Судове рішення #48131305


Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)

м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72


Справа № 22ц-24078/11 Головуючий в 1 -й інстанції

Категорія -27 ( _4_ ) ОСОБА_1

Доповідач Карнаух В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Карнаух В.В.

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

при секретарі: Алісовій Т.С.

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання кредитно-заставного договору удаваним правочином та таким, що укладений в валюті України - гривні, про розірвання кредитно-заставного договору, -

ВСТАНОВИЛА:


В листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 27.02.2008 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «Приват Банк») був укладений кредитно-заставний договір, за яким він отримав кредитні кошти у розмірі 18 830,67 доларів США, зі сплатою 9% річних, строком користування до 26.02.2013 року. З метою забезпечення виконання умов договору ОСОБА_2 передав в заставу автомобіль «Мегsedes-Ьепs 312D».

У зв'язку з тим, що кредитний договір укладено в іноземній валюті, позивач просить суд: визнати кредитно- заставний договір, який укладено між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» , яким визначено грошове зобов'язання в іноземній валюті - доларі США, удаваним правочином ; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитно - заставний договір таким, що укладений в національній валюті України -гривні, вважати, що кредитний договір був наданий в сумі 95094,88 грн. на умовах , визначених в договорі ; розірвати кредитно-заставний договір у зв'язку із істотним порушенням договору з боку відповідача; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь судові витрати.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2011 року позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.

Розірвано кредитно-заставний договір №КRКRА800000130 від 27.02.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з істотним порушенням договору з боку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 37 грн. - витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи та 2 000 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2011 року з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави стягнено 8,50 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог та залишення без змін рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд застосував до спірних правовідносин

норми , які не підлягали застосуванню та не застосував норми чинного законодавства, а також не звернув уваги на п.п.4.4.,5.2.8, 11.2.2,11.2.4,11.2.5, 11.2.6,12.1,12.2., 12.5, 16.1.1,16.1.2.,16.1.8,16.6 договору, які підлягають застосуванню.

Відповідно до умов договору у разі настання події дефолту позичальник зобов'язаний письмово повідомити банк і достроково виконати усі зобов'язання за договором, в порушення цих вимог позивач банк не повідомив. Банк надав позивачу письмове повідомлення про настання події дефолту листом від 15.06.2009 року, та відповідно акту приймання - передачі автомобіля в заклад від 07.08.2009 року позивачем передано предмет застави у володіння банку, що спростовує висновки суду про неотримання ОСОБА_2 повідомлення банку про подію дефолту. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність реєстрації обтяження заставного майна може бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до п.п.11.2.5,15.10 кредитного договору при погашенні заборгованості передбачена можливість передачі предмету застави знову в користування.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, якій діє в інтересах позивача ОСОБА_2, просить рішення суду , як законне та обгрунтоване, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, не довівши до відо позивача, самовільно, безпідставно, в односторонньому порядку, у порушення умов договору, без письмового повідомлення про подію дефолту, не зареєструвавши у Державному Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, вилучив у позивача предмет застави та з 07.08.2009.утримує його без законних на то підстав.

Суд визнав дії відповідача істотним порушенням договору, оскільки зазначені неправомірні дії позбавили позивач, того, на що він розраховував під час укладення спірного договору, а саме - експлуатувати автомобіль, заробляючи таким чином гроші , у тому числі і для погашення заборгованості по кредиту. Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу розірвання договору, посилається на суттєве порушення відповідачем умов договору.

Однак, на думку колегії суддів, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі 27.02.2008 року був укладений кредитно-заставнг договір № КRКRА800000130, згідно умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмір 18 830,67 дол. США, що по курсу НБУ станом на день укладення Договору становило - 95 094,88 грн., під 9% річних строком користування до 26.02.2013 року, цільове призначення кредиту- придбання автомобіля.

Предметом забезпечення виконання умов Договору є автомобіль «Мегsedes-Ьепs 312D», 1999 року випуску, кузов №WDB9034631 Р 947256, державний номер АЕ 4559АА, переданий ОСОБА_2 у заставу (а.с.10-14). Відповідно до положень ст.ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання.

Згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу розірвання договору, посилається на суттєве порушення відповідачем умов договору.Однак, на думку колегії суддів, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав.

У відповідності до п/п 1) п. 11.1 Кредитного договору затримання сплати Позичальником (Позивач) частини наданого кредиту та/або процентів за його використання щонайменше на один календарний місяць є подією дефолту.

У разі настання події дефолту Банк надає Позичальнику письмове повідомлення про настання події дефолту та реєструє у Державному Реєстрі відомості про звернення стягнення на Предмет застави (п. 11.2.1 Кредитного договору). У повідомленні про дефолт, окрім інформації, зазначення якої вимагається законодавством, Банк ставить вимогу про повернення наданої суми Кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим кредитом, виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 11.2.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або передати Предмет застави у володіння Банку за актом приймання-передачі.

Якщо протягом ЗО календарних днів з моменту отримання Позичальником повідомлення про дефолт Позичальник усуне подію дефолту, вимоги Банку, зазначені у повідомленні про дефолт, втрачають чинність (п. 11.2.5 Кредитного договору).

Якщо протягом строку, вказаного у п. 11.2.5 Кредитного договору, Позичальник не усунув події дефолту, Позичальник зобов'язаний негайно повернути суму кредиту в повному обсязі, виконати усі інші грошові зобов'язання за Договором у повному обсязі, а Банк має право за своїм вибором здійснити одну або декілька з наступних дій, в тому числі звернути стягнення на Предмет застави в порядку, визначеному у статті 12 Договору (п. 11.2.6 Кредитного договору).

Крім того, Позичальник у разі настання події дефолту зобов'язаний негайно письмово повідомити Банк про подію дефолту у випадку її настання і достроково виконати усі грошові зобов'язання за Договором перед Банком у повному обсязі (п. 5.2.8 Кредитного договору).

Проте, як встановлено матеріалами справи та поясненнями сторін, позивач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту у встановлені строки не виконував, в результаті чого станом на 24.09.2009р. утворилась заборгованість в сумі 12235,43 дол. США, що в еквіваленті складає 97969,09грн. та відповідає розрахункам наданих суду першої інстанції \а.с.25-27,46-47\.

Тобто, згідно Кредитного договору, настання події дефолту пов'язане з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту, а тому Позичальнику стає відомо про подію дефолту безпосередньо з власних дій по затриманню сплати частини кредиту щонайменше на один календарний місяць.

Позивачем в період з 27.03.2009 року постійно порушувались зобов'язання по погашенню заборгованості, щомісячні платежі сплачувались частково, всупереч вимогам Кредитного договору, що і

викликало подію дефолту.

Оскільки позивачем не усунено порушення умов кредитного договору, ним, відповідно до положень п.п. 11.2.2 кредитного договору було передано предмет застави у володіння банку. Факт передачі ним предмета застави в заклад, на думку колегії суддів, спростовує висновок суду про неотримання позивачем повідомлення банку про подію дефолту. При вирішенні спору судом не взято до уваги, що передача предмету застави

відбулася при наявності заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем. Тому не може бути підставою для задоволення позову відсутність реєстрації обтяження щодо заставного майна.

Умовами кредитного договору передбачена можливість передачі предмету застави із володіння банку, тобто із закладу, знову в користування \ в заставу позивачу при умовах задоволення останнім забезпечених вимог, а сам: при погашенні заборгованості за кредитним договором \ п.п.11.2.5,15.10\. Але позивач не побажав скористатися цією можливістю, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що предмет застави обґрунтовано залишається в закладі, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо безпідставного утримання заставленого майна банком.

Крім того, ухвалюючи рішення про розірвання кредитного договору, суд першої інстанції не вирішив спір по суті, оскільки в порушення ст.. 563 ЦК України не застосував наслідки розірвання договору кредиту.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976. № 11 «Про судове рішення», обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засідання. Законним є рішення, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції, розглядаючи справу в частині задоволення позову про розірвання кредитного договору не в повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, обставини по справі, не перевірив у повній мірі доводи та не дав їм правильну правову оцінку, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимого у відповідності до положень п.п.1-4 ч.І ст. 309 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1-4 ч.І ст. 309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання кредитно-заставного договору № КRКRА800000130 від 27 лютого 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Додаткове рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 29 липня 2011 року скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у сумі 171 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація