Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2009 року в справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4про усунення від права на спадкування, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_4.  про усунення їх від права на спадкування за ОСОБА_5, посилаючись на ч. 5 ст. 1224 ЦК України,  та просив скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2., мотивуючи тим, що відповідачі ніколи не приділили батьку (ОСОБА_5.) уваги, не пропонували ані моральної, ані матеріальної, ані фізичної допомоги, будучи обізнаними про стан здоров'я батька і його потребу в допомозі, відмовились її надавати, що можна вважати ухиленням від надання допомоги спадкодавцеві.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2009 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. зводяться до того, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 61, 223 ЦПК України. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що склад осіб по справі за  позовом  його  матері  ОСОБА_6.  до   ОСОБА_1.,   ОСОБА_2. про усунення від права  на  спадкування  ОСОБА_2.  та  ОСОБА_4.  (справа № 2-204/08)  та  по  даній   справі  різній, крім того, судовими рішеннями по справі  № 2-204/08 встановлені обставини, які стосуються  лише ОСОБА_6., яка не бере участі у даній справі, що виключає застосування ч. 3 ст. 61 ЦПК України. Зазначає, що суд першої інстанції повинен був перевірити, чи співпадають підстави та предмети позову в обох вищезазначених справах, чи тими ж обставинами, фактами та доказами обґрунтовано його позовні вимоги, що й ОСОБА_6., чи надано ним нові докази та пояснення і чи дають вони підстави для ухвалення рішення про задоволення його позовних вимог. Наголошує на помилковому застосуванні районним судом ст. 223 ЦПК України, оскільки він у справі  № 2-204/08 брав участь як відповідач,  вперше звернувся до суду зі схожими за своєю суттю вимогами, обґрунтовував їх іншими обставинами.     

В апеляційній скарзі ОСОБА_2.  просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2009 року змінити в частині розподілу між сторонами судових витрат та стягнути з ОСОБА_1. на її користь 3000 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Апелянт ОСОБА_2. зазначає, що суд безпідставно відмовив їй у відшкодуванні  витрат на правову допомогу, на підтвердження яких нею надано суду договір № 63-цс від 17.11.2008 року про правову допомогу, укладений з юридичною фірмою ТОВ «Захист 2000», яка доручила виконання умов даного договору ОСОБА_3. (п. 6 Договору), останньою надано копію диплому про наявність у неї юридичної освіти; всі умови договору сторонами виконано належним чином, вона оплатила за даним договором 3000 грн., які відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України мають бути їй відшкодовані.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1., який просив задовольнити його апеляційну скаргу та відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2.,   пояснення ОСОБА_2. та її представника ОСОБА_3., які просили змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає відхиленню, апеляційна скарга ОСОБА_2. - частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині розподілу судових витрат, з ухваленням нового рішення в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, що набрало законної сили, а саме рішенням у справі за позовом ОСОБА_6. до ОСОБА_1., ОСОБА_2. про усунення від права на спадкування ОСОБА_2. та ОСОБА_4. (справа № 2-204/08), встановлено, що померлий ОСОБА_5. не перебував у безпорадному стані та не потребував сторонньої допомоги, а доньки від першого шлюбу (ОСОБА_2. та ОСОБА_4.) через відсутність таких обставин не ухилялися від надання такої допомоги, свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2. видано з дотриманням норм чинного законодавства.

Такий висновок районного суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає нормам чинного матеріального та процесуального законодавства.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6. до ОСОБА_1., ОСОБА_2. про усунення від права на спадкування, визнання спадкоємцем за законом четвертої черги, визнання права спадкування за законом, визнання права власності в спільному сумісному майні подружжя (справа № 2-204/08), в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2008 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6. про усунення від права на спадкування ОСОБА_2. та ОСОБА_4. залишено без змін.

