Справа № 2-581/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2009 року     м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова, у складі:

головуючого судді                             Штих Т. В.

при секретарі                                 Квітчастій О. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” про захист прав споживачів та стягнення сум,

встановив:

28.05.2008 р. позивач ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про захист прав споживачів та стягнення сум, в якому просить стягнути з ЗАТ СК „ВУСО” на його користь розмір страхового відшкодування в сумі 69 879, 38 грн.; моральну шкоду в сумі 69 879, 38 грн.; судові витрати та витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 12 030 грн.; пеню в сумі 9 992, 75 грн., а всього 161 781, 51 грн.

12.03.2009 р. позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, в яких просить суд стягнути з ЗАТ СК „ВУСО” на його користь розмір пені в сумі 12 578, 29 грн.; три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2 509, 91 грн.; індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 25 399, 99 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнення, в повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник ЗАТ СК „ВУСО” – ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Вона пояснила, що вимоги позову є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

27.12.2006 р. між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством Страхова компанія „Східно-Українське страхове товариство” (далі ЗАТ СК „ВУСО”) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28959-20-02 (далі Договір). Цим договором застраховано автомобіль MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2006 року виготовлення. Страхова сума за Договором складає 129900,00 грн.

Згідно до умов Договору, ЗАТ СК „ВУСО” зобов’язався, у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування, а Страхувальник зобов'язався своєчасно сплатити страховий платіж.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1. Договору страховим випадком, зокрема, визнається пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – події, яка виникла підчас руху транспортного засобу, в результаті чого причинена шкода застрахованому транспортному засобу.

03.11.2007 р. біля 01:30 год. автомобіль MAZDA 3 було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

05.11.2007 р., дотримуючись вимог п. 9.1.1 Договору, ОСОБА_1 подав письмову заяву про виплату страхового відшкодування, до якої додав довідку ДАІ про дорожньо – транспортну пригоду.

При настанні страхового випадку ОСОБА_1 звернувся до станції технічного огляду офіційного ділера автомобілів MAZDA в Україні, ЗАТ „АККО – Інвест”, які склали рахунок – фактуру № ХН1-001121 від 16.11.2007 р. та № ХН5-0000001854 від 16.11.2007 р., відповідно до яких вартість ремонту (тобто розмір завданих збитків) дорівнює 19035,00 грн. та 51753,68, а всього 70788,68 грн.

Всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 подав до ЗАТ СК „ВУСО”, але ніякого відшкодування не отримав.

В листі ЗАТ СК „ВУСО” від 29.12.2007 р. № 550 повідомляється про призупинення прийняття рішення про виплату страхового відшкодування по Договору страхування наземного транспорту № 28959-20-02 від 27.12.2006 р. у зв’язку з дорожньо – транспортною пригодою, яка сталася з автомобілем MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1 – 03.11.2007 р.

Своїм листом ЗАТ СК „ВУСО” від 22.02.2008 р. № 650 відмовили ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на підставі п. п. 8.1.2, 11.8, 11.1.3, 11.7 Договору.

Відповідно до п. 3.3 та п. п. 3.3.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) № 03-02 ЗАТ СК „ВУСО”, Страховик (ЗАТ СК „ВУСО”) зобов’язується відшкодувати Страхувальнику (ОСОБА_1 Ф.) прямі збитки, що сталися внаслідок ДТП – пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, а саме події, що сталася в процесі руху транспортного засобу, в результаті якої заподіяні збитки застрахованому транспортному засобу.

Виконуючи вимоги п. 8.1.2 Договору ОСОБА_1 протягом двох годин після настання дорожньо – транспортної пригоди зателефонував до диспетчерського центру допомоги при настанні страхового випадку ЗАТ СК „ВУСО” за тел. 8 (800) 500-61-70, але представник ЗАТ СК „ВУСО” відмовився виїхати на місце дорожньо – транспортної події, також ОСОБА_1 викликав працівників ДАІ, які склали протокол Серії АД № 079557 про адміністративне правопорушення від 03.11.2007 р., в якому зазначено, що результат проведення огляду із застосуванням приладу „Контроль тверезості” негативний. Даний факт підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, який був понятим при проведенні огляду на стан сп’яніння 03.11.2007 р.

ЗАТ СК „ВУСО” ні протокол серії АД № 079557 від 03.11.2007 р., ні постанову від 16.11.2007 р. по справі про адміністративне правопорушення у відношення ОСОБА_1 не оспорює, вони ніким не скасовані та набрали законної сили.

Оскільки ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп’яніння, проведений прапорщиком міліції ІДПС БДПС ОСОБА_4 – державним службовцем, працівником правоохоронного органу в присутності понятих, із застосуванням приладу „Контроль тверезості”, посилання відповідача у своїх поясненнях, що ОСОБА_1 нібито відмовився від проведення аналізу крові на предмет алкогольного сп’яніння не відповідає дійсності. Довідка Харківської МЛ № 01/203 від 06.02.2008 р., на яку послався відповідач, не має юридичного значення, оскільки ані Договір, ані закон не зобов’язують проходити огляд на стан сп’яніння двічі.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на п. 11.1.3 Договору також є безпідставним, оскільки всі заявлені обставини страхової події відповідають характеру пошкодження автомобіля. Всі суттєві обставини ДТП вказані в протоколі, складеному компетентним державним органом і не підлягають сумніву. Також без будь-яких неточностей вказаний перелік пошкоджень авто позивача. Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо – транспортної пригоди від 03.11.2007 р. автомобіль MAZDA 3 FL, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2006 року виготовлення, отримав такі пошкодження (деформації): капоту, лівої передньої двері, задньої лівої двері, переднього лівого та заднього лівого крила, розбитий передній бампер, задній бампер, лівий бік фари передньої. Слід також зазначити, що посилання відповідача на п. 11.1.3. носить неконкретний характер (не вказані обставини, які страховик вважає недостовірними, не вказано, хто заявив про такі обставини; не вказано, в чому саме полягає вина позивача), в силу чого така підстава невиконання зобов’язання взагалі відсутня.

Також суд зазначає, що перелік пошкоджень авто складений працівниками ДАІ в ході виконання посадових обов’язків, тому позивач у будь-якому випадку не може нести цивільну відповідальність за дії державного органу.

Безпідставним суд вважає і посилання відповідача на п. 11.8 Договору – «скрыл сведения о реальных пассажирах автомобиля». Так, вказана підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування суперечить положенням ч. 2 ст. 991 та п. 3 ч. 1 ст. 991 ЦК України, оскільки правовідносини чітко регламентовані законом і згідно наведених норм права відповідальність страхувальника може наступати тільки за неповідомлення про об’єкт страхування або факт настання нещасного випадку.

Крім того, відповідно до змісту п. 11.8 Договору право не виплачувати страхову компенсацію виникає виключно у випадку умисного викривлення або приховування обставин ДТП. Як встановлено судом і не оспорюється відповідачем, ОСОБА_1 належним чином виконав свої обов’язки по наданню інформації, докладно регламентовані п. 9 Договору і надав всі перераховані в угоді документи і дані. Надані позивачем документи не викликали сумнівів у відповідача і останній не вимагав додаткової інформації. Також достовірність даних про ДТП перевірялася як працівниками ДАІ, так і судом, жодні зауваження відсутні, на їх підставі винесена постанова Дзержинського районного суду від 16.11.2007 р., яка не оскаржена відповідачем.

По-третє, угода зобов’язує ОСОБА_1 повідомляти про обставини настання страхового випадку. Таким чином, підлягають освітленню суттєві факти і події, що причинно потягли за собою подію ДТП. Суд встановив, що жодна з подій і фактів, які причинно призвели до ДТП позивачем не приховані і не викривлені.

Всі суттєві для відповідача обставини визначені переліком даних і документів, що потрібні страховій компанії (п. 9 Договору), і в цьому переліку така інформація відсутня.

Таким чином, всі перераховані відповідачем підстави не виконання зобов’язання не ґрунтуються на законі і угоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Твердження ЗАТ СК „ВУСО”, що даний спір повинен вирішуватися третейському суді, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 16 ЦК України та п. 6 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Так, суд не мав права відмовити в прийнятті позову, оскільки наявність третейського договору не передбачена положеннями ст. ст. 121, 122 ЦПК України як підстава для повернення позову або відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду тільки в тому випадку, коли від відповідача до початку з’ясування обставин у справі надійшла відповідна заява. Заява відповідача про залишення позову без розгляду надійшла тільки 28.08.2008 р., після початку з’ясування обставин у справі.

ОСОБА_1 відповідно до п. 7.2.1 своєчасно та в повному розмірі вносив страхові внески, виконував всі умови договору, тому ніяких підстав для відмови у виплаті йому страхового відшкодування по Договору страхування наземного транспорту № 28959-20-02 від 27.12.2006 р. у зв’язку з дорожньо – транспортною пригодою, яка сталася з автомобілем MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1 03.11.2007 р. немає.

Відповідно до п. 5.2 Договору підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок СТО, тобто сума, що підлягає відшкодуванню, складає 70788,68 грн.

Згідно п. З ст. 22 ЦК України (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди), збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно п. 10.8 Договору, розмір страхового відшкодування у випадку пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується на підставі даних огляду транспортного засобу та розміру шкоди з урахуваннях встановленої в р. 4 Договору франшизи. В даному випадку, відсутні будь-які інші підстави для зменшення розміру відшкодування завданих збитків.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.11.2007 р. ОСОБА_1 визнаний винний у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, яка відбулася 03.11.2007 р.

Оскільки страхова сума за Договором становить 129900,00 грн., франшиза за страховим випадком, згідно пункту 4.1.1.1 Договору, при умові, що особа винного у скоєні ДТП – водій застрахованого транспортного засобу, встановлена у розмірі 0,70 % від страхової суми, то відповідач має право зменшити страхове відшкодування на суму франшизи в розмірі 909,30 грн.

Тобто відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 70788,68 – 909,3 = 69879,38 грн.

Відповідно до статті 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором, тим самим порушує цивільні права споживача страхових послуг.

Відповідальність страховика за невиконання свого грошового зобов’язання передбачена п. 12.1. Договору і складає 0,1 % від суми несвоєчасно сплаченої компенсації за кожний день прострочення.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов’язання ані угодою, ні Правилами страхування відповідача не встановлений, строк виконання цього свого зобов’язання визначається за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Тут слід зазначити, що в Договорі є посилання на можливість страхової компанії не сплачувати компенсацію під час проведення перевірки, яка ніякими строками не обмежена (п. 10.2 Договору). Оскільки сплата компенсації за наслідками безстрокової перевірки не є обов’язковою, тому це не є подією, яка неминуча має настати і положення абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України в даному випадку не застосовуються.

Вимогу про виконання грошового зобов’язання ОСОБА_1 пред’явив на початку грудня 2007 р., коли витекли передбачені п. 7.1.3, 7.1.4 строки прийняття рішення про виплату компенсації. Строк умисного невиконання обов’язку відповідачем рахується з 30.12.2007 р. – наступного дня після дати отримання листа страхової компанії № 550 від 29.12.2007 р., з якого позивач узнав, що страхова компанія відмовила в задоволенні вимоги і прийняла протиправне рішення про „призупинення прийняття рішення щодо сплати відшкодування”.

Таким чином, прострочений період складає не менше 180 днів (з 30.12.2007 по 12.03.2009 р.). Сума пені за цей період складає ((69879,38/100)*0,1)*180= 12578,29 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних від простроченої суми складають 2509,91 грн. (69879,38 грн. х 3 % х 437 (днів) / 365 (днів)).

Своїм листом № 62-97 від 03.04.1997 р. Верховний Суд України надає рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Для визначення індексу інфляції за 437 днів, за повних 13 місяців, прострочення виконання зобовязання необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою.

102,9 х 102,7 х 103,8 х 103,1 х 101,3 х 100,8 х 99,5 х 99,9 х 101,1 х 101,7 х 101,5 х 102,1 х 102,9 = 125,86 %.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) по Україні за період з січня 2008 року по січень 2009 року становив 122,30 % відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області від 23.02.2009 р. № 12-25/127.

Відповідно сума боргу станом на початок лютого 2009 року з урахуванням індексу інфляції складає: 69879,38 х 125,86 % x 13 (місяців) / 100 % x 12 (місяців) = 95279,37 грн.

Індекс інфляції за весь час прострочення складає 25399,99 грн. (95279,37 грн. – 69879,38 грн.)

Загальна сума, яку відповідач повинен сплатити позивачу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, з урахуванням пені складає 110367,57 грн. (69879,38 грн. + 2509,91 грн. + 12578,29 грн. + 25399,99 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також з врахуванням положень Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягають такі питання: наявність такої шкоди; протиправність дій особи, яка його завдала; наявність причинного зв’язку між завданою шкодою та протиправними діями; наявність вини особи, яка завдала шкоду.

