ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 року < Текст > Справа № 2а-1722/10/0870
(15 год. 20 хв.)
Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щербака А.А., при секретарі Запара О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 03.02.2010 №0000671720/0 та № 0000681720/0.
Позивач в позовній заяві зазначив, що вона не згодний із висновками акту перевірки від 18.12.2009 №131/172/ НОМЕР_1 , на підставі яких позивачу були винесене податкове повідомлення-рішення від 03.02.2010 №0000671720/0, яким позивачу визначене зобов`язання з податку з доходів суб`єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб у сумі 9 018 грн. 03 коп. а також податкове повідомлення рішення від 03.02.2010 № 0000681720/0, яким визначене зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 631 072 грн. 50 коп. ( з яких основний платіж – 419 015 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції – 212 057 грн. 50 коп.). Вказує, що висновки акту перевірки ґрунтуються на неправильному визначенні податковим органом обсягу виручки від реалізації продукції. Відповідач включив до складу виручки грошові суми, що були отримані позивачем на розрахунковий рахунок в рамках договорів комісії, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», Цивільного кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Наголошує, що об`єктом оподаткування повинен бути продаж послуг (комісійна винагорода).Зазначає, що кошти, які надійшли транзитом до платника єдиного податку, не є власністю даного суб`єкта у зв`язку з тим, що підлягають обов`язковому перерахуванню відповідній третій особі, тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції. Просить визнати нечинними податкові повідомлення – рішення від 03.02.2010 №0000671720/0 та № 0000681720/0
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, про що надала суду письмові заперечення на адміністративний позов. Зазначає, що перевіркою встановлено, що на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_1 за період з 01.01.08р. по 05.08.08р. надійшли кошти у розмірі 578150,0 грн. Таким чином датою виникнення перевищення граничної суми виручки понад 500тис.грн. вважається 05.08.2008р., що порушує вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" від 03.07.98р. №727/98 зі змінами та доповненнями. Тобто, з ІУ кварталу 2008 року позивач не мав право застосовувати спрощену систему оподаткування, а тому повинна була подавати декларацію про доходи, які оподатковують за загальною системою Таким чином ФОП ОСОБА_1 не була самостійно оподаткована податковим органом у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92 та Законом України від 22.05.2003р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» сума у розмірі 3 811 491 грн. 04 коп.. Просить позовні вимоги залишити без задоволення, судові витрати покласти на позивача.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за реєстровані як фізична особа – підприємець Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області 20.07.2007, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Позивач з 01.01.2008р. по 31 12.2008р. застосовувала спрощену систему оподаткування згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.98р. №727/98 зі змінами та доповненнями. На підставі заяви від 10.12.2007р. № 6397/10 було продовжено термін дії свідоцтва про сплату єдиного податку серія Е № 150121 від 23.07.2007р. на 2008р. Ставка єдиного податку до заявленого виду діяльності склала 200,00 грн. на місяць (оптова та роздрібна торгівля, посередницькі послуги)
СПД - фізичною особою ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області заяву про припинення платника податків від 07.05.209р. , вхідний № 2493 за формою № 8-ОПП.
На підставі ч. 6 п.6 ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення від "09" грудня 2009 року № 080211, виданого ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області та наказів ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області від: 28.07.2009р. № 198 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки», № 199 від 28.07.2009р. «Про призупинення проведення виїзної позапланової документальної перевірки на невизначений термін у зв`язку з ненаданням документів на перевірку», 08.12.2009р. № 333 «Про поновлення терміну проведення позапланової документальної перевірки», ОСОБА_2 - радником податкової служби 3 рангу, завідувачем сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб, проведена позапланова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 23.07.2007р. по 09.12.2009р.
З результатами перевірки складний акт №131/172/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлені порушення пп. 7.3.1, пп. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №138/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме не нарахування зобов`язань на загальну суму 419 015 грн., у тому числі: серпень 2008 – 59 205 грн., вересень 2008 – 263 836 грн., жовтень 2008 – 69 307 грн., листопад 2008 – 26 667 грн.; порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а саме заниження зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 9 018 грн. 03 коп.
На підставі порушень, виявлених перевіркою СПД ОСОБА_3 було винесене податкове повідомлення рішення №0000671720/0 від 03 лютого 2010 року, яким позивачу визначене зобов`язання з податку з доходів суб`єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб а основним платежем у розмірі 9 018 грн. 03 коп. також за результатами перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення №0000681720/0 від 03 лютого 2010 року , яким визначене зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 631 072 грн. 50 коп., з яких зобов`язання за основним платежем – 419 015 грн. 00 коп., зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями – 212 057 грн. 50 коп.
Відповідно до абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб`єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
Згідно з абзацом 5 ст. 1 Указу №727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб`єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до положень ст. 5 Указу №727/98 У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суб`єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Слід зазначити, що у нормах указу мова йде лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт і послуг), що належать фізичній особі – підприємцю на праві власності. Обсяг виручки фізичної особи – суб`єкта підприємницької діяльності , який є платником єдиного податку згідно з Указом і здійснює згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким комісіонером згідно з договорами комісії. (аналогічні роз`яснення також надані у листі Комітету Верховної Ради України від 11.04.2001р. № 06-10/206, у листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва № 9375 від 26.10.2005р., у листі ДПАУ від 27.06.2004р., що є офіційними роз`ясненнями норм податкового законодавства у розумінні пп. "г" пп. 4.4.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000)
Також необхідно зазначити, що ст. 1011 Цивільного кодексу України чітко визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітент, при цьому, право власності на товар, переданий на реалізацію залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти , отримані від продажу такого товару, а виручкою комісіонера (позивача) в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії, саме така комісійна винагорода і повинна враховуватися для визначення обсягу виручки позивача за відповідний рік з метою перебування позивачем на спрощеній системі оподаткування.
