1-38/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2009 року місто Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Ковальчук Л. В.,

при секретарі Свірінь І. М.,

представника потерпілої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Маркуші Хмільницького району Вінницької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, заміжньої, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно скарги приватного обвинувачення 06.06.2006 р. приблизно о 18:00 годині в дворі будинку 70 по вул. 40 років Перемоги у м. Вінниці ОСОБА_2, яка знаходилася в дворі сусіднього будинку, кинула камінцем в ОСОБА_3, попавши їй в плече і спричинивши тілесні ушкодження легкого ступеню.

19.09.07 р. близько 19:00 години ОСОБА_3 знаходилася біля будинку №70 по вул. 40 років Перемоги у м. Вінниці разом з робочими, з якими закінчувала копати канаву, в цей час ОСОБА_2, зайшовши у свій двір почала кидати каміння в неї, двічі влучила в ліве плече та в ногу, спричинивши легкі тілесні ушкодження.

Також ОСОБА_3 в своїй скарзі заявила вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 в розмірі 10000 грн., мотивуючи тим, що вона зазнала фізичного болю в місцях ударів, нервувала, втратила сон, спокій, душевну рівновагу, пережила сильну образу, боїться заходити в свій двір, коли на подвір’ї сусіднього будинку знаходиться ОСОБА_2

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 скаргу свою підтримала повністю та суду пояснила що 06.06.06 р. о 18:00 годин вона зі своїм чоловіком возили пісок. В цей час із-за рогу сусіднього будинку ОСОБА_2 кинула в неї каменем вагою в 5 кг та попала ним їй в ліве плече, внаслідок чого в неї на плечі з’явився синець.

Крім того 19.09.07 р. біля її будинку на вулиці робочі рили канаву, і в цей час ОСОБА_2 вискочила до них, стала лаятися брутальною лайкою та кидати в них камінням, бити палицями а потім кинула в неї каменем, попала в ногу та в плече. Крім того ОСОБА_2 постійно ображає її брутальною лайкою, б’є її разом зі своєю донькою каменями, ногами, сокирою, лопатою. Вона неодноразово зверталася з цього приводу до міліції.

ОСОБА_2 проживає в іншому місці, але будує хату по сусідству з її будинком з порушення будівельних норм, не відступаючи від межі на встановлену законом відстань, без відповідних дозволів. Вона зверталася з цього приводу в різні інстанції.

Вона боїться весни, оскільки навесні почнуться нові сварки з ОСОБА_2 і їй не буле життя.

Підсудна ОСОБА_2 вину у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не визнала та пояснила, що вона купила сусідній з ОСОБА_3 будинок, в якому спочатку жили її хворі батьки, а потім перейшла жити її донька ОСОБА_4 з зятем. ОСОБА_3 постійно без дозволу заходила до них на город та рвала там ягоди та овочі, вона їй робила зауваження, але ОСОБА_3 на це не зважала та продовжувала поводитися таким чином. Крім того ОСОБА_3 протягом 2005-2007 років зловживала спиртними напоями. В нетверезому стані вона вчиняла з нею сварки, виливала помиї на їх город. Ніколи ніяких тілесних ушкоджень вона ОСОБА_3 не наносила, вона сама хворіє на онкозахворювання і тому фізично з 2005 року не може піднімати важкі речі руками.

Щодо подій 19.09.07 р. ОСОБА_2 підтвердила, що робітники, яких найняла ОСОБА_3 рили канаву біля її плоту, зламали пліт, вирили стовпчик, вона заборонила їм копати, оскільки вони це робили без дозволу власників тобто її дітей, але ні в кого камінцями вона не кидала і нікого не била. Крім того ОСОБА_2 повідомила, що ці події відбувалися 18.09.07 р., вона зверталася із заявою в міліцію.

Також ОСОБА_3 забороняла їй набирати воду із колонки на вулиці, одного разу між ними знову виникла сварка, під час якої чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_5 вдарив їх в груди, внаслідок чого вона захворіла на онкохворобу.

