У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням  прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, та касаційною скаргою прокурора Носівського району Савченка В.В. на окрему ухвалу апеляційного суду Чернігівської області  від 4 липня 2005 року по справі за обвинуваченням ОСОБА_1.

Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2005 року

                                                        ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше  судимого 13.09.2002 року

тим же судом за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України

на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 18.01.2005 року він проник у веранду  будинку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 і намагався проникнути в будинок, вимагаючи у ОСОБА_2, яка перебувала у веранді будинку, гроші. Проте свої наміри ОСОБА_1 не довів до кінця внаслідок втручання сусідів, які прийшли на допомогу потерпілій.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2005 року вирок залишено без зміни.

За результатами розгляду даної кримінальної справи апеляційним судом на адресу прокурора Чернігівської області винесено окрему ухвалу, в якій поставлено питання про неналежне виконання службових обов'язків прокурором Носівського району ОСОБА_3 та помічним прокурора цього району ОСОБА_4, яка підтримувала державне обвинувачення по справі у суді першої інстанції.

У касаційному поданні державного обвинувача порушується питання про скасування  окремої ухвали апеляційного суду. Автор подання зазначає, що апеляційний суд погодився з вироком районного суду щодо ОСОБА_1 та залишив його без зміни. В той же час, в мотивувальній частині окремої ухвали колегія суддів вказала, що суд першої інстанції при наявності достатніх доказів вважати доведеною вину ОСОБА_1 саме в скоєнні розбійного нападу з проникненням у житло, необгрунтованно визнав його винним лише у замаху на відкрите заволодіння чужим майном з проникненням у житло і призначив йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На думку автора подання, є неприпустим те, що по справі винесено два  різних рішення: в одному з яких апеляційний суд визнав вирок Носівського районного суду від 29.03.2005 року щодо ОСОБА_1  законним, а в другому рішенні - незаконним. Автор подання вважає, що суд першої інстанції правильно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки , на його думку, не здобуто об'єктивних даних, які б підтвердили застосування ОСОБА_1 до ОСОБА_2 насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої.

У касаційній скарзі прокурора Носівського району Савченка В.В. поставлене питання про скасування окремої ухвали через те, що суд апеляційної інстанції безпідставно звинуватив його у неналежному виконанні службових обов'язків.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка не підтримала касаційне подання та просила залишити в силі окрему ухвалу,  перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи  касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційні  подання та скарга підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог ст. 16-1 КПК України, розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності і диспозитивності і при цьому, на суд покладені лише функції розгляду справ, а не підтримання державного обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи, окрема ухвала апеляційного суду по справі ОСОБА_1 не грунтується на вимогах закону.

Суд апеляційної інстанції  розглядав справу щодо ОСОБА_1  за апеляцією засудженого,  водночас від потерпілої та прокурора апеляції не надходили і через те справа розглядалася лише за скаргою засудженого, а тому суд не мав змоги перекваліфіікувати обвинувачення на більш тяжке. Крім того, достатніх доказів, котрі б підтверджували, що було скоєно саме розбійний напад, а не пограбування у справі немає. За таких обставин  суд апеляційної інстанції помилково всупереч закону виніс окрему ухвалу про неналежне виконання службових обов'язків прокурором Носівського району ОСОБА_3 та помічником прокурора ОСОБА_4

Виходячи з того, що функцію підтримання обвинувачення покладено на органи прокуратури та у визначених законом випадках на потерпілого, вказівка суду апеляційної інстанції про необхідність перепред'явити обвинувачення  на більш тяжкий склад злочину за умови відсутності скарги потерпілого в даному випадку є проявом обвинувального ухилу з боку суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що окрема ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

         Керуючись ст. ст. 394 - 396  КПК України, колегія суддів

                                                        у х в а л и л а :

            касаційні подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, та скаргу прокурора Носівського району Савченка В.В. задовольнити.

Окрему ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2005 року по справі за обвинуваченням ОСОБА_1 скасувати.

                                                        Судді:

             В.Г. Жук                               В.В. Заголдний                    А.І. Редька