Справа №1-80/10 23.12.2010 23.12.2010 23.12.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-780/2010р. Головуючий 1-ї інстанції Малюк Т.О.

Категорія: ст. 391 КК України Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого - ОСОБА_1

суддів: Фаріонової О.М., Пустовара М.Л.

за участю прокурора - Якименко О.П.

засудженого - ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.10.2010р., яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого:

- 13.12.2005р. Березанським районним судом Миколаївської області за ч. З ст. 185 КК України - до 3-х років 2-х місяців позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 28.02.2007р. Березанським районним судом, за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України – до 3-х років 3- х місяців позбавлення волі, звільненого 30.01.2010р. за відбуттям строку покарання;

- засуджено за ст. 391 КК України - до 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим на шлях виправлення не став і з 30.03.2007 року, відбуваючи покарання у Вознесенській виправній колонії № 72 УДДУ ПВП в Миколаївській області, систематично порушував встановлені правила відбування покарання, за що на нього накладено 15 дисциплінарних стягнень, в тому числі переведення до приміщення камерного типу (ПКТ).

Так, 09.01.2009 року за перешкоджання адміністрації колонії проведення загального обшуку на засудженого ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді переводу в приміщення камерного типу (ПКТ) строком на 1 місяць.

09.02.2009 року ОСОБА_2 звільнено з ПКТ, після чого він 2 рази порушував режим тримання, за що до нього застосовувалися дисциплінарні стягнення.

13.11.2009 року за збереження заборонених предметів /металевої пластини на ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення суворої догани.

07.12.2009 року за невиконання команди «підйом» на засудженого ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді позачергового чергування по прибиранню території колонії. Цього ж дня начальник відділення СПС № 2 лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3, будучи представником адміністрації колонії, діючи в межах наданих йому прав та повноважень на підставі діючого законодавства України, регламентуючого права та обов'язки адміністрації Державного департаменту України з питань виконання покарань, оголосив засудженому ОСОБА_2 про накладення на нього стягнення у вигляді позачергового чергування по прибиранню території колонії, визначив обсяг роботи та став вимагати від нього взяти наданий йому інструмент і почати відпрацьовувати стягнення.

Не бажаючи ставати на шлях виправлення та маючи умисел на злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи, засуджений ОСОБА_2, забезпечений необхідним інструментом, у присутності працівників колонії та інших засуджених в категоричній формі відмовився виконувати законні вимоги представника Вознесенської виправної колонії № 72, начальника відділення СПС № 2 лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 та до роботи не приступив, мотивуючи відмову тим, що він хворий.

Черговий помічник начальника установи майор внутрішньої служби ОСОБА_4 викликав до чергової частини начальника медичної частини установи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_5, який оглянув засудженого ОСОБА_2 та дав дозвіл на прибирання прилеглої території колонії.

Після цього начальник відділення СПС № 22 лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3, попередив засудженого ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи і знову почав вимагати від нього приступити до роботи по відпрацюванню стягнення. Однак засуджений без будь яких поважних причин у категоричній формі відмовився виконувати законні вимоги ОСОБА_3 та до роботи не приступив.

В апеляції засуджений просить вирок районного суду скасувати, а провадження по справі закрити, за відсутністю в його діях складу злочину.

Посилається на те, що вказаного злочину він не вчиняв, встановлений порядок не порушував, а відмовлявся від виконання наказів адміністрації колонії оскільки був хворий.

Дана обставина підтверджується оглядом працівника медичної установи виправної колонії № 72.

Крім того вказує, що на його утриманні знаходиться престаріла мати, яка потребує нагляду, а також звертає увагу на не задовільний стан його здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, який змінив свої вимоги, та просив вирок змінити з пом’якшенням йому покарання, думку прокурора, який вважав, що вирок необхідно залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції зі змінами, колегія суддів находить її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідженими в судовому засіданні доказами, вина засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який його засуджено доказана.

Так, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 не заперечував, що під час відбуття покарання допускав порушення, але не вважає їх злістними. Також частину стягнень він не визнає.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підтвердили факти злісної непокори вимогам адміністрації колонії.

Показання підсудних та свідків підтверджуються даними довідки начальника ВК- 72, з яких вбачається, що відносно ОСОБА_2 застосовано 15 дисциплінарних стягнень, серед яких 3 переведення до ДІЗО та 2 до переведення до камерного типу (а.с. 15, 29).

З урахуванням сукупності досліджених доказів суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 за ст. 391 КК України, як злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи та інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу.

Що стосується покарання, то воно засудженому ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст. ст. 65-67 КК України, тобто з урахуванням ступені тяжкості скоєного, даних про особу винного та обставин, що пом’якшують покарання.

Підстав для зміни вироку з пом’якшенням покарання, про що просив апелянт при розгляді його апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2, без зміни.

Головуючий

судді: