Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2010 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: Романова О.В.

суддів: Захарчука С.В., Ляшука В.В.

прокурора: Філь С.В.

засудженого: ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засідання в місті Житомирі справу за апеляцією державного обвинувача - помічника прокурора Корольовського районного суду м. Житомира на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 0 листопада 2009 року,

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодруженого, працюючого кухарем в кафе - барі „Фіміна”, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2,

засуджено:

-за ст. 296 ч.І КК України - 2 роки обмеження волі;

- за ст. 122 ч.І КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 186 ч.2 КК України - 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч.І ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання «енні суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання - 4 роки добавлення волі.

На підставі ст.ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування юкарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

Міру запобіжного заходу щодо засудженого до вступу вироку в законну силу йлишено попередню - підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 250 гривень майнової жоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Згідно вироку, ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинив хуліганство і грабіж поєднаний з насильством, яке не є небезпечне для життя і здоров'я потерпілого при таких обставинах.

22 липня 2009 року, близько 05 год. ЗО хв., ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та знаходячись поблизу буд.№2 по вул. І.Кочерги в м. Житомирі, підійшов ззаду до раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_3 та вдарив його правою рукою в ліве плече, від чого останній впав на землю. Після цього засуджений ОСОБА_1, , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, безпричинно з хуліганських спонукань почав наносити руками та ногами численні удари по обличчю та тулубу потерпілого, внаслідок чого спричинив останньому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що не є небезпечними для життя та здоров я. Після вчинення хуліганських дій, ОСОБА_1 відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_3 - мобільним телефоном марки «Нокіа 2600», чим заподіяв йому матеріальну шкоду на загальну суму 505 грн. При цьому засуджений ОСОБА_1 застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ногою вдарив по руці потерпілого, від чого останній відчув фізичний біль і випустив телефон з рук.

В апеляції державний обвинувач - помічник прокурора Корольовського району м. Житомира, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, порушив питання про скасування вироку суду із-за м’якості призначеного покарання. На думку прокурора судом не в повній мірі враховано ті обставини, що один із злочинів вчинений ОСОБА_1 є тяжкім і вчинений відносно інваліда дитинства 2 групи в стані алкогольного сп’яніння. Не враховано також характер вчинення ОСОБА_1 злочинів, потерпілому нанесено велику кількість ударів ногами. Викладене вище характеризує засудженого ОСОБА_1 як особу, виправлення якої без ізоляції від суспільства неможливо.

А тому вважає, що призначене покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України не відповідає особі винного та тяжкості скоєного ним злочину. З урахуванням наведеного порушує питання про скасування вироку і постановления нового вироку, яким просить призначити засудженому за сукупністю злочинів реальне покарання - 4 роки позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляції, засудженого, який заперечував проти доводів апеляції, потерпілого, який просив не задовольняти апеляцію прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів апеляцію не задовольняє з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими під час судового розгляду доказами. З цього приводу вирок суду першої інстанції ніким із можливих апелянтів не оспорюється.

Дії засудженого ОСОБА_1, за ст. ст. 122 ч.І, 296 ч. 1,186 ч.2 КК України кваліфіковано вірно.

Покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено з додержанням вимог ст.

65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання Зокрема, судом враховано, що засуджений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має молодий вік. Колегія суддів також враховує, що на час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_4 добровільно відшкодував заподіяні потерпілому збитки. Колегія судців також враховує думку потерпілого, який погоджується з вироком суду першої інстанції і просить не позбавляти засудженого волі.

За таких обставин суд обґрунтовано застосував ст.75 КК України.

Підстав для скасування чи зміни вироку, з мотивів викладених в апеляції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів,

засудила:

Апеляцію державного обвинувача - помічника прокурора Корольовського районного суду м. Житомира залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від ЗО листопада 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Судді: (підписи)

Згідно: суддя апеляційного суду

Житомирської області ОСОБА_5