Справа №2-а-416/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2009 року Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого Федчишен С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Матущака Олега Сергійовича про визнання протиправними дій, визнання недійсною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Матущака О.С. про визнання протиправними дій, визнання недійсною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В позові зазначено, що постановою інспектора ДПС роти ДІЮ ВДАІ м. Вінниці Матущака О.С. від 20.02.2009 р., серії АВ № 072665, позивач був визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 260,00 грн. Даній постанові передував протокол про адміністративне порушення серії АВ № 754433, складений цим же працівником ДАІ 20.02.2009 р. Як підстава для притягнення до адміністративної відповідальності в постанові інспектора зазначено, що позивач 20.02. 2009 р. о 13 год. в м. Вінниці по пр-ту Юності здійснив зупинку в зоні дії знаку „Зупинка заборонена", чим порушив вимоги п.8.4. Правил дорожнього руху. Позивач вважає постанову про притягнення його до відповідальності такою, що не відповідає положенням ст.7 КУпАП, а розгляд відповідачем справи про адміністративне порушення таким, що не відповідає вимогам ст.ст.279-281 КУпАП, а таму його дії мають бути визнані протиправними, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в постанові вказано, що він допустив порушення п.8.4. ПДР. Позивач пояснив інспектору, що він раптово почув себе погано, і, аби не створювати загрози безпеці дорожнього руху, він вирішив зупинитись. Тобто, зупинка була вимушена і позивач діяв відповідно до вимог п.2.3. п/п Д) та мав намір виставити знак аварійної зупинки, як це передбачено п.9.11 Правил, але не встиг, так як до його автомобіля підійшов інспектор. Постанова винесення без врахування положень ст.ст.9 і 10 КУпАП, а саме відповідач обійшов увагою ту обставину, що підставою для притягнення особи для відповідальності є винні та умисні її дії, усвідомлення нею противоправного характеру вчинених дій. В даному випадку, позивач вважає, що його вина у вчиненні правопорушення, відсутня, а якщо в його діях і є склад адміністративного порушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП – воно є малозначним і притягувати його до відповідальності за це до відповідальності у виді штрафу в сумі 260,00 грн. є несправедливим та таким, що протирічить вимогам ст. 23 КУпАП, а тому позивач просить суду визнати дії інспектора протиправними та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, позовні вимоги не визнав в зв’язку з їх безпідставністю, суду пояснив, що пояснення позивача вважає логічними з огляду на суму штрафу, однак позовні вимоги є безпідставним, оскільки винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ч. 1 за ст.122 КУпАП є правомірним, оскільки відповідає діючим нормам законодавства України.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З постанови по справі про адміністративне правопорушення, серії АВ № 072665, складеної 20.02.2009 р. вбачається, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Тойота, д.н. НОМЕР_1, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 (зупинку заборонено), чим допустив порушення п. 8,4 ПДР України, за що передбачено відповідальність згідно ч.1 ст. 122 КУпАП і за що його було притягнути до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 260 грн. Як вбачається з пояснень ОСОБА_1, які занесенні до протоколу, серії АВ №754433, про адміністративне правопорушення – правила дорожнього руху він порушив не навмисно (а. с. 3).

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 7.1.6. Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України працівник ДПС при несенні служби зобов’язаний, зокрема, попереджати адміністративні правопорушення у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу та примусу.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач визнав той факт, що дійсно 20.02.2009 р. керувавши автомобілем марки Тойота, д/н НОМЕР_1, він здійснив зупинку в зоні дії знаку „Зупинку заборонено”, однак свою вину у вчиненні правопорушення заперечував. Суду пояснив, що підтвердити факт поганого самопочуття, жодним медичним документом, він не може, оскільки до лікаря він не звертався.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, статтею 68 Конституції України, як нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, визначено що кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів.

При винесенні рішення в справах адміністративного судочинства суд керується кодексом адміністративного судочинства, відповідно до якого і приймає рішення, зокрема ст. 159 даного Кодексу, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин суд вважає, що дії позивача кваліфіковано вірно, згідно ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому постанова винесена у відповідності з вимогами чинного законодавства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 11, ч.2 ст.71, 86, 158 - 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 до Матущака Олега Сергійовича про визнання протиправними дій, визнання недійсною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: