Справа № 2-611/2009 р.

                 .                           Р І Ш Е Н Н Я

                                 І М Е Н ЕМ      У К Р А Ї Н И

      09 квітня 2009 року.                                                                                        м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:  головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Прилуцького МВ УМВС України про визнання особи як такою, що втратила право користування житловим приміщенням,  –

                                                                      В С Т А Н О В И В:

    Звернувшись до суду із зазначеним позовом позивачка вказує, що з 21.03.1995року вона є власником житлового будинку №3 по вул. Береговій в с. Подище Прилуцького району, в якому також проживав і значиться зареєстрованим її бувший чоловік – відповідач ОСОБА_2, із яким вона розлучилася 28.02.2009року.     Зазначає, що задовго до розірвання шлюбу відповідач не проживав у цьому будинку, більше 1,5 року, і теепер не являється членом її сім»ї, а лише продовжує значитись зареєстрованими за цією адресою, а тому, на підставі п.2ст.405 ЦК України вважає його втратившим право користування цим житловим приміщенням, та просить суд «зняти його з реєстрації» у Відділі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Прилуцького МВ УМВС України, оскільки факт прописки в ньому відповідача обмежує її у реалізації своїх прав власності.

            Позивачка  в  судовому  засіданні підтримала  заявлену  вимогу із наведених вище підстав,            а відповідач невизнав позовних вимог вказуючи на те, що дійсно, у спірному будинку на даний час ніхто не проживає, бо цей будинок не придатний для проживання у зимовий період, але у весняно-осінній період, включно до листопада 2008 року він постійно проживає і зареєстрований за цією адресою : вул. Берегова,3 в с. Подище Прилууького району. Однак, коли позивачка, утаємничено від нього звернулась до суду за розлученням, і з того часу (листопад 2008року) позбавила його можливості проживати у цьому будинку, шляхом зміни замку  вхідних дверей, а після офіційної реєстрації розлучення (у лютому 2009року) звернулась до суду із цим позовом. Вказує, що фактьично і сама позивачкас не проживає у цьому будинку, але формально саме вона значиться його (будинку) власником, хоча він готує документи звернення до суду про визнання за собою відповідної частки власності у спірному будинку, на придбання якого давав власні кошти і того-ж 1995року зареєстрували шлюб з позивачкою. Іншого житла він не має, а тому не має наміру залишати позивачці цей будинок  в с.Подище по вул.Береговій,3 і просить відмовити у задоволенні позову, як безпідставно заявленого.

Третя особа у даній справі – начальник СГІРФО Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області до суду не з»явися, але надіслав повідомлення про розгляд справи у його відсутність, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Свідки по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6 охарактеризували взаємовідносини сторін, і також вказують про занедбаний стан спірного житлового приміщення по вул. Береговій,3 в с.Подище та підтвердили про фактичне проживання у цьому будинку у весняно-осінній період відповідача ОСОБА_2.

Вислухавши  пояснення сторін, свідків та проаналізувавши наявні докази в справі суд приходить до висновку,  що позов  не підлягає  задоволенню  з  таких  підстав :

Позивачка стверджувала про фактичне непроживання відповідача впродовж 1,5 років, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи, і навпаки, установлено фактично занедбаний стан спірного житлового приміщення по вул. Береговій,3 в с.Подище та підтверджено проживання у цьому будинку у весняно-осінній період відповідача ОСОБА_2, зокрема, до листопада 2008 року.  

Сама-ж позивачка не заперечила тих обставин, що із цього часу (листопад 2008р.) замінила замок у вхідних дверях, розлучилась з відповідачем, та звернулась до суду із цим позовом.

Тобто, суд вважає наявність поважних причин, які перешкоджають відповідачу проживати у спірному житловому будинку, на цей час офіційно належному позивачці, але як стверджує відповідач, має намір по суду установити за собою право власності на відповідну його (будинку) частку як бувше подружжя.

Тому, відповідно до вимог ст.405п.2 ЦК України та роз”яснень п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985р. №2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України” при розгляді справ даної категорії необхідно з”ясовувати як самі причини /їх поважність/  відсутності відповідача /відповідачів/ понад встановлений законодавцем строк, так і  початок перебігу цього строку.

Відповідачка в судовому засіданні наполяв, що із листопада 2008року тимчасово залишив місцепроживання у спірному будинку із поважних причин – заміна замка в дверях позивачкою та непридатність будинку для проживання взимку, що як вважає суд і знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а відповідач немає іншого власного житла.

Тому, суд неможе прийняти до уваги як підставою для задоволення вимог позивачки подані нею при зверненні до суду 2шт. Акти обстеження будинку від 09.10.2008року та 10.03.2009року (а.с.5,6) про фактичне не проживання за даною адресою відповідача, оскільки, зміст цих актів не є конкретизованим щодо фактичного проживання там будь-кого взагалі і не зазначено взагалі чи придатний цей будинок для проживання взимку.

Крім того, залишаються неспростованими пояснення відповідача про поважність причин тимчасового непроживання його у спірному будинку і те, що дотепер там залишилися його речі, а він не має іншого місця проживання і вимушений взимку проживати тимчасово у своєї матері, яка має похилий вік, чого фактично не заперечила і сама позивачка.

    Тому, проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності суд вважає, щодо виниклих правовідносин позивачка не подала належних та переконливих доказів на необгрунтування свого позову, а відтак, суд не вбачає правових підстав застосувати до відповідача вимоги  п.2 ст.405 ЦК України яка надає право членам сім”ї власника житла (в т.ч. і бувшому з подружжя) на користування цим житлом. Крім того, безповажність причин відсутності відповідача понад один рік – недоведено позивачкою в ході судового розгляду даної справи.

Також суд невбачає  інших правових підстав та доказів для задоволення позову, зокрема, суд неможе застосувати і положення ст. 167 ЖК України, яка вказує на те, що у разі вибуття наймача або членів його сім”ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в томуж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття – оскільки жодних договірних відносин чи умов найму житлової площі у спірному будинку між сторонами оформлено не було. Більш того, відповідач заявляє про своє звернення до суду з відповідним позовом до бувшої дружини (позивачки) про визнання за ним відповідної частки у праві власності на спірний будинок.

За таких обставин, вирішуючи дану справу суд не вважає заслуговуючими на увагу посилання позивачки на обмеження її прав як власника житлового будинку із-за реєстрації в цьому будинку відповідача, оскільки, ця обставина немає правового значення до вирішення судом житлового спору у цій справі, навпаки, відповідач обґрунтував і довів у суді поважність причин за яких був вимушений тимчасово (з листопада 2008року) залишити місце проживання у цьому будинку, де продовжують залишатися його речі, бо іншого житла він не має.  

Також суд знаходить спростованими і доводи позивачки про непроживання відповідача у спірному будинку понад однорічний термін часу, про що наведено вище.

    За таких обставин у задоволенні вимог позивачу необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294  ЦПК України, суд –

                                В И Р І Ш И В :

    ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання особи як такою, що втратила право користування житловим приміщенням  –   в і д м о в и т и ,                 за  його  недоведеністю.

     Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду   Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Також апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження   в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

  Головуючий суддя                                                                                             Білокур В.І.