Ширяївський районний суд Одеської області

02.11.2022 Справа №: 491/647/19 Провадження № 2/518/106/2022

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

02 листопада 2022 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

секретаря судового засідання Шевчук Г.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» (ЄДРПОУ 30818378) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), Селянського (фермерського) господарства Задум (ЄДРПОУ 30818451) про визнання договору оренди землі недійсним та визнання укладеним договору оренди між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД», -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства Задум про визнання договору оренди землі недійсним та визнання укладеним договору оренди між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.09.2001 р. між ДП «Украгросоюз» (на даний час ТОВ «Украгросоюз ЛТД») та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної частки (паю), згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Украгросоюз» в строкове платне користування (строком на 10 років) земельну частку (пай) розміром 4,73 умовних кадастрових гектарів вартістю 14490 грн. 04 копійки, право на яку засвідчено Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0327654, який виданий Ананьївською районною державною адміністрацією на підставі рішення Ананьївської РДА від 06 серпня 1996 року № 245, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

На підставі права на земельну частку (пай) розміром 4,73 умовних кадастрових гектарів, вартістю 14490 грн. 04 копійки, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0327654, який виданий Ананьївською районною державною адміністрацією на підставі рішення Ананьївської РДА від 06 серпня 1996 року № 245, було виділено земельну ділянку площею 2,8371 га в натурі, якій присвоєно кадастровий номер 5120281400:01:001:0512.

30.05.2014 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120281400:01:001:0512 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис № 5850397.

28.02.2019 року позивач направив ОСОБА_1 лист № 61 від 28.02.2019 р. про переукладення Договору оренди землі на тих самих умовах, що і раніше укладений Договір про оренду земельної частки (паю) від 17.09.2001 року, з проектом Договору оренди землі.

Проте ОСОБА_1  ухиляється від продовження орендних правовідносин без обґрунтування підстав, хоча позивач в повній мірі виконував умови договору (сплачував своєчасно і повністю орендну плату), чим порушує право позивача на переукладення договору оренди, та уклав договір оренди земельної ділянки з іншою особою – Селянським (фермерським) господарством «Задум».

Позивач просить суд на підставі Розділу ІХ Закону України «Про оренду землі» визнати укладеним Договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Украгросоюз ЛТД». у запропонованій позивачем редакції.

Також позивач вважає, що укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Задум» договір оренди цієї ж самої земельної ділянки порушує право позивача на переукладення договору оренди, а тому на підставі Розділу ІХ Закону України «Про оренду землі» просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Задум», про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5120281400:01:001:0512, право оренди земельної ділянки за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом № 14424545 від 06.04.2016.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гук В.С. надав аналогічні пояснення та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів адвокат Вєлєв І.І. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Крім того, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач на момент набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку нею не користувався, а договір оренди земельної частки (паю) закінчив свою дію 26.09.2012 та не був поновлений. Окрім того, орендна плата позивачем не сплачувалася. Оскільки сторони навіть не намагалися досягти згоди щодо поновлення договору оренди на момент закінчення строку його дії, то переважне право орендаря, передбачене частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» припинилось, договір оренди припинив свою дію, в зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Так як земельною ділянкою ОСОБА_1 з 2016 року користувалось СФГ «Задум», сплачувало йому кошти за користування, строк дії договору оренди з позивачем закінчився, нового договору мід сторонами укладено не було, то ОСОБА_1 і уклав договір оренди належної йому земельної ділянки із Селянським (фермерським) господарством «Задум».

На момент укладення оспорюваного договору від 28.03.2016 р. з СФГ «Задум», ТОВ «Украгросоюз ЛТД» вже не було землекористувачем належної ОСОБА_1 земельної ділянки, договір оренди від 17.09.2001 р. припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, а право ТОВ «Украгросоюз ЛТД» на переукладення договору оренди припинилося. В судовому засіданні представник відповідача надав аналогічні пояснення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою судді Ширяївського районного суду Одеської області Тарасенка М.С. від 17 листопада 2021 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 20 грудня 2021 року після передачі даної справи з Ананьївського районного суду Одеської області. Судові засідання відкладалися за клопотанням сторін, з поважних причин.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 17.09.2001 року між ДП «Украгросоюз» (на даний час ТОВ «Украгросоюз ЛТД») та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної частки (паю), згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Украгросоюз» в строкове платне користування (строком на 10 років) земельну частку (пай) розміром 4,73 умовних кадастрових гектарів вартістю 14490 грн. 04 копійки, право на яку засвідчено Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0327654, який виданий Ананьївською районною державною адміністрацією на підставі рішення Ананьївської РДА від 06 серпня 1996 року № 245, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

На підставі права на земельну частку (пай) розміром 4,73 умовних кадастрових гектарів, вартістю 14490 грн. 04 копійки, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0327654, який виданий Ананьївською районною державною адміністрацією на підставі рішення Ананьївської РДА від 06 серпня 1996 року № 245, було виділено земельну ділянку площею 2,8371 га в натурі, якій присвоєно кадастровий номер 5120281400:01:001:0512.