Діями ЗАТ СК „ВУСО” ОСОБА_1 було спричинено незручності, у звязку із якими він не мав можливості провести відновлювальний ремонт автомобіля, не міг користуватися автомобілем, оскільки його робота повязана з постійним переміщенням по місту, автомобіль є засобом праці, ЗАТ СК „ВУСО” протягом шести місяців не виплачувала йому страхового відшкодування, та не повідомляла про хід розгляду його заяви. Позивач змушений був кардинально змінити уклад свого життя, більшу частину дня проводив по різним державним установам, збирати всі необхідні документи, приїздив до ЗАТ СК „ВУСО”, де йому обіцяли що з дня на день виплатять страхове відшкодування, але нічого не виплачували. Весь цей час він був знервований, різкий, змушений постійно сперечатися з працівниками страхової компанії, що негативно вплинуло на стан здоров’я, на відносини в родині, постійні суперечки, це підірвало його віру в страхування та одержання відшкодування.

Крім того, автомобіль позивача був придбаний в кредит, за який він повинен виплачувати та сплачувати відсотки за користування кредитом. Оскільки автомобіль є невід’ємною частиною роботи позивача, він сподівався, що працюючи, буде заробляти гроші та сплачувати кредит, але неправомірно був позбавлений можливості провести відновлюваний ремонт автомобіля та користуватися ним. За час невиконання відповідачем свого зобов’язання його родина докорінно змінила образ життя, оскільки позбавлений змоги працювати і заробляти гроші, він вимушений був сплачувати банківський кредит з коштів родини, відмовляючи собі і родичам в доброму харчуванні, придбанні предметів одежі, проведенні санаторного відпочинку.

Ґрунтуючись на викладеному, суд приходить до висновку, що у зв’язку з протиправними діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода та вважає необхідним зменшити розмір спричиненої моральної шкоди з 69879,38 грн. до 2000,00 грн.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Для написання позову, підготовки позовних документів, захисту інтересів у суді, тощо, позивач дав доручення адвокату ОСОБА_5 і сплатив йому гонорар у розмірі 12000 грн. Копія квитанції про сплату грошових коштів знаходиться в матеріалах справи.

Тому ця сума є судовими витратами, і відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати в розмірі 12000 грн. та 30,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

Відповідно до вищевикладеного, згідно зі ст. 8, 55, 41, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 23, 526, 629, 1166, 1167 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про страхування”, ст. ст. 4, 5 Закону України „Про захист прав споживачів”, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57 – 60, 84, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” (адреса: 82055, м. Донецьк вул. Постишева, буд. 60, 7-й поверх, розрахунковий рахунок 26501150227691 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 31650052, адреса Харківського представництва ЗАТ СК „ВУСО”: 61003, м. Харків вул. Короленко, 19, розрахунковий рахунок 26505004671002 в Харківському регіональному управлінні ВАТ КБ „Надра”, МФО 351834, ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 розмір страхового відшкодування в сумі 69879,38 гривен (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривен 38 копійок).

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ ВУСО” (адреса: 82055, м. Донецьк вул. Постишева, буд. 60, 7-й поверх, розрахунковий рахунок 26501150227691 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 31650052, адреса Харківського представництва ЗАТ СК „ВУСО”: 61003, м. Харків вул. Короленко, 19, розрахунковий рахунок 26505004671002 в Харківському регіональному управлінні ВАТ КБ „Надра”, МФО 351834, ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 розмір пені в сумі 12578,29 гривен (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривен 29 копійок), розмір трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 2509,91 гривен (дві тисячі п'ятсот дев'ять гривен, 91 копійка), розмір індексу інфляції за час прострочення виплати в сумі 25399,99 гривен (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять гривен, 99 копійок).

Стягнути з закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” (адреса: 82055, м. Донецьк вул. Постишева, буд. 60, 7-й поверх, розрахунковий рахунок 26501150227691 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 31650052, адреса Харківського представництва ЗАТ СК „ВУСО”: 61003, м. Харків вул. Короленко, 19, розрахунковий рахунок 26505004671002 в Харківському регіональному управлінні ВАТ КБ „Надра”, МФО 351834, ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 розмір суми оплаченої винагороди за послуги захисника в розмірі 12000 гривен (дванадцять тисяч гривен), та суму судових витрат в розмірі 30 гривен (тридцять гривен).

Стягнути з закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” (адреса: 82055, м. Донецьк вул. Постишева, буд. 60, 7-й поверх, розрахунковий рахунок 26501150227691 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 31650052, адреса Харківського представництва ЗАТ СК „ВУСО”: 61003, м. Харків вул. Короленко, 19, розрахунковий рахунок 26505004671002 в Харківському регіональному управлінні ВАТ КБ „Надра”, МФО 351834, ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 розмір моральної шкоди в розмірі 2000 гривен (двох тисяч гривен).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з надісланням її копії до Апеляційного суду Харківської області, або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у вищезазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя             Т.В. Штих