Справа №22-10544/2006р Головуючий 1 інстанції Фунжий О.А.
Категорія 13 Доповідач Круглікова К.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої- Круглікової К.С. суддів - Постолової В.Г. Лук"янової С.В.
при секретарі - Андра О.А.
за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 28 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання правочину недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання правочину дійсним, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 28 вересня 2006 року, яким позов ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним договір дарування АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Другої Донецької нотаріальної контори; зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 спірну квартиру, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання правочину дійсним, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка просила скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що позивач добровільно уклав з нею договір дарування, який був посвідчений нотаріусом і між ними не було встановлено ніяких обов'язків майнового чи немайнового характеру, які вона повинна була здійснити на його користь, а тому суд, визнаючи договір дарування недійсним прийшов до помилкового висновку про те, що позивач під час укладення договору дарування вважав, що укладається договір довічного утримання.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 і визнаючи
договір дарування квартири недійсним, виходив з того, що договір дарування укладався
між сторонами під умовою, що дарувальник буде мешкати у спірній квартирі до смерті, а
обдарована - надавати йому допомогу, а тому ОСОБА_2 під час укладання договору
дарування діяв під впливом помилки щодо природи правочину, оскільки вважав , що
укладається договір довічного утримання.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлена недійсність оспорюваного договору, в зв'язку з чим за нею не може бути визнано право власності на спірну квартиру, а тому неможливо зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою та відшкодувати моральну шкоду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача , його представника та відповідачки, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, висновки суду не суперечать вимогам закону, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірна квартира належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру та свідоцтва про право на спадщину за законом. Зазначена квартира була його єдиним місцем проживання. За нотаріально посвідченим договором дарування від 12 листопада 2005 року, ОСОБА_2 подарував спірну квартиру ОСОБА_1
Судом також встановлено і це підтверджується матеріалами справи та поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які пояснили, що договір дарування між сторонами укладався під умовою, що дарувальник буде мешкати у спірній квартирі до смерті і ніхто йому не буде у цьому перешкоджати . Крім того, зазначені свідки надали пояснення, про те, що умовою договору дарування було і надання позивачу допомоги з боку відповідачки.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність доказів укладення договору дарування з відповідними умовами не можуть бути прийняті до уваги , оскільки є безпідставними.
Згідно вимог ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
У відповідності до ст. 229 ЦК України якщо особа , яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав
та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, прийшов до обгрунтованного висновку про те, що під час укладання договору дарування ОСОБА_2 діяв під впливом помилки щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, тобто обставин, які мають істотне значення і є підставою для визнання договору дарування квартири недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні її зустрічних позовних вимог
Керуючись ст. ст. 308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 28 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.