30.05.2014 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120281400:01:001:0512 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис № 5850397.

Відповідно до інформаційної довідки № 176366149 від 05.08.2019, 28.03.2016 ОСОБА_1 уклав Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5120281400:01:001:0512 з СФГ «Задум», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06.04.2016, номер запису 14424545.

28.02.2019 р. позивач надіслав  ОСОБА_1 лист № 61 від 28.02.2019 р. про переукладення Договору оренди землі на тих самих умовах, що і раніше укладений Договір про оренду земельної частки (паю) від 17.09.2001 року, з проектом Договору оренди землі.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що, на думку позивача, він мав першочергове право на переукладення Договору оренди земельної ділянки на підставі ч Розділу ІХ Закону України «Про оренду землі», а також наявні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 28.03.2016, укладеного між Селянським (Фермерським) господарством «Задум» та ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права.

Вислухавши сторони, дослідивши докази, надані сторонами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

17.09.2001 р. між ДП «Украгросоюз» (зараз ТОВ «Украгросоюз ЛТД») та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної частки (паю), згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Украгросоюз» в строкове платне користування (строком на 10 років) земельну частку (пай) розміром 4,73 умовних кадастрових гектарів вартістю 14490 грн. 04 копійки, право на яку засвідчено Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0327654, який виданий Ананьївською районною державною адміністрацією на підставі рішення Ананьївської РДА від 06 серпня 1996 року № 245, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Стаття 33 Закону «Про оренду землі» фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов`язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди; 2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою.

Можна зробити висновок, що за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендодавця про намір укласти новий договір оренди з новим орендарем, переважне право діючого орендаря, передбачене статтею 33 Закону «Про оренду землі», буде порушеним, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря має підстави вважатися недобросовісною.

Разом із тим, твердження позивача щодо непоширення на оспорювані правовідносини наведених вище положень законодавства через відсутність наведених положень у законодавстві на момент укладення договору оренди земельної частки (паю), тобто станом на 17.09.2001 року, суд не вважає вірними з огляду на наступне.

В своїй відповіді на відзив позивач, керуючись положеннями ст. 5 ЦК України, зазначає, що стаття 33 ЗУ «Про оренду землі» в редакції від 12.03.2011, на яку посилаються відповідачі по справі, не може бути застосована до спірних правовідносин, які виникли раніше, до набрання чинності статтею 33 зазначеного закону в редакції від 12.03.2011, а саме 26.09.2002, коли Договір оренди земельної частки (паю) від 17.09.2001 пройшов державну реєстрацію та у сторін цього договору виникли права та обов`язки, у зв`язку з чим поновлення Договору оренди регулюється статтею 27 ЗУ «Про оренду землі» в редакції від 30.03.2002, чинній на момент укладення договору.

Однак, зазначене твердження позивача є помилковим та не відповідає положенням законодавства та судовій практиці, оскільки останній намагається застосувати акт цивільного законодавства до правовідносин, які виникли на момент закінчення дії Договору оренди, коли у сторін договору виникли права та обов`язки щодо його поновлення.

Дійсно, Договір оренди від 17.09.2001 року, який був укладений строком на 10 років, набрав чинності після його державної реєстрації, тобто з 26.09.2002, та, відповідно, закінчив свою дію 26.09.2012. 

На момент набрання чинності Договору оренди від 17.09.2001 порядок поновлення договору оренди землі регулювався статтею 27 ЗУ «Про оренду землі» в редакції від 30.03.2002, відповідно до якої переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі виникало після закінчення строку, на який його було укладено («Після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.»).

Аналогічне передбачено ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» в редакції від 12.03.2011, відповідно до якої переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі виникає також по закінченню строку, на який його було укладено («По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі)»).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України «якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності».