Вищезазначеним рішенням районного суду встановлено і підтверджено рішенням апеляційного суду, що ОСОБА_2. та ОСОБА_4. не можуть бути усунені від права на спадкування на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України, оскільки матеріали справи, зокрема медичні документи, не свідчать про те, що ОСОБА_5., який був інвалідом другої групи від трудового каліцтва, перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги, а доньки від першого шлюбу - ОСОБА_2. та ОСОБА_4., ухилялися від надання допомоги, оскільки потреба спадкодавця у сторонній допомозі позивачем не доведена.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України  обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, районний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. про усунення від права на спадкування ОСОБА_2., оскільки ОСОБА_1. та ОСОБА_2. були сторонами по справі № 2-204/08, по якій рішенням встановлена відсутність підстав для усунення  ОСОБА_2. від права на спадкування після смерті ОСОБА_5. відповідно до положень ч. 5 ст. 1224 ЦК України, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1.  про іншій склад учасників по справі, що виключає застосування ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не заслуговують на увагу.

Не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом і доводи апелянта щодо помилкового застосування районним судом ст. 223 ЦПК України, оскільки він у справі  № 2-204/08 брав участь як відповідач, так як ч. 2 ст. 223 ЦК України передбачає, що саме сторони (позивач і відповідач) та треті особи із самостійними вимогами, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.      

Вірним є висновок районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог про усунення ОСОБА_4.  від права на  спадкування, оскільки остання взагалі відмовилась від належної їй долі спадщини на користь ОСОБА_2. (а.с. 39). 

Районний  суд  обґрунтовано  відмовив  у  задоволенні  позовних  вимог  про скасування  свідоцтва  про  право  на  спадщину за законом, виданого ОСОБА_2., оскільки ст. 1301 ЦК України передбачає можливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу відповідача ОСОБА_2. районний суд виходив з того, що чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає відшкодування витрат, понесених сторонами у зв'язку з участю у справі представника.

 Однак, апеляційний суд не погоджується висновком районного суду в частині відмови ОСОБА_2. у відшкодуванні витрат на правову допомогу через  неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

 Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України до витрат на правову допомогу відносять  витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

 Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 

Як вбачається з матеріалів справи, між юридичною фірмою «Захист 2000» та відповідачкою ОСОБА_2. 17.11.2008 року було укладено договір № 63-цс про надання правової допомоги (а.с. 114), згідно якого юридична фірма «Захист 2000» зобов'язалась надати ОСОБА_2. правову допомогу у вигляді ознайомлення з матеріалами справи, юридичних консультацій, що стосуються даної справи, підготовки документів до суду, участі у судових засіданнях (п. 3 договору).

Згідно довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ «Захист-2000» є адвокатська діяльність (а.с.143).

Відповідно до калькуляції вартості правової допомоги за договором № 63-цс від 17.11.2008 року її сума складає 3000 грн. (а.с. 109). Дана сума була сплачена ОСОБА_2. ТОВ «Захист-2000», про що в матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордеру № 372 від 17.11.2008 року.

Згідно п. 6 договору № 63-цс виконання умов даного договору доручено з боку юридичної фірми «Захист 2000» ОСОБА_3.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_3. брала участь у судових засіданнях як представник відповідача ОСОБА_2., витрати на правову допомогу підлягають частковому відшкодуванню в сумі 2178 грн. з виключенням із розрахунку п'яти годин участі у судових засіданнях як представника, що не передбачено чинним цивільно-процесуальним законодавством, та підготовки до участі у них, оскільки зазначені витрати включені до калькуляції двічі (п.п. 4, 5 калькуляції вартості правової допомоги) ((2 год. юридичних консультацій + 2 год. ознайомлення з матеріалами справи + 3 год. підготовки документів, оформлення заперечень, подача їх до суду +2 год. підготовки до участі у судових засіданнях) х 242 грн. (40% від мінімальної заробітної плати 605 грн.).

Керуючись  Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави, ст.ст. 56, 84, 303, 307, п.п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324  ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2009 року - змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом другим наступного змісту:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2178 грн.  на відшкодування витрат на правову допомогу».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 Головуючий:                                              Судді: