Справа № 22-11570/2006р.                                          Головуючий в 1 інстанції Діденко C.O.

Категорія 44                                                                   Доповідач Стельмах Н.С.

       УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчачнова С.І., при секретарі Андрусь B.C., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за    позовом   ОСОБА_1   до   ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про  визнання дійсною  угоди купівлі-продажу   вантажної   машини,   за   зустрічним   позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу і

встановив:

в апеляційній скарзі представник відповідачів за довіреністю ОСОБА_4 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1 і відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, оскільки вважає, що викладені в рішенні висновки щодо такої, що відбулася угоди купівлі-продажу вантажівки не відповідає встановленим по справі обставинам.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2., ОСОБА_3 та їх представник за довіреністю ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги і просили про її задоволення, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначав, що в травні 2005 року продав за 10600 грн. відповідачам належну йому на праві власності вантажівку „МАЗ-5334", державний номерний знак НОМЕР_1.

За угодою він передав відповідачам документи на машину, довіреність на право

користування нею і саму вантажівку, вони йому передали 3180 грн., а інші повинні

були передати в тому ж 2005 році, після чого угоду збиралися нотаріально

посвідчити.                                                                                                   

Відповідачи з ним не розрахувалися і відмовляються повернути машину. Тому позивач просив ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідачів повернути йому машину.

В червні 2006 року ОСОБА_2. та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_1(а.с. 9), в якому зазначали, що договір купівлі-продажу машини не відбувся з вини відповідача, оскільки машина тривалий час не проходила технічний огляд і виявилася в аварійному стані.

Тому вони просили ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь аванс 3180 грн., який вони йому передали в рахунок майбутньої угоди купівілі машини. 

13 жовтня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою (а.с.40), в якій змінив позовні вимоги та їх підстави і просив визнати таким, що відбувся договір купівлі-продажу вказаної вантажівки між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, стягнувши з них на його користь недоплачені за договором 7420 грн.

Рішенням Добропільського міськрайоного суду Донецької області від 2 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу вантажівки „МАЗ 5334" державний номерНОМЕР_1. між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з яких на його користь солідарно стягнуто 7420 грн. за договором та 106 грн. судових витрат.

В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення 3180 грн. авансу відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ст. ст. 220, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору і суд може визнати такий договір дійсним за умови домовленості сторін з усіх істотних умов договору та повного чи часткового виконання договору при ухиленні однієї з сторін він його наступного нотаріального посвідчення.

Відповідно до вимог ст. ст. 655, 662, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає його і сплачує за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати не тільки товар, але одночасно з ним його приналежності та документи.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, що за умовами договору може бути зроблено в розстрочку.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що в травні 2005 року сторони досягай згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу вантажівки, що не заперечується жодною з них.

За цим договором машину та документи на неї з довіреністю на право користування позивачем було передано відповідачам, а від них отримано частину обумовленої договором ціни за машину в сумі 3180 грн., а іншу частину в розмірі 7420 грн. вони зобов'язалися віддати до закінчення 2005 року, але не виконали це.

За таких обставин, відповідно до вимог наведених норм закону суд обгрунтовано визнав договір купівлі-продажу дійсним і стягнув у його виконання на користь позивача з відповідачів 7420 грн.

Апеляційний суд не може визнати спроможними доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту передачи машини, оскільки з розписки відповідачів (а.с.66) вбачається, що ними передано 3180 грн. за вже придбану ними за 10600 грн. у позивача вантажівку „МАЗ 5334", решту вони зобов'язуються віддати в 2005 році.

Факт передачи машини підтверджується також видачею позивачем відповідачу ОСОБА_3 нотаріально посвідченої довіреності на право користування машиною (а.с. 7,44), що не було б потрібним за не передачею машини та документів на неї.

Не можна визнати спроможними і доводи скарги щодо невиконання позивачем будь-яких інших умов договору, оскільки про них не йдеться у вказаній розписці.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і зміни судового, рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

^{ухв алив:}

апеляційну скаргу представника відповідачів за довіреністю ОСОБА_4 відхилити, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.