КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 21.02.07 р.          № 32/503-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Мартюк А.І.

 суддів:                                          Розваляєвої  Т.С.

                                        Зубець Л.П.

 при секретарі:                              Шевченко Я.А.

 За участю представників:

 від позивача -Перепелюк С.Г. – довіреність №14-13 від 15.01.2007р.;

 від відповідача -Руденко К.К. – довіреність №120/9/10-206                                    від 26.01.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

 на постанову Господарського суду м.Києва від 06.11.2006

 у справі № 32/503-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

 до           Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

             

             

 про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

 Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р. № 01-23/3/128 склад судової колегії змінено, справу № 32/503-А передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Розваляєва Т.С.

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва від 06.11.2006р. у справі № 32/503-А позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків від 25.04.2006р. № 0000201650/0. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків від 14.07.2006р. № 000020650/1. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків від 25.09.2006р. № 0000201650/2. Визнано нечинним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків від 07.07.2006р. № 6426/10/16-511 про результати розгляду скарги. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючи з зазначеною постановою, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києва по роботі з великими платниками податків подала апеляційну скаргу на зазначену постанову суду, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надала заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва у справі № 32/503-А від 06.11.2006р. без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що постанова є законною та обґрунтованою, а тому просить суд постанову місцевого суду залишити в силі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно акту від 10.04.2006р. № 234/16-50/20077720 “Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720) за період з 01.07.2003р. по 31.12.2005р., в якому зазначено, що актом позапланової документальної перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 22.07.2005 №405/16-6/20077720 встановлено дебіторську заборгованість за контракто від 19.10.2004 №19-10/2004-01, укладеним між НАК "Нафтогаз України" та фірмою "ОМЕGО Group LLC" (Швейцарія) в сумі 1 208 000,00 євро. Станом на 01.01.2006 імпортний товар по зазначеному контракту на територію України не поставлено, валютні кошти на рахунок НАК "Нафтогаз України" не повернуті, сума пені, нарахованої попереднім актом перевірки, до бюджету не внесена. За результатами перевірки позивачу нарахована пеня за період з 21.07.2005 по 31.12.2005. '

Спірне податкове повідомлення-рішення №0000201650/0 було прийнято відповідачем 25.04.2006, яким згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п. 2.5, 6.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 №110 за порушення ст. 2. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 4175141,46 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, передбаченому пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем прийняте рішення від 07.07.2006 №6426/10/16-511, яким залишено без задоволення скаргу позивача, а податкове повідомлена-рішення від 25.04.2006 №0000201650/0- без змін.

14.07.2006 відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №0000201650/1, яке за змістом співпадає з податковим повідомленням - рішенням від 25.04.2006 № 0000201650/0.

В межах подальшого адміністративного оскарження вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача залишені без змін, що підтверджується рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 19.09.2006 №2396/1025-114. На його підставі відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 25.09.2006 №0000201650/2, в якому сума нарахованої позивачу пені залишилась незмінною та становить 4175141,46грн.

Судом встановлено, що в жовтні 2004 року між НАК "Нафтогаз України" і Національною Нафтовою Корпорацією Лівії укладено договір про розподіл продукції і розвідувальні роботи, умовами якого передбачається надання контрактних територій для НАК "Нафтогаз України", на яких остання зобов'язується власними ресурсами та за власні кошти провезти геологорозвідку та газонафтові роботи. Термін дії договору в частині розвідки та розподілу продукції по відношенню до сирої нафти - 25 років, по відношенню до природного газу - 30 років.

Відповідно до пп.1.20, 3.1, 27.10 зазначеного договору, договір вступає в силу після його погодження Загальним Народним Комітетом СНЛАД.

Для забезпечення виконання договору про розподіл продукції 19.10.2004 між ТОВ "ОМЕGО Group LLC" (Швейцарія) та НАК "Нафтогаз України" укладений контракт №19-10/2004-01 на поставку обладнання, відповідно до якого нерезидент зобов'язався поставити і передати у власність позивача комплектуюче обладнання до бурової установки вартістю 1208000,00 євро. Повний перелік обладнання та його технічні характеристики визначені у додатку № 1 до контракту, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.2 контракту продавець зобов'язався здійснити поставку обладнання впродовж 80 календарних днів з моменту перерахування покупцем авансового платежу за обладнання відповідно до п.4.1 контракту.

Згідно п.6.2. та п. 6.3 цього контракту поставка і обладнання повинна здійснюватися на умовах DDР (за правилами Інкотермс 2000), кінцевим пунктом якої є відповідний пункт у Лівійській Джамахірії.

Авансовий платіж на користь ТОВ "ОМЕGО Group LLC" (Швейцарія) здійснений НАК "Нафтогаз України" платіжним дорученням від 30.11.2004 №1475 в сумі 1 208 000,00 євро.