Отже, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно об`єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб`єкту підприємницької діяльності – платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не уся сума транзитних грошових коштів, які підлягають обов`язковому перерахуванню третій особі (комітенту). Тобто, грошові кошти, що надійшли суб`єкту підприємницької діяльності – платнику єдиного податку не є його власністю, оскільки підлягають обов`язковому перерахуванню третій особі (комітенту) ; а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не можуть бути об`єктом оподаткування єдиним податком та не можуть враховуватися для визначення обсягу виручки за відповідний рік з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування.
У силу ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Закону України «Про систему оподаткування», при визначенні зобов`язань по сплаті податків та зборів (обов`язкових платежів) повинен бути забезпечений однаковий підхід до всіх платників.
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (п. 1.31 ст. 1 Закону).
Згідно п.7.9 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" грошові кошти залучені платником податку на підставі договору комісії та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на такі грошові кошти, не включаються до валового доходу та не підлягають оподаткуванню.
Тобто в податковому обліку посередницька операція класифікується як продаж послуг (комісійна винагорода), таким чином саме продаж послуг повинен виступати об`єктом оподаткування.
Перевіркою встановлено, що позивачем за 2008р., отримано виручку у розмірі 4 311 491 грн. 04 коп., вказана сума складається із суми, яка надійшла на розрахунковий рахунок (торгівельний виторг та комісійна винагорода) у розмірі 4 311 491 грн. 04 коп.. Однак, порівняльним аналізом книги обліку доходів та витрат, банківських виписок та інформації з бази ДРФО, податковим органом встановлено, що позивачем отримана виручка на 4 060 891 грн. 04 коп. (4311491,04 - 250600,0) більше ніж самостійно визначена ОСОБА_3 ..
Актом перевірки встановлено, що На розрахунковий рахунок СПД – фізичної особи ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 4313297,78 грн. - 1806,74 = 4311491,04 грн.
Згідно інформації щодо руху грошових коштів вказана вище сума складається з :
«торгівельного виторгу » - 4231560 грн.
«комісійної винагороди» - 79931,04 грн.
«повернення помилково перерахованої суми згідно листа № 1 від 27.06.08р.» - 1806,74грн. яка повернута ТОВ «Вікторія-Україна», 30431208 платіжним дорученням від 27.06.2008р. № 216 Вказана вище сума не врахована до складу виручки.
Відповідно до даних книги обліку доходів і витрат (форми 10), звітів суб`єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку підприємцем самостійно визначено виручку, отриману протягом 2008 року у розмірі 250 600 грн. 00 коп. зазначена сума підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, звітами комісіонера а актами звірки взаємних розрахунків між позивачем та її контрагентами.
Інші грошові кошти, які податковий орган зарахував до торгової виручки є транзитними коштами, які передані комітенту, про свідчать арки звірки взаємних розрахунків та акти прийому передачі наданих послуг, відповідно до яких сторони не мають претензій один до одного. Копії зазначений документів знаходяться у матеріалах справи.
Посилання податкового органу на той факт, що до перевірки не додавалися договори комісії, спростовуються тим, що відповідно до матеріалів акту перевірки, до перевірки надавалися договори комісії з ТОВ «Вікторія України» та ТОВ «Югком» (розділ 1 акту «загальна частина»)
Щодо визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Податковим органом встановлено, що на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_1 за період з 01.01.08р. по 05.08.08р. надійшли кошти у розмірі 578150,0 грн. Таким чином датою виникнення перевищення граничної суми виручки понад 500тис.грн. вважається 05.08.2008р., що порушує вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" від 03.07.98р. №727/98 зі змінами та доповненнями.
Однак, зазначені висновки спростовуються матеріалами справи та свідчать про невірне застосування податковим органом норм чинного законодавства України
Щодо визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98, суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов`язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
Оскільки судом встановлено, що ДПІ у Запорізькому районі неправомірно включено до складу торгової виручки транзитні кошти, отримані від реалізації товару переданого позивачу на умовах договору комісії. Тобто, податковий орган не мав право вважати, що ОСОБА_1 з 05.08.2008 знаходилася на загальній системі оподаткування, і відповідно до положень п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.
Враховуючи зазначене, протягом 2008 року позивач не була платником податку на додану вартість , а тому визначення їй податкового зобов`язання з ПДВ на суму 9 018 грн. 03 коп. податковим повідомленням – рішенням від 03.02.2010 №0000671720/0 є неправомірним.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено, що оспорюване податкові повідомлення рішення від 03.02.2010 №0000671720/0 та № 0000681720/0 винесені обґрунтовано і пропорційно. Тобто позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладено, ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 3 лютого 2010р. №0000671720/0 та №0000681720/0 прийняти Державною податковою інспекцією в Запорізькому районі Запорізької області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Повне рішення виготовлено 23 травня 2010 року.
Суддя А.А. Щербак