У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого |
Лавренюка М.Ю., |
суддів |
Пивовара В.Ф., Селівона О.Ф., |
за участю прокурора |
Сушко Т.М., |
захисника та засудженого |
ОСОБА_1 ОСОБА_2 |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 березня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, його адвоката ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2006 року, яким засуджені
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимий,
за ч. 2 п.п. 6, 12 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
не судимий,
за ч. 2 п.п. 6, 12 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі без конфіскації майна;
за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 13 років позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_4 і ОСОБА_2 засуджені за те, що вони 16 січня 2006 року за попередньою змовою групою осіб, з метою викрадення металобрухту, прибули до господарства ОСОБА_5, що на АДРЕСА_1. Зламавши двері гаража, винесли металобрухт та склали його на дорозі, а самі пішли до господарства ОСОБА_2, де взяли візок та дерев'яний товкач. Повернувшись, почали завантажувати викрадений металобрухт у візок, однак у цей час до них підійшов потерпілий ОСОБА_5, який впізнавши ОСОБА_4, почав кричати і вимагати припинити злочинні дії.
Усвідомлюючи, що таємно викрасти металобрухт їм не вдалося, у ОСОБА_4 і ОСОБА_2 виник умисел на заволодіння майном потерпілого шляхом розбійного нападу та умисне вбивство потерпілого із користі.
Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 наніс потерпілому два удари долонею в обличчя, від чого ОСОБА_5 впав на землю. В цей час, до потерпілого підбіг ОСОБА_2 і почав наносити йому сильні удари дерев'яним товкачем по голові і тулубу. ОСОБА_4 вихопив у нього товкач і також наніс потерпілому сильні удари по голові і тулубу. Вважаючи, що ОСОБА_5, який не подавав ознак життя, мертвий, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 проникли в будинок потерпілого та заволоділи його грошима в сумі 62 грн., інструментом вартістю 95 грн. 50 коп. та медалями.
Повернувшись до потерпілого та побачивши, що той подає ознаки життя, ОСОБА_4 і ОСОБА_2, реалізуючи свій умисел на вбивство, знову стали наносити сильні удари дерев'яним товкачем по голові та тулубу потерпілого, а потім, відтягнули його до копиці сіна та, впевнившись, що потерпілий мертвий, накрили труп уламками шиферу та сіном, а самі зникли з місця злочину.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1 зазначають, що викладені у вироку обставини вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_5 не відповідають дійсності і базуються тільки на неправдивих показаннях засудженого ОСОБА_4, який намагається перекласти вину на ОСОБА_2 Стверджують, що попередня змова між засудженими була тільки на таємне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 Просять перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_2 на ч. 3 ст. 185 КК України.
Касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 за змістом аналогічна скарзі адвоката, в якій він зазначив, що змови на вбивство потерпілого ОСОБА_5 між ним і ОСОБА_4 не було, а потерпілого вбив ОСОБА_4, вийшовши за межі попередньої домовленості.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Висновки суду про доведенність винності ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів щодо потерпілого ОСОБА_5 є обґрунтованими.
Доводи у касаційних скаргах про те, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи є безпідставними.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, а викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, його винність підтверджується особистими показаннями, які він давав на досудовому слідстві, показаннями засудженого ОСОБА_4 про обставини викрадення металобрухту та вбивства потерпілого ОСОБА_5, матеріалами огляду місця події, матеріалами обшуку та вилучення викраденого, даними висновку судово-медичної експертизи про кількість заподіяних тілесних ушкоджень та причину смерті потерпілого.
Суд обґрунтовано послався на показання засуджених, які вони давали на стадії досудового слідства, в котрих вони детально пояснювали про обставини вчинення зазначених злочинів щодо потерпілого ОСОБА_5, а також розкрили роль кожного з них, викриваючи один одного у злочинній діяльності. Вони в деталях розповідали про обставини проникнення в гараж, викрадення металобрухту, про вбивство потерпілого та заволодіння його майном. При цьому засуджені вказували на деталі, які могли бути відомі тільки особам причетним до цих злочинів.
Крім того, ці показання засуджених підтверджуються висновком судово-медичної експертизи про те, що потерпілому було нанесено не менше тринадцяти ударів дерев'яною палицею, висновками судово-імунологічних експертиз про наявність слідів крові на рукавичці ОСОБА_2 та курточці ОСОБА_4, яка могла виникнути від потерпілого ОСОБА_5.
Твердження у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_2 ударів потерпілому не наносив і попередньої змови із ОСОБА_4 на вбивство ОСОБА_5 у нього не було, безпідставні. Аналогічні пояснення засуджених у судовому засіданні були всебічно перевірені та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності.
Показання неповнолітніх свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд оцінив в сукупності із іншими доказами по справі і визнав їх правдивими. Тому, посилання у касаційних скаргах на те, що вони були дані під тиском працівників міліції, безпідставні.
Злочинні дії засудженого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 п.п. 6, 12 ст. 115; та ч. 4 ст. 187 КК України правильно.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно вимог ст. 65 КК України, із урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання. Призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення немає.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, його адвоката ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
судді:
Лавренюк М.Ю. Селівон О.Ф. Пивовар В.Ф.