У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  15 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року.

         Вироком Дебальцевського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2006 року

         ОСОБА_1,

         ІНФОРМАЦІЯ_1,

         не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

         ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 березня 2006 року у приміщенні кафе “Геліос” у м. Дебальцево, умисно відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон “Сіменс С-45” вартістю 345 грн., при цьому, заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року вирок Дебальцевського міського суду  у частині застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання, скасовано і постановлено  вважати його засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду та постановити новий вирок, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 185 КК України, посилаючись на те, що телефоном потерпілого ОСОБА_2 він заволодів таємно. Твердить, що вдарив потерпілого в обличчя не з метою утримати його телефон,  а у відповідь на насильство з боку останнього. Просить призначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені судом та обґрунтовано покладені в основу вироку і в касаційній скарзі не оспорюються.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК України є правильною.

Доводи засудженого про те, що він мобільний телефон у потерпілого ОСОБА_2 викрав таємно, є безпідставними і спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Призначаючи засудженому покарання, апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_1 негативно характеризується, не працює та злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, апеляційним судом не були ураховані вимоги ст. 65 КК України в тій частині, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а також не були враховані обставини, що пом'якшують покарання.

Так, ОСОБА_1 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, характеризується працівником міліції задовільно, відшкодував заподіяну матеріальну шкоду, розкаявся у вчиненому, на даний час працює, потерпілий не наполягав на суворому покаранні.

Крім того,  апеляційний суд не звернув увагу на те, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції пропонував суду призначити ОСОБА_1 покарання із  застосуванням ст.75 КК України.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що виправлення засудженого можливе без  відбування покарання і до нього необхідно застосувати ст. 75 КК України з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити: застосувати до нього ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на засудженого покласти обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.

судді:

Лавренюк М.Ю.                   Селівон О.Ф.               Пивовар В.Ф.