Cправа №2-а-656/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2009 року. м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки адміністративну справу за адмінстративним позовом ОСОБА_1 до начальника Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_3, відділ Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції – про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та скасування постанови про накладення стягнення, –
В С Т А Н О В И В :
06.03.2009 року до Прилуцького міськрайонного суду в порядку адміністративного судочинства звернулася із окремими позовами заявами ОСОБА_1 до одного і того-ж відповідача - начальника Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2, де просить скасувати постанови відповідача : за №0306 від 22.10.2008року про накладення стягнення в розмірі 36040грн., та №0653 від 05.11.2008року по справі про адміністративне правопорушення до 255грн. штрафу.(а.с.3-4; 11-12, 26).
Ухвалою Прилуцького міськрайсуду суду від 19.03.2009 року зазначені справи були об”єднані в одне провадження. (а.с.18).
Свої вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що відповідач - начальник Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2 перебрав на себе повноваження органу з вирішення спору і встановив обставини та факт порушення прав споживача, поза судовою процедурою, а тому незаконно та безпідставно застосував до неї адміністративний штраф (255грн.) та стягнення у 10-ти кратному розмірі за проданий товар (36040грн.). Зокрема вказує, що ОСОБА_4 придбав у неї комплектовані меблі і не мав жодних претензій, але пізніше звернувся безпосередньо до відповідача зі скаргою, попередньо не звернувшись до неї офіційними претензіями та вирішення у добровільному порядку своїх вимог (спірних питань), або-ж шляхом вирішення спору в суді (у разі неврегулювання його сторонами). Тому, позивачка оскаржує до суду правомірність дій відповідача і вважає, що останній діяв упереджено та безпідставно визнав її винною в порушенні вимог ст.ст.8,26 Закону України “Про захист прав споживачів та ч.2 ст.188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, унаслідок вважає незаконно застосовав відповідач щодо неї санкції із накладенням вищеназваних сум грошових стягнень згідно Постанов за №0653 від 05.11.2008року та №0306 від 22.10.2008року, які просить скасувати.
В судовому засіданні :
Позивачка підтримала заявлений позов із наведених вище підстав, при тому дала відповідні пояснення по суті даної справи.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду не з”явився до суду, але надіслав до суду листа із своїм запереченням проти позову. (а.с.22-23).
Представник третьої особи – заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 просила вирішити справу відповідно до діючого законодавства.
ОСОБА_3, який був залучений судом до участі у справі не з”явився в судове засідання та не повідомив причин своєї неявки, що не перешкоджає розгляду справи по суті, а копію судового рішення слід направити в його адресу, для відому. (а.с.21).
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідно частково задовольнити вимоги позивачки виходячи із наступного.
Судом установлено, що виниклі правовідносини між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_3, у разі наявності спору про комплект чи якість меблів, підлягали-б вирішенню за правилами цивільного судочинства та на підставі норм діючого Закону України “Про захист прав споживачів”. Однак, до суду з таким позовом ніхто не звертався.
Як засвідчують матеріали даної адміністративної справи та відповідно до пояснень позивачки у судовому засіданні, покупець меблів (третя особа ОСОБА_3.), без попереднього офіційного звернення до продавця (позивачки ОСОБА_1), подав скаргу до начальника Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2 (відповідача), який фактично без перевірки обставин справи щодо комплектності та якості товару, чи установлення вини продавця (позивачки ОСОБА_1), направив у її адресу Припис №21 від 09.09.2008 року про усунення порушень прав споживача, із вимогою повідомити управління про його виконання до 01.10.2008року. (а.с.8,14).
Однак, позивачка ОСОБА_1 офіційно не повідомила начальника Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2 про стан виконання Припису, а тому, як вважає суд, відповідач на законних підставах притягнув її до адміністративної відповідальності за порушення ст.ст.155ч.1, 188-2ч.2 КупАП згідно Постанови №0653 від 05.11.2008року по справі про адміністративне правопорушення до 255грн. штрафу. (а.с.13).
Тому, в цій частині вимоги позивачки у даній справі суд вважає необгрунтованими і задоволенню не підлягають, а вищеназвана Постанова №0653 від 05.11.2008року була винесена відповідачем ОСОБА_2 на законних підставах і скасуванню не підлягає.
Вирішуючи-ж іншу вимогу позивачки, про визнання незаконною та скасування Постанови відповідача за №0306 від 22.10.2008року про накладення на ОСОБА_6 стягнення в розмірі 36040грн. за порушення нею вимог ст.ст.8,26 Закону України “Про захист прав споживачів та ч.2 ст.188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку задовольнити цю вимогу позивачки із-за відсутності правових підстав вважати законним її прийняття відповідачем, унаслідок чого ця Постанова №0306 від 22.10.2008року підлягає скасуванню з наступних підстав.
Стаття 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон) визначає права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості, зокрема, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Статтею 23 Закону установлено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:
1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Суд, застосовуючи положення вищеназваних норм матеріального права приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 дійсно, у непередбачений Законом спосіб, перебрав на себе повноваження органу з вирішення спору і встановив обставини та факт порушення прав споживача, поза судовою процедурою, а тому незаконно та безпідставно застосував до неї адміністративний штраф (255грн.) та стягнення у 10-ти кратному розмірі за проданий товар (36040грн.).
До такого висновку суд приходить керуючись вимогами статті 26 Закону, де виписані повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів, відповідно до яких начальник Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2 мав право, зокрема:
1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;
11) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять
ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;
12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.
13) накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Однак, як установлено судом і наведено вище, сторони у даній справі (покупець і продавець), а також і сам начальник Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2 не скористався правом звернення до суду (п.10 ст.26 Закону), по суті виниклих правовідносин між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_3 про комплектність та якість меблів не розібрався та не установивши при цьому винності продавця товару (позивачки ОСОБА_1.) у встановленому законом порядку, нічим не довівши її винність у некомплектності чи неякості меблів, відповідач безпідставно виніс Постанову за №0306 від 22.10.2008року та наклав на ОСОБА_6 стягнення в розмірі 36040грн. за порушення нею вимог ст.ст.8,26 Закону України “Про захист прав споживачів та ч.2 ст.188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст. ст. 2, 18, 69-71, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати Постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” №0306 від 22 жовтня 2008 року складеної начальником Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 36040 грн..
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до начальника Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2 про скасування Постанови по справі про адміністративне правопорушення СеріяІІІР №0653 від 05 листопада 2008року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 255грн..
Постанова суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Білокур В.І.