ОСОБА_3 наскладала купу каміння на своєму дворі та погрожувала, що буде ними кидати у вікна їхнього будинку.

Протягом тривалого часу триває конфлікт між ОСОБА_3 та їхньою сім’єю, вона та їх донька не раз зверталися в міліцію.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_3 є його сусідкою, а ОСОБА_2 є його тещею. Між ним та ОСОБА_3 іноді виникають дрібні непорозуміння, оскільки остання зловживає спиртними напоями і вчиняє сварки з його дружиною та тещею. Він не бачив, щоб його дружина ОСОБА_4 або теща ОСОБА_7 наносили ОСОБА_3 тілесні ушкодження, били її будь-чим або кидали камінцями, тому що їм взагалі не притаманна така поведінка.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що між нею та її сусідкою ОСОБА_3 постійно виникають сварки на побутовому ґрунті, тому склалися неприязні стосунки, які тривають вже протягом 8 років. ОСОБА_3 стверджує, що вони живуть на її землі, виливає помиї їм на город, краде городину, взагалі поводиться неадекватно. З приводу такої поведінки ОСОБА_3 вона сама неодноразово зверталася до міліції, приходив дільничний інспектор, але конфлікт продовжує існувати, оскільки ОСОБА_3 постійно чіпляється, без дозволу ходить по їх подвір’ю, рве городину, фрукти. Свідок стверджувала, що ні вона сама, ні її матір ніколи не застосовували до ОСОБА_3 фізичного насильства, заперечила ствердження ОСОБА_3 про те, що вона її била ногами, палками, сокирами, камінням. Свідок стверджувала, що ні 06.06.06 р. ні 19.09.07 р. її матір не могла кидати в ОСОБА_3 камінці, оскільки її мати хворіє на онкохворобу, перенесла операцію і не може брати в праву руку тяжкі предмети.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_3 з січня 2008 року. Ії свекруха ОСОБА_2 в її присутності не наносила тілесних ушкоджень ОСОБА_3, хоча конфлікти між ними були на побутовому ґрунті.

Свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що ОСОБА_2 є її рідною сестрою. Вони інколи приходила в будинок, де проживає донька ОСОБА_2 ОСОБА_4. Одного разу, коли вона відвідувала ОСОБА_4 разом з сестрою, остання пішла в город нарвати зелені. А коли повернулася, то сказала, що знову бачила ОСОБА_3 на своєму городі. Зі слів родичів їй відомо, що ОСОБА_3 весь час чіпляється до сім’ї сестри та її дітей.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що він є колишнім чоловіком ОСОБА_3 і в даний час проживає окремо, але відвідує її та сина. 06.06.06 р. він та ОСОБА_3 привезли пісок, який висипали біля подвір’я на тротуарі біля хвіртки ОСОБА_2, однак прохід залишили, та почали його переносити в двір, вибігла ОСОБА_2 та кинула в ОСОБА_3 каменем, попала в ліве плече. ОСОБА_11 зверталася в міліцію та проходила СМЕ.

Крім того в вересні 2007 р. він разом з дружиною проводив водогін, вони найняли робітників, які рили канаву, в цей час вибігла ОСОБА_2 почала кидати камінцями та паліцями в робітників, вигонити їх та не давати їм працювати. ОСОБА_3 винесла фотоапарат та почала все це фотографувати, тоді ОСОБА_2 кинула в неї каменем, але куди попала і чи були в ОСОБА_3 тілесні ушкодження, він не пам’ятає.

Сім’я ОСОБА_2 користувалася водою з колонки на вулиці, за яку відмовилася платити, ОСОБА_3 їх не пустила, тоді ОСОБА_2 вдарила її, але куди він не пам’ятає. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не раз били ОСОБА_3 камнями, дошками, чим завгодно, в неї були синці по всьому тілу, вона неодноразово зверталася з заявами в міліцію.

Свідок ОСОБА_12 суду повідомив, що він в серпні 2007 року був найнятий ОСОБА_3 та разом ще з одним робітником копав канаву. До них підійшла ОСОБА_2 та почала сваритися, що вони не спитали дозволу власників, і не дала їм закінчити роботу. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали сваритися між собою, а вони чекали. В них вона не кидала каменями та палками, штовхнула лише сітку на плоті, один раз кинула в ОСОБА_3 шматком цегли, попала їй в руку, чи отримала ОСОБА_3 тілесні ушкодження, він не бачив.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він разом з донькою якось заходив до свого друга ОСОБА_14, в гості це було взимку. Коли він разом з дитиною вийшов в двір, на них стала сваритися ОСОБА_3, докоряючи йому, що він справляв природні потреби в її двір, вона була в стані алкогольного сп’яніння.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що він є головою квартального комітету. Він знає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існують тривалі конфліктні стосунки, пов’язані зі спором за межу між їхніми земельними ділянками. Час від часу він приходив до них, щоб розібратися в конфліктах, при чому викликали його як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 Про те, що ОСОБА_2 заподіяла ОСОБА_3 тілесні ушкодження йому нічого не відомо. Ніхто крім ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями йому не скаржився.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що підсудна ОСОБА_2 є його рідною матір’ю, а ОСОБА_3 є його сусідкою, з якою в нього неприязні стосунки на побутовому ґрунті. Між ними неодноразово бували сварки, одного разу ОСОБА_3 вдарила його дошкою, коли була в нетверезому стані. Його матір ніколи нічим не била ОСОБА_3 та не кидала в неї каменями.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він працює дільничним інспектором і неодноразово приходив за місцем проживання ОСОБА_3 Скарги на поведінку надходили як від ОСОБА_3 так і від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Між ними постійно виникають конфлікти, причиною яких є цивільно-правові відносини по розподілу межі між земельними ділянками, належними останнім. Про події 06.06.06 р. та 19.09.07 р. йому нічого не відомо, оскільки він тоді не працював на даній дільниці.

Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що одного разу, коли вона намагалася поговорити з ОСОБА_3 та залагодити конфлікт між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3 вийшла до неї в нетверезому стані та облаяла нецензурною бранью.

Судом також були досліджені матеріали справи та два відмовних матеріали по заявах ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме:

- скаргу приватного обвинувачення від 24.03.08 р. (а. с. 1), згідно якої ОСОБА_3 обвинувачує ОСОБА_2 у тому, що вона 06.06.06 р. близько 18 годин нанесла ОСОБА_3, яка знаходилася в дворі свого будинку за адресою АДРЕСА_2, легкі тілесні ушкодження , кинувши в неї каменем з двору сусіднього будинку та попавши їй в ліве плече, а також в тому, що 19.09.07 р. вона близько 19 години нанесла ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, кинувши в неї камінцем та попавши їй в ногу та в ліве плече;

- постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.06.08 р., згідно якої було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 по факту нанесення 06.06.06 р. тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (а. с. 24);

- відповідь головного лікаря Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру ОСОБА_17 від 3.11.08 р. про те, що ОСОБА_2 хворіє на тяжку хворобу (а. с. 74);

- відмовний матеріал №3069 ЖРПЗ 4297, згідно якого було відмовлено в порушенні кримінальної справи постановою від 14.06.06 р., ОСОБА_3 проходила СМО, згідно акту якого №1446ч від 07.06.06 р. в неї було виявлено синець в ділянці лівого плечового суглобу, який виник від дії твердого тупого предмету можливо в строк 06.06.06 р. і належить до легких тілесних ушкоджень;

- відмовний матеріал №5751 ЖРПЗ 7630, 7631, згідно якого було відмовлено в порушенні кримінальної справи по заявам ОСОБА_18 та ОСОБА_3 від 18.09.07 р. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України постановою від 22.09.07 р.

Аналізуючи всі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що події на які вказує потерпіла ОСОБА_3 в скарзі від 19.09.2007 р. не знайшли свого підтвердження. Так потерпіла стверджувала в суді, що 19.09.07 р. підсудна спочатку била палицями та кидала камінцями в робітників, які рили канаву, а потім кинула в неї каменем та попала в руку та ногу, в неї були тенісні ушкодження. Але потерпіла ОСОБА_3 при цьому не зазначила, які саме тілесні ушкодження в неї були. Крім того свідок ОСОБА_19, який був безпосереднім учасником конфлікту, стверджував, що по-перше події відбувалися в серпні 2007 р., по-друге, що ОСОБА_2 робітників нічим не била, а лише один раз кинула шматком цегли в потерпілу, при цьому він не бачив на потерпілій тілесних ушкоджень. В відмовному матерілі №5751 ЖРПЗ 7630, 7631 відсутній акт СМО, немає взагалі заяви ОСОБА_3 про видачу їй направлення на СМО, крім того зачви і нею і ОСОБА_2 подані в міліцію 18.09.07 р., по ним прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, яке ніким не оскаржувалась. За таких обставин суд вважає, що вказаний епізод слід виключити із обвинувачення за відсутністю події злочину.

Щодо подій 06.06.06 р. суд вважає, що в судовому засіданні було доведено винність підсудної ОСОБА_2 у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 Згідно акту СМО №1446ч від 07.06.06 р. в ОСОБА_3 виявлено синець на лівому плечовому суглобі, який виник від дії твердого тупого предмету, можливо 06.06.06 р., що повністю узгоджується із показаннями самої ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 кинула в неї каменем і попала їй в ліву руку, та з показанями ОСОБА_5, який підтвердив, що ОСОБА_2 каменем кинула та попала ОСОБА_3 в ліве плече. Локалізація та характер ушкоджень свідчить про правдивість показань потерпілої. Суд критично оцінює показання ОСОБА_2. в частині заперечення, що вона кидала каменем в ОСОБА_3 ОСОБА_16 абсолютно всі свідки підтвердили наявність тривалого конфлікту між потерпілою та підсудною.

За таких обставин суд вважає, що дії підсудної ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1. ст. 125 КК України.

При визначенні виду та мірі покарання суд враховую ступень тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної та обставини, які обтяжують та пом’якшують покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставиною, яка пом’якшує покарання, суд вважає наявність в підсудної тяжкої хвороби.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді штрафу.

Враховуючи те, що злочин, вчинений ОСОБА_2, є злочином невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання менш суворе ніж обмеження волі, з моменту його вчинення пройшло більше двох років, тобто відповідно до ст.. 49 КК України закінчився строк давності, суд вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 слід звільнити від призначеного покарання в зв’язку з закінченням строків давності.

Потерпілою ОСОБА_3 було заявлено вимогу про стягнення 10000 грн. моральної шкоди, в скарзі вона зазначила, що вона пережила образу, відчула фізичний біль в місцях нанесених ударів, нервувала, змушена була звертатися до правоохоронних органів.

Потерпіла в судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог пояснила, що вона боїться весни, оскільки ОСОБА_2 не дасть її життя.

Підсудна ОСОБА_2 позов не визнала.

Представник потерпілої ОСОБА_1 позов підтримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сучасників процесу дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести обґрунтованість своїх вимог.

Вимоги потерпілої ніякими доказами по справі не підтверджуються. Крім того, як вбачається із показань всіх свідків, допитаних в судовому засіданні, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно виникають сварки, ініціаторами яких є обидві сторони, конфлікту між ними існує на побутовому ґрунті. За таких обставин суд вважає, що в позові потерпілої слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, ст. ст. 65, 74 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у штрафу в розмірі п’ятсот десяти гривень в дохід держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від покарання в зв’язку із закінчення строку давності.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя: