Справа № 22-11313/2006                                 Головуючий у 1 інстанції Токаренко М.А.

Категорія 5                                                       Доповідач Звягінцева О.М.

       РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 грудня 2006 року                            Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.

при секретарі Андрусь B.C.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за''

              позовом    ОСОБА_1    до     Товариства    з     обмеженою

              відповідальністю „Триботехнік" про стягнення заборгованості із заробітної плати,

              середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, відшкодування моральної

шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі відповідач оспорює обгрунтованість рішення суду, яким задоволено позов, і ставить питання про його скасування в частині стягнення з товариства на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача за довіреністю Колісниченко О.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування рішення суду частині стягнення з товариства на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, а позивачка заперечувала проти доводів скарги, просила про її відхилення, залишення рішення суду без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

7.06.2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що в період зІНФОРМАЦІЯ_1 вона працювала у нього ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач нараховував їй не у повному обсязі заробітну плату, тому на день звільнення з роботи утворилась заборгованість в сумі 339,02 грн., яку до т.ч. їй не виплачено.

Оскільки відповідач несвоєчасно здійснив з нею розрахунок, тому він повинен сплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку до дня фактичного розрахунку.

- У зв'язку з невиплатою їй заробітної плати на протязі 4-х місяців вона не мала джерел для існування, змушена була звертатися до знайомих та родичів з приводу позики грошей, терпіти сором та приниження, що призвело до моральних страждань, через відсутність грошей вона змушена додавати додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому просила стягнути на її користь з відповідача заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 339,02 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку, у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Рішенням Калінінського райнного суду м. Горлівки Донецької області від 17 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Триботехнік" на користь ОСОБА_1заборгованість із заробітної плати в сумі 339,02 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 3524,40 грн., у відшкодування моральної шкоди -3000 грн, судовий збір -51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи-30 грн.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду- зміні з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При вирішенні цього спору суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що розрахунок при звільненні позивачки не було проведено з вини відповідача.

Разом з цим, такий висновок суду не ґрунтується на встановлених ним обставинах цієї справи.

Зокрема, по справі встановлено, що позивачка працювала ІНФОРМАЦІЯ_2, до обов'язків якого входило нарахування і виплата заробітної плати, у тому числі, і розрахункових.

Із заяви позивачки про звільнення за власним бажанням вбачається, що її подано ІНФОРМАЦІЯ_3 про звільнення з ІНФОРМАЦІЯ_4., з чим керівник підприємства погодився. На заяві було накладено резолюцію від ІНФОРМАЦІЯ_3 про звільнення ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_4., з дотриманням норм чинного законодавства (а.с.9З).

Тобто після цього позивачка сама мала собі нарахувати розрахункові, або доручити зробити це ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно отримати ці суми.

Однак вона цього не зробила, хоча в останній день роботи отримала трудову книжку, і після цього на підприємстві не з'явилась, а на отримані нею з підприємства листи з пропозицією з'явитися та отримати розрахункові, зверталась до керівництва з листами про надіслання грошей поштовими переказами, не зазначивши при цьому, що вона згодна на оплату цих переказів за свій рахунок.

За таких обставин висновок суду щодо наявності вини підприємства у несвоєчасному розрахунку неможна визнати спроможним.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1не довела до відома керівництва про те, що вона собі не нарахувала розрахункових і не отримала їх, підтверджено наданими ним апеляційному суду особистою карткою позивачки, з якої вбачається,

 що розрахункові нараховано їй ІНФОРМАЦІЯ_5, платіжною відомостю, в якій разом з іншими працівниками включено і прізвище позивачки (а.с.93-97).

Тому у суду не було підстав відповідно до вимог визначеної норми закону для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також і відшкодування моральної шкоди, спричинення якої вона пов'язувала саме з несвоєчасним розрахунком з нею вини відповідача.

Відповідно до вимог п. З ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись п. З ч. І ст. 307, п. 3 ст. 309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

апеляційну скаргу ТОВ „Триботехнік" задовольнити, рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 жовтня 2006 року змінити.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ „Триботехнік" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3524 грн. 40 коп. та у відшкодування моральної шкоди-3000 грн. - скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.