Справа №2-а-232/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 квітня 2009 року                                                                        Ленінський  районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого  Федчишен С.А.,

при секретарі  Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення коштів , -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення коштів.  

Позов мотивований тим, що позивач відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до ст.6 цього Закону з 01.01.2006р. їй повинна виплачуватися державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 та 2007р. органами пенсійного фонду їй така допомога не виплачувалася, а в 2008р. виплачувалася, але в неповному розмірі. Про належні виплати їй повідомлено не було, її права були обмежені шляхом прийняття неконституційних законів.

В судовому засіданні позивач позов підтримала посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просила суд позов задовольнити.

Представник головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з’явився.

В судовому засіданні представник управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці позовні вимоги не визнала в зв’язку з їх безпідставністю, надала суду письмові заперечення з клопотанням про застосуванням наслідків пропуску строку на звернення до суду. Також суду пояснила, що протягом 2006р, 2007р. доплати позивачеві до пенсії не проводилися.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно посвідчення НОМЕР_1 виданого 21.04.1995 р. ОСОБА_1, 1940 р. н., отримує пенсію за віком (а. с. 11).

Згідно довідки №154 від 02.03.2009 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці і отримує пенсію за віком (а. с. 21-23).

Згідно ч.1 ст.1, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років; дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частина 1 ст. 6 цього Закону в редакції Закону №107 від 28.12.2007р, передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Фактично у 2008 р. позивачеві виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі 10% від встановленого на відповідний період прожитковий мінімум, про що вказано позивачем та не спростовано відповідачем.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» (від 20.12.2005р.) з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 110 цього Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються з 01.01.2006р., а статтею 6-у 2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету ( в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006р.).

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» (від 10.12.2006р.) з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 111 цього Закону встановлено, що у 2007 р. підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення пункту 12 ст.71, ст. 111 втратили чинність, оскільки вони були визнані неконституційним на підставі Рішення Конституційного суду №6-рп/2007 від 09.07.2007р.

Пунктом 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (№107 від 2812.2007р.) статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: „дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни". Фактично позивачеві в 2008р. виплачувалося підвищення в розмірі 10% від встановленого розміру прожиткового мінімуму.

Положення зазначеного пункту визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22.05.2008р.

Розмір прожиткового мінімуму відповідно до Законів України про державні бюджети України на 2006,2007,2008 роки встановлений в наступних розмірах : з 01.01.2006р. - 350грн.; з 01.04.2006р. - 359грн.; з 01.10.2006р. - 366грн.; з 01.01.2007р. - 380грн.; з 01.04.2007р. – 406 грн.; з 01.10.2007р. – 411 грн.; з 01.01.2008р. – 470 грн.: з 01.04.2008р. - 481грн.; з 01.07.2008р. – 482 грн.; з 01.10.2008р. -  498 грн. .

Статтею абз. 1 ч.1, ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Згідно ч.2,3 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені , крім випадків, передбачених Конституцією України. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Закон України «Про державний бюджет на 2007р.» прийнятий 19.12.2006р., опублікований в газеті «Урядовий кур’єр» 23.12.2006р. №243, «Голос України» №246 від 27.12.2006р.

Рішення Конституційним Судом України №6-рп/2007 прийняте 09.07.2007р. (набирає чинності з часу прийняття), опубліковане в офіційному віснику України №52 від 27.07.2007р. та віснику Конституційного Суду України №4 від 10.09.2007р.

Таким чином, закони та рішення Конституційного Суду України на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог були офіційно оприлюдненні у встановленому законом порядку і позивач мав змогу ознайомитися з ними. З огляду на це суд дійшов до переконання в тому, що причина пропущення строку звернення позивача до адміністративного суду не є поважною, а за наявності письмового наполягання відповідача про застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог за 2006 та 2007 роки. Строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України, не є строком процесуальним, а тому не може бути поновлений відповідно до ч.1 ст.102 КАС України.

Вимога позивача про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці нараховувати доплату до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на законі.

Що стосується вимоги за 2008р., то суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення Конституційного Суду України №10-рп, яким визнано неконституційним положення п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було прийняте 22.05.2008 р., а опубліковане в офіційному віснику України 2008, 38 від 06.06.2008р. та Віснику Конституційного Суду України 2008, №4 12.09.2008р. Позивач звернулася до суду 09.02.2009р., тобто в межах річного строку з часу коли вона могла дізнатися про порушення свого права та відповідно до ст. 99 ч.2 КАС України.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1,2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009р.» встановлено, що в 2009 р. прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008р.

Згідно ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до переконання в наявності підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.

В задоволенні позову до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід відмовити з огляду на те, що будь-які соціальні виплати позивачеві головне управління не проводить. Позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, яке виплачує пенсію позивачеві, а також здійснювало доплату до пенсії в 2008р. Отже, головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області фактично є неналежним відповідачем і вимоги заявлені до нього позивачем є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці суд виходив з наступного.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» був прийнятий 18.11.2004 р. і опублікований в газеті «Урядовий кур’єр» №244 від 22.12.2004 р.

Закон України «Про державний бюджет України на 2006р.» прийнятий 20.12.2005р., опублікований 30.12.2005р. в газеті «Голос України» №249, газеті «Урядовий кур’єр» №250-251.

Законом України від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих атів України» було викладено зміст ст.6 Конституційним Судом «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції, яка фактично передбачала виплату підвищення до пенсії лише в розмірі 10% прожиткового мінімуму, що призвело до звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача та їх обмеження. Зазначена норма закону рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. була визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення цього рішення.

Прийшовши до переконання в тому, що права позивача були порушені, суд вважає, керуючись, крім іншого, положеннями ст.2 ч.1, ст. 162 ч.2 абз. 2 КАС України, ст. 22, ст. 64 Конституції України, що їх захист та відновлення слід здійснити шляхом стягнення не нарахованих та не виплачених позивачу сум коштів за весь час дії закону, який був визнаний неконституційним, тобто починаючи з 01.01.2008р. та на час винесення рішення.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає до стягнення відповідно до ст.6 Конституційним Судом «Про соціальний захист дітей війни» (30% прожиткового мінімуму) суд виходив із розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законами про Державний бюджет України на 2008 рік та суми коштів, яка була виплачена позивачу в 2008р. Січень, лютий, березень - прожитковий мінімум 470 грн., підвищення пенсії за три місяці становить 423 грн.; квітень, травень, червень - прожитковий мінімум 481 грн., підвищення пенсії за три місяці становить 432,9 грн.; липень, серпень, вересень - прожитковий мінімум – 482 грн., підвищення пенсії за три місяці становить - 433,8 грн.; з жовтня місяця 2008р. по грудень 2008 р. включно прожитковий мінімум становить – 544 грн. Таким чином з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 слід стягнути не нараховані та невиплачені в повному об’ємі кошти за 2008р. в сумі 1186,20 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ч.2,3 ст. 22, 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ч.1 ст.8 ЦК України, рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р., №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ч.2 ст. 99, ч.1,2 ст. 100, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії (бездіяльність) управління пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо не виплати ОСОБА_1 в 2008 року в 2008 року підвищення пенсії в меншому розмірі ніж передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 не нараховані та невиплачені в повному об’ємі кошти за 2008 року в сумі 1186,20 гривень.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.    

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3,40 грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:  /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: