Справа № 22-11221/2006                    Головуючий у 1 інстанції Чекіна B.C.

Категорія 21                                          Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 грудня 2006 року       Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Баранові В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди і

в становив:

в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено частково із стягненням на його користь у відшкодування моральної шкоди 8000грн., і ставить питання про його зміну за невідповідністю висновків суду обставинам справи, стягнення на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 30000 грн., оскільки вважає, що суд не взяв до уваги те, що в результаті двох профзахворювань його здоров'ю спричинено суттєву шкоду, неможливо відновлення його здоров'я. На його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди стягнуто надто маленьку суму, що не відповідає ступені тяжкості спричиненої йому моральної шкоди та тяжкості його моральних страждань.

в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Шахтарську оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 8000грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову за порушенням судом норм процесуального права. Оскільки зупинено дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову, є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам

позивач  не  надав  суду  доказів  заподіяння  йому  моральних  страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

В засіданні апеляційного суду позивач підтримав свою апеляційну скаргу, просив про її задоволення, зміну судового рішення та стягнення на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 30000 грн., відхилення скарги відповідача, а представник відділення ФСС за довіреністю Малютіна Л.В. підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, відхилення апеляційної скарги позивача.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

28.08.2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що з 1975р. ІНФОРМАЦІЯ_1 він працював на гірничих підприємствах на підземних роботах.

За висновком ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього вперше безстроково було встановлено 25% втрати працездатності за двома професійними захворюваннями- пояснично-хрестцовою радікулопатією та хронічним бронхітом П ст.

У зв'язку з цим він був змушений звільнитися з роботи, оскільки був невзмозі виконувати колишню роботу.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він часто відчуває фізичний біль, лікується, змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 30000 грн.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2006 року позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 8000грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 7-18,19,20,21,22-23,25-26,27,28,29,38), і тому вони знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарги сторін не підлягають задоволенню з наступних підстав.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності, за висновком ІНФОРМАЦІЯ_2  у нього вперше безстроково з ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено 25% втрати працездатності за сукупністю двох професійних захворювань.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійних захворювань моральних страждань.

Всупереч доводів скарг при вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ними

моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя, межі достатньості та справедливості.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

Апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги відповідача, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

Згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Доводи скарги відповідача про те, що судом при розгляді справи порушено процесуальний закон, оскільки неповно з'ясовано обставини справи і не дано належної оцінки доказам, апеляційний суд не може визнати спроможними.

Судом першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно досліджено обставини справи, встановленим фактам і доказам дана належна правова оцінкаі застосувавши матеріальний закон, суд правильно вирішив спір.

Апеляційний суд вважає неспроможним і довод скарги відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності, оскільки ці строки ним не пропущено.

Довод скарги про те, що ФСС не повинен відшкодовувати моральну шкоду, і цю шкоду відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України повинно відшкодовувати підприємство- її спричинитель, апеляційний суд не може визнати спроможним, оскільки стійку втрату працездатності у позивдча було вперше встановлено після ІНФОРМАЦІЯ_4, з цього часу в державі встановлено порядок відшкодування моральної шкоди через Фонд соціального страхування.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційні скаргиОСОБА_1 та відділення ФСС в м. Шахтарську відхилити, рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної