Справа №2-83-10

2-83-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді Нерушак Л.В.

при секретарі Музичук Л.В.

представника позивача - адвоката Діхтяренко М.В. представника відповідача- адвоката Мельника О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу про скасування заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/ 2 ідеальну частку домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 14.05. 2009 року звернувся до Уманського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу про скасування заповіту, вказавши в позові, що 29 вересня 2004 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу посвідчено заповіт, який був укладений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та який зареєстрований за № 4242.

Згідно заповіту , спадкоємцем всього майна , яке належало його дружині ОСОБА_3. є ОСОБА_2 . Він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 дошлюбне прізвище ОСОБА_3 з 17 лютого 1987 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

19 липня 1996 року його дружина ОСОБА_4. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 . До складу спадкового майна увійшов житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в якому вони з дружиною постійно проживали.

07 лютого 2001 року його дружина отримала паспорт громадянина України нового зразка серія НОМЕР_1 і по незрозумілих для нього причинам 26 січня 2000 року як йому стало відомо після її смерті, його дружина змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою, виданою в.о. начальника РАЦС Уманського міськрайонного управління юстиції А.В. Андрущук № 200/ 12-05-20 від 30.04. 2008 року . В такому разі незрозуміло , яким чином органами Уманського МВ УМВС було видано паспорт на ім'я ОСОБА_4 07 лютого 2001 року .

ІНФОРМАЦІЯ_2 року його дружина померла та було видано свідоцтво про смерть на ім'я ОСОБА_4 . Про наявність іншого паспорта своєї дружини на ім'я ОСОБА_3. він дізнався лише після її смерті . Такою після її смерті стало відомо , що його дружина ОСОБА_4., маючи паспорт на ім'я ОСОБА_3. склала заповіт , який посвідчено приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу і зареєстрований за № 4242 згідно заповіту спадкоємцем всього майна , яке належало гр. ОСОБА_3. є ОСОБА_2 .

Позивач вказує , що на 29.09. 2004 року його дружина носила прізвище ОСОБА_4 згідно паспорта громадянина України нового зразка серія НОМЕР_1, тому вважає, що паспорт на ім'я ОСОБА_4 не може бути дійсний за наявності вищевказаного паспорта.

Позивач вказує , що правочин , складений на підставі фіктивного документу , який посвідчує особу вважається таким , що складений з порушенням загальних вимог , додержання яких є необхідним для його чинності , як передбачено ст. 203 ЦК України. Згідно п. 1 ст. 1257 ЦК України встановлено, що заповіт , складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. Просить визнати причину пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання заповіту , складного 29.09. 2004 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження і посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу , зареєстрованого за № 4242 , згідно якого спадкоємцем всього майна , яке належало гр. ОСОБА_3. є ОСОБА_2 поважною, продовжити строк звернення до суду з позовом про визнання заповіту , складеного 29.09. 2004 року ОСОБА_3. і посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу , зареєстрованого за № 4242 , згідно якого спадкоємцем всього майна , яке належало гр. ОСОБА_3. є ОСОБА_2 та визнати недійсним заповіт складений 29.09. 2004 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , посвідченим приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Крижанівською І.В. , зареєстрованим за № 4242 , згідно якого спадкоємцем всього майна , яке належало гр. ОСОБА_3. є ОСОБА_2.

10.9.2009 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 подав на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог , вказавши , що вважає за необхідне уточнити та збільшити позовні вимоги заявлені раніше.

Позивач повторно зазначає, що після зміни прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 26 січня 2000 року по незрозумілим для нього причинам , , наступного дня 27 січня 2000 року ОСОБА_3 отримує паспорт , а процедура отримання вказує позивач після зміни прізвища потребує не менше місячного терміну з моменту отримання свідоцтва про переміну прізвища.

07 лютого 2001 року паспортним відділом Уманського МВ УМВС було видано паспорт на ім'я ОСОБА_4 , але який паспорт був зданий нею при отриманні нового паспорта серії НОМЕР_1, який зберігається в позивача по даний час невідомо ОСОБА_1

ОСОБА_1 прийшов до висновку, що паспорт на ім 'я ОСОБА_3., виданий 27.01. 2000 року є фіктивним, в тому відповідно ст. 203 ЦК України вважає позивач, якщо правочин складено на підставі фіктивного документа, який посвідчував особу, то він є складеним з порушенням загальних вимог. За таких обставин вважає позивач, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним.

18вересня 2008 року державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори на підставі заповіту було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2, зареєстроване в реєстрі № 2-5041 ( спадкова справа № 544 за 2007 рік).

Позивач ОСОБА_1 вказує, що до спадкового майна, на яке видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2. включено будівлі, які було збудовано після прийняття спадщини його померлою дружиною після смерті її матері - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року .

липня 1996 року його дружина ОСОБА_4 (ОСОБА_3) отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року. На підставі вказаного свідоцтва дружина позивача набула права власності на домоволодіння , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. У вказаному домоволодінні ОСОБА_1 проживає по даний час, а на протязі 20 років зазначає позивач, він постійно дбав про вказане домоволодіння , підтримував його технічний стан , добудував погріб « Г» в 2005 році вартістю 4059 грн. , вбиральню «З « побудовано в 1991 році вартістю 441 грн. , навіс «0« побудовано в 1991 році вартістю 296 грн., бетонне вимощення побудовано в 2007 році вартістю 1488 грн. Також за його кошти було встановлено колонку «К « у 1989 році вартістю 4470 грн. Таким чином вважає позивач, що майно , яке належало його дружині на праві власності згідно свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом , може бути визнано судом об'єктом права спільної сумісної власності відповідно до ст. 62 СК України. Позивач ОСОБА_1 просить в судовому порядку визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом , видане 18 вересня 2008 року держаним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори , зареєстроване в реєстрі за № 2- 5041 ( спадкова справа № 544 за 2007 рік ), згідно якого спадкоємицею 1/2 частини майна , належного ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 року є ОСОБА_2 , визнати домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належало ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 року , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на 1 / 2 ідеальну частку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав повністю та просить його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач невірно вказав свої позовні вимоги стосовно скасування заповіту, бо заповіт після смерті особи, яка його уклала , може бути визнаний лише недійсним з підстав встановлених законом , а не скасований . Скасувати заповіт може тільки особа , яка склала заповіт , а якщо особи немає в живих , то заінтересована особа може звернутися до суду з позовом про визнання заповіту недійсним . Відповідач вказує, що виходячи з диспозиції даної статті недійсним може бути визнаний заповіт складений особою , яка не мала права на це , а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення та, якщо буде встановлено , що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі.

Із пояснень та доводів ОСОБА_1. жодної з підстав передбачених ст. 1257 ЦК України щодо визнання заповіту недійсним ним не наведено. Стосовно зміни прізвища заповідача- померлої ОСОБА_3. , то це була її особиста справа , яке прізвище їй носити. Під час реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 вона взяла прізвище чоловіка ОСОБА_4, але лише з відомих померлій ОСОБА_3. обставин , 26.01. 2000 року вона змінила прізвище на загальних підставах у відділі РАЦС м. Умані з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 та їй було видано повторне свідоцтво про шлюб, де вказано прізвище дружини після одруження ОСОБА_3 , тому твердження позивача відносно зміни прізвища аж ніяк не впливає на дійсність її заповіту.

Як вбачається з документів, доданих позивачем по справі , зміна прізвища підтверджується відповідними документами . 17 лютого 1989 року ОСОБА_3. одружилась із ОСОБА_1 та змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4, в 2000 році вона змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 , а 29.09. 2004 року ОСОБА_3. склала заповіт на її ім'я , а ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла , тобто через 3 роки після складання заповіту. Стосовно паспорта ОСОБА_3. на ім'я ОСОБА_4 , то в дійсності паспорт на ім'я ОСОБА_4 у неї був з 1989 року по 2000 рік , потім вона змінила прізвище на ОСОБА_3 і померла заповідачка як ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Умані актовий запис №

761, зроблений відділом РАЦС по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області. Стосовно змінених позовних вимог ОСОБА_1 відповідач вважає, що вони також є необгрунтованими та безпідставними, вона їх не визнає, бо їй ОСОБА_3. заповідала належний їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований по АДРЕСА_1, який в свою чергу вона отримала, успадкувавши після смерті своєї матері в 1996 році. Позивач вказує, що він вкладав кошти в будинковолодіння підтримував його технічний стан, проживаваючи із дружиною з 1989 року, але зазначивши при цьому лише рік побудови господарських будівель, з яких лише ремонт погріба був проведений в 2005 році та бетонне вимощення в 2007 році , а решту будівель вбиральня та навіс дату будівництва вказує 1991 рік, як і колонку для водопостачання в 1989 році, коли власницею будинку була мати його дружини, а позивач протягом тривалого часу при її житті та після смерті не звертався до власника будинку з вимогами визнати за ним право власності на певну частку чи повернути витрачені кошти за участь у будівництві, якщо в дійсності такі витрати були проведені лише за його особисті кошти , що повинно бути належним чином підтверджено ОСОБА_1. в суді, але такі докази відсутні.

Третя особа приватний нотаріус Крижанівська І.В. в попередньому судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала , вважає їх безпідставними та нічим не підтвердженими, бо підстав для скасування заповіту та визнання його недійсним немає, таких доказів позивач не надав. До неї звернулась громадянка ОСОБА_3 , яка виявила бажання скласти заповіт , надала всі необхідні документи , паспорт , код , тому перевіривши в паспорті дані на особу був складений заповіт , який вона посвідчила , тому все було згідно чинного законодавства , ніяких порушень норм закону не було допущено. Крижанівська І.В. заявила, що просить врахувати її пояснення та розглядати справу по суті без її участі.

Свідок ОСОБА_6. - працівник СГІФРО Уманського МВ УМВС України в Черкаській області в судовому засіданні пояснив , що стосується отримання паспорта ОСОБА_3. на прізвища ОСОБА_4 та відповідно до зміни прізвища на ОСОБА_3 , то законом встановлено місячний термін, що не забороняє отримати паспорт наступного дня після зміни прізвища, якщо є така можливість у працівників відділу . Стосовно наявності двох паспортів він не може пояснити, бо в той час не працював, а необхідно провести службову перевірку , щоб встановити дані обставини, бо в дійсності паспорт на прізвище ОСОБА_4 у померлої ОСОБА_3. був з 1989 року по 2000 рік , потім вона змінила прізвище на ОСОБА_3 за її заявою.

Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи , свідка , вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами , вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_3, зареєстрованому 17 лютого 1989 року актовий запис № 76 відділом РАГС виконкому Уманської міської ради Черкаської області до ІНФОРМАЦІЯ_2 року - дня смерті дружини ОСОБА_3. що підтверджується актовим записом № 761 , зробленим у відділі РАЦС по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції ,що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 26 січня 2000 року ( а.с.7 ) та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 8).

За заявою ОСОБА_4. прізвище нареченої ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_3, зміни внесені на підставі актового запису про зміну прізвища від 26.01. 2000 року за № 1 Уманським міським відділом РАГС та видано свідоцтво НОМЕР_4 від 26.01. 2000 року (а. с. 86-88).

В зв'язку із зміною ОСОБА_4. прізвища на ОСОБА_3 нею 27 січня 2000 року був отриманий паспорт НОМЕР_5 на прізвище ОСОБА_3, а 07 лютого 2001 року при обміні паспорту , виданого Уманським МВВС 10.10.1991 року ОСОБА_4 отримала паспорт серії НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_4 ( а. с. 74 - 75 ).

При житті ОСОБА_3. заповітом від 29.08. 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Крижанівською І.В. , зареєстрованому в реєстрі №

4242 ОСОБА_3. заповідала належний їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 - відповідачу по справі. ( а. с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке згідно заповіту від 29.08. 2004 року було отримано відповідачем ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 вересня 2008 року, що складається із 1/2 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1, розташованого на присадибній земельній ділянці розміром 647 кв. м ( а. с. 22).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09. 10. 2008 року за ОСОБА_2 зареєстровано 1/ 2 частину будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 ( а. с.23 ) , інша 1/ 2 частина будинку залишена відповідно заяви ОСОБА_1 від 15.10. 2007 року про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року та на день розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 не отримано ( а. с. 100).

Постановою від 16 травня 2008 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року в зв'язку із заповітом від 29.09. 2004 року, яким ОСОБА_3 заповідала будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , тому видати спадщину на весь будинок та земельну ділянку неможливо, бо вчинення такої дії суперечить закону, а відповідно ст. 1241 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем на обов'язкову частку як непрацездатний вдівець ( а. с. 107).