Разом з тим, здійсните поставку обладнання в строки, передбачені контрактом, не було можливості, оскільки відповідно до пп. 1.20, 3.1, 27.10 договору про розподіл продукції, вказаний договір вступає в силу після його затвердження Загальним Народним Комітетом СНЛАД. Зважаючи на незатвердження цього договору вказаним органом державної влади, відповідно до законодавства Лівії, поставка обладнання, що є предметом контракту № 19-10/2004-01, на умовах DDР у термін 18.02.2005р., була неможлива.

У зв’язку з цим між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ ""ОМЕGО Group LLC" (Швейцарія) 18.02.2005 було укладено додаткову угоду № 2 до контракту № 19-10/2004-01, відповідно до якої обладнання поставляється продавцем на адресу покупця з його подальшим зберіганням продавцем до моменту виникнення можливості здійснити його поставку на умовах, встановлених в п. 6.2 та п. 6.3 контракту № 19-10/2004-01.

Відповідно до акту прийому-передачі від 18.02.2005 до контракту № 19-10/2004-01 обладнання було передано від продавця покупцю на умовах, встановлених в додатковій угоді №2.

Також між позивачем та ТОВ "ОМЕGО Group LLC" (Швейцарія) укладено додаткову угоду 27.06.2005 № 3 до контракту № 19-10/2004-01. Дана додаткова угода була укладена в зв'язку з тим, що на момент її укладення не вступив в силу договір про розвідку та розподіл продукції з Національною Нафтовою Корпорацією Лівії, покупець не має можливості надати продавцю реквізити кінцевого пункту призначення у Лівії. За таких умов сторони прийшли до згоди, що продавець приймає на себе додаткові зобов'язання, зокрема, в день підписання цієї угоди скласти акт приймання-передачі на відповідальне зберігання обладнання, що є предметом контракту, з терміном до 19.02.2006 включно.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю й одержання ліцензії по експортним, імпортним і лізинговим операціям, яка затверджена постановою правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 встановлено, що якщо імпорт продукції здійснюється без її ввезення на митну територію України, то резидент, крім передбачених пунктом 3.3 цього розділу документів, які засвідчують поставку на його користь продукції, подає також контракт, який передбачає продаж цієї продукції на рахунки цього резидента в банках, або документи, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України.

На виконання положень вказаної Інструкції, позивач листами від 05.03.2005 №40/1.1-267 та від 30.03.2005 №40/1.1-376 направив на адресу Промінвестбанку лист -обгрунтування та відповідні первинні документи, а саме: Договір про розподіл продукції, контракт № 19-19/2004-01, додаткову угоду № 2 до нього, акт приймання-передачі від 18.02.2005.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва у справі №46/45-А за позовом НАК "Нафтогаз України" до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2005 №0000261606/0, від 31.08.2005 № 0000261606/1, від 11.11.205 №0000261606/2, від 19.01.2006 № 0000261606/3 та рішення про результати розгляду скарги від 26.08.2005 №9624/10/16-611. Зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за тим же імпортним контрактом від 19.10.2004 №19-10/2004-01, укладеним між ТОВ "ОМЕGО Group LLC" (Швейцарія) та НАК "Нафтогаз України", тільки за інший період.

Під час розгляду справи №46/45-А судом встановлено, що позивач виконав вимоги валютного законодавства за операцією з ТОВ "ОМЕGО Group LLC" (Швейцарія) по контракту N 19-10/2004-01, зокрема, ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки потреба придбання позивачем обладнання у нерезидента обумовлена необхідністю здійснення підготовчих дій до майбутнього виконання умов договору про розподіл продукції.

Згідно ч. 1 ст. ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послу), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Таким чином, факт відсутності порушення позивачем термінів здійснення імпортної операції за контрактом від 19.10.2004 №19-10/2004-01, укладеним позивачем з ТОВ "ОМЕGО Group LLC" (Швейцарія), встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З врахуванням викладеного підстав для нарахування позивачу пені у відповідача не було.

Крім того, відповідачем визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності як податкове зобов'язання позивача.

В преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне с "рахування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.2 вказаного Закону встановлено, що податкове зобов'язання визначається як зобов'язав платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п. 1.5 ст.1 цього Закону штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яке справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними, законами.

Податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках передбачених цим Законом (п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Отже, такі акти ненормативного характеру можуть застосовуватись лише стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування". Пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності до такого переліку не включено, отже пеня не належить до категорії податкових зобов'язань. Виходячи з того, що регулювання відносин у сфері валютного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності не є регулюванням у сфері оподаткування, на такі відносини положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині визначення податкових зобов'язань не розповсюджуються.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків задоволенню не підлягає, а постанова Господарського суду м. Києва від 06.11.2006р. у справі № 32/503-А не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

 . Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 06.11.2006р. у справі № 32/503-А залишити без змін.

2. Матеріали справи № 32/503-А повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя          Мартюк А.І.

 Судді

           Розваляєва  Т.С.

          Зубець Л.П.