ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. | № 6/384 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний завод”, м. Донецьк |
на постанову | від 15.03.2006 Донецького апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 6/384 Донецької області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”, м. Кривий Ріг
|
до | Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний завод”, м. Донецьк
|
про | стягнення 3 594,24 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – Животов О.А.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2006 р. відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” до Закритого акціонерного товариства ”Донецьксталь” –металургійний завод” про стягнення 3 594,24 грн. вартості вагової недостачі продукції відповідно до договору № 4874дс/161 від 01.02.2005 р.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися відповідно до вимог закону та договору.
Пунктом 5 Інструкції П-6 та п.”а” ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, якщо при прийомі вантажу від органів транспорту встановлюється невідповідність ваги вантажу даним товаросупровідним документам, одержувач зобов'язаний вимагати від залізниці складання комерційного акта.
Прийом коксу доменного по кількості, зазначає суд, проводився з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо –технічного призначення та товарів народного споживання по кількості П-6, тому висновки зроблені комісією про недостачу коксу доменного є недоведені і не мають юридичного значення.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р. здійснено заміну позивача –Відкритого акціонерного товариства “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” на Відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг”, рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2006 р. скасовано. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”- металургійний завод” на користь Відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг” 3 594,24 грн. вартості вагової недостачі продукції, 102,00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що порядок приймання вантажу за кількістю встановлено Інструкцією П-6 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю”, яка містить перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на відправника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу.
Вантаж до позивача прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, без ознак втрати вантажу під час перевезення. Факт недостачі вантажу підтверджується наданими позивачем документами. Вартість недостачі вантажу обрахована з урахуванням норм природної втрати та перерахунку до сухої маси.
Приймання продукції здійснено позивачем без порушень вимог встановлених Інструкцією П-6, а відповідач свої зобов'язання за договором від 01.02.2005 р. № 4874/дс/161 виконав не в повному обсязі.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що в акті приймання продукції за кількістю № 145/1, який встановлює факт недостачі, вказано, що комісією здійснено переважування порожніх вагонів після розвантаження продукції та визначення кількості загального вантажу вагона, але в акті зазначено дані, які члени комісії не бачили і бачити не могли, що є порушенням вимог п.п. 14, 23, 25 Інструкції П-6.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” (правонаступник ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”) та Закритим акціонерним товариством “Донецьксталь” –металургійний завод” 01.02.2005 р. укладено договір № 4874дс/161 відповідно до умов якого Завод зобов’язався починаючи з 01.02.2005 р. поставляти Товариству кокс доменний паріями у кількості 20 000 т. (+ 10 000 в опціоні), а Товариство зобов’язалося його приймати та оплачувати.
Договором передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA, що означає –поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці –станція відправника.
Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України пере5дбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 664, 712 Цивільного кодексу України та п. 3.1 договору № 4874дс/161 від 01.02.2005 р., зобов'язання по поставці вважаються виконаними в момент вручення товару перевізникові і доказом такого вручення, у випадку перевезення залізничним транспортом, є квитанція, в якій зазначаються дані про вантаж, зокрема маса вантажу (ст. 23 Статуту залізниць України, розділ 2 Правил оформлення перевізних документів).
Між тим, фактично спір у даній справі виник у зв'язку з фактом недостачі, який виявлений під час приймання ВАТ “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” вантажу –коксу доменного, що надійшов 09.04.2005 р. за залізничними накладними №№ 51995449, 51995448, 51995450, 51995451, 51995452 і вантажовідправником якого було ЗАТ “Макіївкокс”.
Саме засобами ЗАТ “Макіївкокс” було здійснено навантаження з зазначенням відповідної маси в накладній.
Зазначені накладні підтверджують укладення договору перевезення вантажів (п.2 ст. 307 ГК України, п.2 ст. 909 ЦК України).
Уклавши такий договір сторони погодилися на здійснення перевезення на умовах визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно положень Господарського процесуального кодексу України судам слід було залучити до участі у справі відправника вантажу –Закрите акціонерне товариством “Макіївкокс” та перевізника –залізницю.
Задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що факт нестачі вантажу підтверджується актом № 145 від 09.04.2005 р., який складений за участю громадськості та актом № 145/1 від 12.04.2005 р., згідно яких була проведена перевірка ваги тари вагонів після вивантаження продукції.
Однак, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що зазначені акти всупереч вимогам п.п. 23, 25 Інструкції П-6 підписані не по факту самого переважування, а по факту перенесення даних з одного акту до іншого, що позбавляє їх юридичної сили, оскільки згідно п. 23 Інструкції П-6, особи, здійснюючи приймання продукції по кількості вправі засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участю.
Приймаючи рішення та постанову суди попередніх інстанцій не надали належну юридичну оцінку відносинам сторін з огляду на положення Статуту залізниць України та неповно дослідили фактичні обставини справи, що призвело до неналежного з’ясування дійсних права і обов'язків учасників спірних відносин та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, а також порушення норм процесуального права.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно повно і всебічно з’ясувати всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, з’ясувати дійсні права і обов’язки сторін і в залежності від встановленого прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.01.06 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.06 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська