КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.02.07 р. № 28/65-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі: Шевченко Я.А.
За участю представників:
від позивача - Федоренко О.Г. – довіреність б/н від 09.01.2007р.;
від відповідача - Кириленко М.Є. – довіреність №6 від 09.01.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.08.2006
у справі № 28/65-А (Копитова О.С.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дольче Віта"
до Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києва
про визнання нечинними рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду м. Києва у справі №28/65-А від 01.08.2006р. позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 000612306/1 від 28.04.2006р. та № 000622306/1. Визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 36066/10/25-012 від 28.04.2006р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дольче Віта” 3,40 грн. судового збору.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва у справі № 28/65-А від 01.08.2006р. та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дольче Віта” надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва у справі № 28/65-А від 01.08.2006р. без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що постанова є законною та обґрунтованою, а тому просить суд постанову місцевого суду залишити в силі.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
В період з 01.02.06 року по 09.02.06 року співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ( надалі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Дольче Віта" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року.
В ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.3, 7.2.4 та пп. 7.4.5 г. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" завищено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по ПДВ, заявленої до відшкодування за червень 2004 року в розмірі 29 378, 00 грн. та занижено чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2004 року в сумі 3 955, 33 грн. За результатами перевірки 09.02.06 року було складено акт № 219-23/6-32206630.
На підставі зазначеного акту перевірки 14.02.05 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000612306/0-5111, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 29378,0 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 8174,45 та податкове повідомлення - рішення № 0000622306/0-5112, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5933,0 грн., з яких 3955, 33 - основний платіж, 1977, 67 грн. - штрафні санкції.
Не погодившись з результатами перевірки, позивач 23.02.06 року звернувся зі скаргою до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва. Рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 28.04.06 року зазначену скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін.
Враховуючи зазначене рішення, 28.04.06 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва були винесено податкове повідомлення - рішення № 0000612306/1-36629 яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 29378,0 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 8 174,45 грн. та № 0000622306/1-36628, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5933,0 грн., з яких 3955, 33 - основний платіж, 1977, 67 грн. - штрафні санкції.
Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тарол" (виконавець) було укладено договір № 370-15/ТУ12 від 01.06.04 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе інжиніринг технічних мереж і комунікацій замовника, а також техобслуговування та ремонт обладнання з виробництва хлібобулочних виробів та заморожених напівфабрикатів, що є на балансі замовника.
Згідно акту виконаних робіт № 118 від 30.06.04 року послуги виконані в повному обсяг і у встановлений термін та з дотриманням інших умов договору, сторони одна до одної претензій не мають. Відповідно до акту ціна зазначених послуг склала 200 000 грн., з яких 33 333, 33 грн. податок на додану вартість.
В підтвердження виконання зазначеного договору ТОВ „Тарол" виписало позивачу податкову накладну № 118 від 30.06.06 року, згідно якої загальна сума робіт склала 200 000 грн., з яких 33 333, 33 грн. податок на додану вартість.
Позивач за вказаним договором розрахувався в повному обсязі. Зазначений факт підтверджується банківськими виписками, відповідно 09.06.04 року перераховано 100 000 грн. та 21.06.04 року 100 000 грн.
Суму податку на додану вартість по вказаному договору позивач включив в червні 2004 року до складу податкового кредиту.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України „Про податок на додану вартість".
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" даного виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.
Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Матеріалами справи підтверджено, що податковий кредит позивача за червень 2004 року підтверджений документально - належним чином оформленою податковою накладною.
Крім того, не можна погодитись з твердження податкового органу, що позивач не мав право на податковий кредит в зв'язку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Тарол" було анульовано державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м. Києва, оскільки, як вбачається з акту про анулювання, свідоцтво було анульовано 23.11.05 року та в той же день ТОВ „Тарол" було виключено з реєстру платників ПДВ тоді ж як податкова накладна на підставі якої позивачем сформований податковий кредит була виписана 30.06.04 року, тобто в період в якому ТОВ “Торол" було платником податку на додану вартість та мало повне право на складання податкових накладних.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від ТОВ "Тарол", зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що вартість придбаних послуг, у складі ціни якого позивачем сплачено ПДВ, правомірно віднесена до складу валових витрат, а тому правомірно віднесено позивачем у червні 2004 року до складу податкового кредиту зазначеної суми.
Крім того, твердження податкового органу відносно того, що включення сум ПДВ до складу податкових зобов'язань та сплату податку на додану вартість до бюджету по операціям з ТОВ "Тарол" не підтверджено зустрічною перевіркою, а тому податковий кредит з податку на додану вартість у ТОВ "Дольче Віта" за червень 2004 року не має законних підстав, не приймаються судом, оскільки відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг).
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Також Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-ХІІ зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.
Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні" вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.
За таких обставин, твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2004 року колегія суддів вважає помилковим, відповідно і донарахування позивачу ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено відповідачем неправомірно.
Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Оскільки відсутні порушення податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва задоволенню не підлягає, а постанова Господарського суду міста Києва від 01.08.2006р. у справі № 28/65-А не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районім. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 01.08.2006р. № 28/65-А залишити без змін.
2. Матеріали справи № 28/65-А повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді
Зубець Л.П.
Лосєв А.М.