'
Справа №22-11626/2006 Головуючий у 1 інстанції Карабаза Н.Ф.
Категорія 21 Доповідач Стельмах Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С,
суддів Молчанова С.І., Звягінцевої О.М.,
при секретарі Баранові В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС у м. Шахтарську
про відшкодування моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі відділення ФСС у м. Шахтарську оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 18000 грн., і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову, тим більше, що при визначенні її розміру суд не врахував вимоги справедливості та достатньості, а також не вирішив питання про притягнення належного відповідача по справаі та поновлення позивачеві строку для звернення з позовом до суду.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю Каракай Ю.С. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивач заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що працював в підземних умовах на вугільних
підприємствах з серпня 1984 року, у тому числі на ІНФОРМАЦІЯ_2.
ІНФОРМАЦІЯ_3 з ним трапився нещасний випадок на роботі в
указаній шахті, внаслідок якого було ушкоджено ліве стегно та грудна
клітина.
ІНФОРМАЦІЯ_4 з ним вдруге трапився нещасний випадок в шахті, внаслідок якого було травмовано голову та розірвано акромально-ключичне зічленіння.
Висновком ІНФОРМАЦІЯ_5 його визнано інвалідом З групи з встановленням 40% втрати працездатності внаслідок каліцтва на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_4.
Висновком ІНФОРМАЦІЯ_6 в нього встановлено безстроково 65% втрати працездатності, з яких 4% від каліцтва ІНФОРМАЦІЯ_4, 5% вперше від каліцтва ІНФОРМАЦІЯ_3 та 20% вперше від професійного захворювання хронічним бронхитом пилової етіології.
За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 45000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 18000 грн.
Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 9-45) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню. При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих та небезпечних умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності і його визнано інвалідом 3 групи безстроково.
За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання та каліцтв на виробництві моральних страждань.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість каліцтв і професійного захворювання та характер спричинених ними моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я, змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.
Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
У той, же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим ніж встановлений в ст. 34 Закону. України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.
За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд не врахував межі достаньості та справедливості.
Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.
Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії спеціальної норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду.
До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.
Не можна визнати спроможними і доводи скарги щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом, оскільки враховуючи час встановлення в нього стійкої втрати працездатності, його ним не пропущено, та щодо не притягнення належного відповідача, оскільки належним відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства є саме відділення ФСС в м. Шахтарську.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу відділення ФСС у м. Шахтарську відхилити, рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному - порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили