної епідеміологічної станції, зобов'язувалось ОСОБА_1 зупинити експлуатацію вигрібної ями, видалити рідину, здійснити очищення та дезинфекцію (акти а.с. З, 4, 5).

На час постановления рішення відповідач вже не використовував яму, а стоки вивів у іншу.

Однак протиправно збудована вигрібна яма не була повністю ліквідована відповідачем та порушення землекористування позивача продовжилось, що обґрунтовано дало суду підстави для захисту права позивача.

Статтею 104 ЗК України закріплено право власників землі та землекористувачів вимагати припинення екологічно небезпечної діяльності на сусідній земельній ділянці.

За таких обставин суд першої інстанції повно з'ясувавши обставини справи, дійшов правильно висновку щодо вирішення спору у цій частині позову, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими.

Зобов'язавши відповідача або засипати землею вигрібну яму, або змінити її цільове   призначення   на   інше, суд формально вийшов за межі позовних

3

вимог, що суперечить диспозитивності цивільного судочинства. Однак з пояснень сторін убачається, що такий варіант вирішення спору обговорювався позивачем в ході судового розгляду і заперечень з цього приводу ні з однієї сторони, ні з іншої не заявлено, тому дане порушення судом норми процесуального права не може бути підставою для скасування рішення, так як не призвело до неправильного вирішення справи.

Разом з тим посилання апелянта щодо порушення судом вимог закону при вирішення позову про відшкодування моральної шкоди заслуговують часткової уваги.

Так описова частина рішення суперечлива за змістом, де зазначено, що позивач не довів доказами погіршення стану здоров'я, нервування та порушення способу життя, в той час суд встановлює часткове відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 грн.

Такому суперечить резолютивна частина про стягнення 500 грн. відшкодування.

За змістом ст. 215 ЦПК України описова частина рішення суду повинна за висновками відповідати резолютивній.

Вказані порушення норм матеріального і процесуального права викликають необхідність у апеляційного суду згідно ст. 309 ЦПК України ухвалення нового рішення із частковою зміною рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Самим фактом порушення права позивача відповідачем внаслідок протиправної поведінки завдано позивачу моральної шкоди, розмір відшкодування якої, з урахуванням вимог розумності та справедливості, визначається апеляційним судом в сумі 400 грн. залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач - інвалід 2-ої групи, тривалості його немайнових втрат.

При вирішенні даного питання колегія суддів також приймає до уваги те, що душевні страждання потерпілого у виді нервування внаслідок направленої на нього тривалої і неправомірної поведінки відповідача є природнім наслідком психологічного стану особи і не потребують ствердження доказами.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 7 травня 2008 року за текстом «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500 грн.» змінити в новій редакції «Стягнути з ОСОБА_1

4

на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 400 грн.».

В іншій частині вищевказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.