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України встановлено, що непрацездатний вдівець спадкує незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом ( обов'язкова частка ). Розмір обов'язкової частки у спадщину може бути зменшено судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із встановленою законом часткою в спадковому майні після смерті дружини ОСОБА_3. та отриманням лише 1/2 частини спадкового майна, оспорює право на отримання 1/ 2 частини будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, на якій розташований будинок по АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09. 2008 року після смерті ОСОБА_3. ОСОБА_1 посилається на недійсність заповіту, обґрунтовуючи тим, що йому не було нічого відомо про зміну прізвища дружиною ОСОБА_4. в січні 2000 року на прізвище ОСОБА_3 та отримання паспорта на прізвище ОСОБА_3 27 січня 2000 року. З цих підстав він вважає паспорт на ім'я ОСОБА_3. серії НОМЕР_1 , виданий 27 січня 2000 року фіктивним, а відповідно, заповіт посвідчений приватним нотаріусом на підставі фіктивного документа 29 вересня 2004 року нікчемним, бо заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення на думку позивача ОСОБА_1.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не надав переконливих доказів та підтвердження своїх доводів щодо визнання заповіту недійсним, так як судом встановлено, що померла дружина позивача ОСОБА_3. відповідно до чинного законодавства мала право на зміну прізвища після одруження із ОСОБА_1, що передбачено Положенням «Про зміну імені та прізвища», яким і керувались працівники відділу РАГС м. Умані, тому ніяких порушень чи зловживань при зміні прізвища із ОСОБА_4 на ОСОБА_3 не встановлено , та спростовуються доводи позивача ОСОБА_1 про порушення його права , бо право позивача не порушено, як і не допущено порушень при видачі паспорта 27 січня 2000 року після зміни прізвища із ОСОБА_4 на ОСОБА_3, згідно отриманого свідоцтва про шлюб, де прізвище дружини вказано ОСОБА_3, працівниками паспортного відділу Уманського МВ УМВС України в Черкаській області і видано паспорт на прізвище ОСОБА_3 , який є дійсним відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно вимогам ч. З ст. 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом не встановлено порушень вимог даної статті, так як ОСОБА_3. при укладенні заповіту 29 вересня 2004 року мала необхідний обсяг цивільної дієздатності відповідно ч. 2 ст. 203 ЦК України і її волевиявленням було заповісти своє майно, що належало лише їй на праві власності, бо вона його успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 19 липня 1996 року, що підтверджено в попередньому судовому засіданні приватним нотаріусом Крижанівською І.В., яка пояснила, що перевірила особу, яка мала намір укласти заповіт, її паспорт та інші документи, необхідні для посвідчення заповіту, копії яких зберігаються у приватного нотаріуса по посвідченню заповіту ОСОБА_3. , тому ніяких порушень закону при посвідченні заповіту не було допущено і позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими, підстав для визнання заповіту від 29 вересня 2004 року недійсним немає , а на даний час вже отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідачем ОСОБА_2. 18 вересня 2008 року.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України встановлено, що лише заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Вимоги ст. ст. 1247, 1248 ЦК України дотримано, порушень вимог чинного законодавства судом не встановлено.

Судом встановлено, що заповіт складено ОСОБА_3., яка мала на це право, його форма та посвідчення дотримано згідно вимог чинного законодавства, ніяких порушень закону судом не встановлено, а тому суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача ОСОБА_1 , який не довів суду порушення вимог закону, тому судом відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним та вимог заявлених про визнання поважними причини пропуску звернення до суду та продовження строку звернення до суду про визнання заповіту недійсним, так як такі вимоги суперечать поданим позовним вимогам, бо позов до суду подано 14.05. 2009 року, а ОСОБА_3. померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року і лише після її смерті позивач дізнався про наявність заповіту та зміну прізвища на ОСОБА_3., бо згідно свідоцтва про смерть вказано, що померла ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4, а початок строку позовної давності відповідно ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Стосовно позовної давності в один рік , яка застосовується відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 258 ЦК України , то вона стосується лише при оскарженні дії виконавця заповіту, а такі вимоги позивачем не ставились згідно пред'явленого позову , бо він просив лише про визнання заповіту недійсним, а потім в процесі розгляду справи змінив позовні вимоги, збільшивши їх новими вимогами.

Відповідно ч. 4 ст. 258 ЦК України до вимог про застосування нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років, тому судом відмовлено в задоволенні вище викладених позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Суд не вбачає підстав і для задоволення вимоги позивача стосовно визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 18 вересня 2008 року на ім'я ОСОБА_2 державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованому в реєстрі за № 2- 5041 ( спадкова справа № 544 за 2007 рік) на 1/ 2 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, так як судом встановлено, що порушень чинного законодавства при видачі даного свідоцтва не допущено, відповідач ОСОБА_2. згідно заповіту померлої ОСОБА_3. на підставі поданої протягом шестимісячного строку, встановленого законом , заяви для прийняття спадщини , прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3. та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/ 2 частину майна згідно заповіту, так як ОСОБА_3. перебувала в шлюбі на день смерті і її чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження є пенсіонером, непрацездатним вдівцем, тому має право на обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту.

Судом досліджена дана спадкова справа , допитана в судовому засіданні державний нотаріус Кравчук Т.І. , яка дала вичерпні пояснення з приводу даної нотаріальної дії та фотокопія спадкової справи приєднана до матеріалів справи на 19 аркушах, тому доводи позивача ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються іншими доказами, перевіреними судом, тому суд прийшов до висновку про відсутність будь- яких порушень прав позивача при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_2., тому позивачу відмовлено в задоволенні позовної вимоги стосовно визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 вересня 2008 року на ім'я ОСОБА_2. на спадкове майно після смерті ОСОБА_3., померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Судом встановлено, що померлій ОСОБА_3. даний будинок з надвірними спорудами , розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 належав на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 липня 1996 року після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року , тому дане майно відповідно п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю дружини, бо набуте в порядку спадкування.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та визнати на ним право власності на 1/ 2 ідеальну частку домоволодіння по АДРЕСА_1, а в підтвердження своїх вимог надає лише копію рахунку вкладу коштів з рахунку філіалу Ощадбанку № 225 /08 в сумі 12022, 47 грн. станом на 02.03. 1997 року та станом на 07.06. 2002 року сума вкладу 11972, 47 грн., що не є переконливим доказом для суду, що він дбав про будинок АДРЕСА_1 , в якому після одруження із ОСОБА_3. він проживав та проживає по даний час після її смерті, бо наявність коштів не підтверджує, що їх витратили на покращання умов проживання в будинку та поліпшення, ремонт господарських споруд чи будівництво нових господарських будівель по АДРЕСА_1, а тим більше як вимагає закон, щоб за час шлюбу майно дружини істотно збільшилось в своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат, бо лише за такої умови є підстави у суду для визнання за рішенням суду майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач не надав жодного доказу про придбання будівельних матеріалів, оплату робіт по ремонту чи будівництву будівель чи проведення таких робіт особисто, що не підтверджено ні свідками ні іншими доказами по справі, а лише зазначив, що на протязі 20 років він постійно дбав про вказане домоволодіння , підтримував його технічний стан , добудував погріб « Г» в 2005 році вартістю 4059 грн., вбиральню «З « побудовано в 1991році вартістю 441 грн. , навіс «0« побудовано в 1991 році вартістю 296 грн., бетонне вимощення побудовано в 2007 році вартістю 1488 грн. та за його кошти було встановлено колонку «К « у 1989 році вартістю 4470 грн. Лише посилання позивача, що він приймав участь в будівництві перерахованих господарських будівель, без належно підтверджених доказів не дає підстав для визнання права спільної сумісної власності як на майно подружжя, бо дане майно успадковано ОСОБА_3. 19 липня 1996 року , а сам позивач зазначає, що лише погріб ремонтувався в 2005 році, а бетонне вимощення в 2007 році, решта вбиральня , навіс «О» , побудовано в 1991 році, а в 1989 році колонка «К» , тобто ще при житті матері його дружини, яка була власницею будинку, тому позивач не надав доказів, за які кошти , в якому розмірі та кому вони належали були витрачені на дані будівлі, вказані позивачем.

Відповідно ст. 62 СК України та ст. 25 КпШС України, який діяв до 2004 року, а шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. зареєстровано 17 лютого 1989 року, встановлено, що виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке належало дружині виникає, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок трудових чи грошових затрат або затрат одного із подружжя, то воно у разі спору може бути за рішенням суду визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача стосовно визнання домоволодіння по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/ 2 ідеальну частку домоволодіння по АДРЕСА_1 , так як позивачем не підтверджено доказами порушення його прав , бо ним не заявлялись такі вимоги при житті матері його дружини ОСОБА_5 та дружини ОСОБА_3., які були власницями будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, такі підтвердження позивачем суду не надано, як і не вказано затрат понесених особисто позивачем чи спільно із дружиною ОСОБА_3. під час перебування в шлюбі на ремонт та на будівництво зазначених позивачем будівель.

Позивач ОСОБА_1 має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/ 2 частину спадкового майна - будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_1 після смерті дружини ОСОБА_3., померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що складає обов'язкову частку та є 1/2 ідеальної частки домоволодіння по АДРЕСА_1, має право оформити та отримати в нотаріальній конторі дане свідоцтво, тому дана вимога є безпідставною в зв'язку з відсутністю спору та відсутністю порушення права позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Суд дійшов висновку про необгрунтованність та безпідставність позовних вимог, які не підлягають задоволенню в повному обсязі та вважає, що в позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені та не доведені ним та його представником в судовому засіданні, спростовуються іншими доказами, зазначеними в мотивувальній частині рішення суду , тому судом відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/ 2 ідеальну частку домоволодіння по АДРЕСА_1 Черкаської області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 209,212,214,215 ЦПК України та ст.ст. 203 , 215, ч. 1 ст. 1241 , 1247, 1248, 1257 ЦК України ст.ст. 57, 62 СК України, ст. 25 КпШС України в редакції 1969 року , суд, -

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу про скасування заповіту та визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 ідеальну частку домоволодіння по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ Л.В.Нерушак