Справа № 22-11557/2006                      Головуючий у 1 інстанції Павленко В.Д.

Категорія 21                                           Доповідач Звягінцева О.М.

      УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 грудня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І

при секретарі Баранові В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1   до   відділення   ФСС   в   м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Добропіллі оспорює обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 2500 грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачці такої шкоди, а сама позивачка не надала суду доказів заподіяння їй моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. Вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано взагалі факти сплати позивачці Фондом одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, з урахуванням коефіцієнту зростання.

Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС в м. Добропіллі за довіреністю Біб ля В.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2. заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що з ІНФОРМАЦІЯ_3 вона перебувала у трудових відносинах з ВП „ІНФОРМАЦІЯ_2" ДП „ІНФОРМАЦІЯ_4" вантажницею.

ІНФОРМАЦІЯ_5 підчас виконання трудових обов'язків з нею трапився нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала травму у вигляді пошкодження внутрішнього меніску лівого колінного суглобу.

За висновком ІНФОРМАЦІЯ_6 у неї вперше встановлено 10% втрати працездатності внаслідок отриманої травми.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності їй спричинено моральну шкоду, оскільки вона відчуває постійний фізичний біль, перенесла хірургічну операцію, тривалий час була обмежена в русі, в останній час стан її здоров'я погіршився, вона змушена внаслідок травми додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 2500 грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачкою обставини обгрунтовано наданими нею довідками та іншими відповідними матеріалами (ах. 5-8, 9-10, 12, 13-15, 16-18,26) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню. Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок небезпечних умов праці позивачці було завдано стійку втрату працездатності. За висновком ІНФОРМАЦІЯ_6 у неї вперше встановлено 10% втрати працездатності внаслідок каліцтва на виробництві.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачці внаслідок каліцтва на виробництві моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивачки постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпшим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

У апеляційного суду немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачці моральної шкоди, суд не врахував межі достатньості та справедливості.

Всупереч доводів скарги судом при розгляді цієї справи враховано і наявність вини позивачки у нещасному випдку на виробництві, що складає 31%.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачці моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачці моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок небезпечних умов праці.

Неможна визнати спроможнім і довод скарги про те, що судом не враховано взагалі фактів сплати позивачці Фондом одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, з урахуванням коефіцієнту зростання, оскільки цей довод, по-перше, не спростовує правових висновків суду, а по-друге, сплачені позивачці одноразова допомога та щомісячні страхові виплати не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди.

Довод скарги про те, що ФСС не повинен відшкодовувати моральну шкоду, і цю шкоду відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України повинно відшкодовувати підприємство- її спричинитель, апеляційний суд не може визнати спроможним, оскільки стійку втрату працездатності у позивачки було вперше встановлено після ІНФОРМАЦІЯ_7., з цього часу в державі встановлено порядок відшкодування моральної шкоди через Фонд соціального страхування.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Добропіллі відхилити, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному

порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.