Відтак, враховуючи, що права та обов`язки щодо поновлення Договору оренди у позивача та ОСОБА_1 виникли безпосередньо по закінченню строку Договору оренди (конкретніше – за місяць до його закінчення), який закінчував свою дію 26.09.2012, коли вже більше року, як діяла стаття 33 ЗУ «Про оренду землі» в редакції від 12.03.2011 року, то в контексті ч. 3 ст. 5 ЦК України до правовідносин щодо поновлення Договору оренди повинні бути застосовані положення саме статті 33 ЗУ «Про оренду землі» в редакції від 12.03.2011 року.

Така позиція підтримується правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 по справі №594/376/17-ц:

«10 травня 2009 року між ТОВ «Мрія центр» та ОСОБА_3 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 0,99 га строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено 10 грудня 2009 року… Ураховуючи викладене, ТОВ «Мрія центр» на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» просило суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 10 травня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Мрія центр» та визнати недійсним договір оренди землі від 1 червня 2015 року, укладений між ТОВ «Борщівська аграрна компанія» і ОСОБА_3.

«Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої – п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Відмовляючи в задоволенні повних вимог ТОВ «Мрія центр» суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.»

Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи в задоволенні позову через недотримання позивачем порядку визначеного статтею 33 ЗУ «Про оренду землі», застосувала за часом саме ту редакцію статті 33 зазначеного закону, яка діяла не станом на 10.12.2009 року, коли набрав чинності договір оренди землі, а редакцію від 11.08.2013 року, чинну на момент виникнення у сторін договору правовідносин щодо його поновлення, коли 10.12.2014 закінчувався строк дії договору оренди землі.

Таким чином, враховуючи викладене, до правовідносин щодо поновлення Договору оренди, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 мають застосовуватись положення статті 33 ЗУ «Про оренду землі» саме в редакції від 12.03.2011 року, чинній на момент закінчення строку дії Договору оренди.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 25 лютого 2015 року в справі № 6-10 цс15, від 17 грудня 2014 року в справі № 6-143цс14, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідного листа-повідомлення орендодавцю, а й отримання ним даного листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, оскільки за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Позивачем не було надано доказів щодо отримання листів-повідомлень з проектом додаткової угоди за договорами оренди землі, що є його процесуальним обов`язком згідно ст. 81 ЦПК України, або будь-яких інших доказів, що підтверджували б намагання позивача пролонгувати договір оренди земельної частки (паю).

Відтак, спірний Договір оренди земельної частки (паю) закінчив свою дію 26.09.2012 року та в установленому законом порядку не був поновлений на новий строк, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 , який оформив право власності на Земельну ділянку 30.05.2014, тобто через два роки після закінчення строку Договору оренди, не виникло обов`язків, передбачених положеннями ч. 3 ст. 148-1 ЗК України та ч. 2 розділу ІX «Перехідних положень» ЗУ «Про оренду землі», відповідно до яких особа, яка набула право власності на земельну ділянку, зобов`язана протягом одного місяця з дня набуття такого права повідомити про це користувачів земельної ділянки; після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Крім того, позивачем не доведено належного виконання умов Договору оренди земельної частки (паю) від 17.09.2001 року, що є однією з умов виникнення переважного права на поновлення договору оренди землі. Так, позивачем не надано доказів спати орендної плати за вищевказаним договором.

Враховуючи вищезазначене, в задоволенні позовних вимог щодо визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, слід відмовити.

Також, суд приходить до висновку і про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 28.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Задум», і скасування рішення про його державну реєстрацію з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 20 Закону України «Про оренду землі»)

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції).

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2016 року, що укладений між  ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Задум», набув чинності після його державної реєстрації (номер запису 14424545 від 06.04.2016 року), у той час як строк дії укладеного між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз» договору оренди земельної частки (паю) закінчився 26.09.2012, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Факт укладення договору оренди землі, за встановленими судом фактичних обставин справи, на взаємовідносини між ТОВ «Украагросоюз» (правонаступник ДП «Украагросоюз») та ОСОБА_1 не впливають.

Аналогічні висновки зазначені Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 693/26/18 (провадження № 61-44949св18), від 20 травня 2020 року у справі № 693/40/18 (провадження № 61-47157св18), від 01 липня 2020 року у справі № 693/10/18 (провадження № 61-44566св18), від 03 червня 2010 року у справі № 693/16/18 (провадження № 61-44174св18), від 03 червня 2020 року с справу № 693/22/18 (провадження № 61-47403св18).

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Украгросоюз ЛТД» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 279, 354 ЦПК України, суд –

вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» (ЄДРПОУ 30818378) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), Селянського (фермерського) господарства Задум (ЄДРПОУ 30818451) про визнання договору оренди землі недійсним та визнання укладеним договору оренди між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз ЛТД» – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 08 листопада 2022 року.

Суддя М.Тарасенко