АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-754 Номер провадження 11/1690/4136/11Головуючий у 1-й інстанції Калько Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2011 року м. Полтава
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого – судді Давиденка Е.В.
суддів Голубенко Н.В., Денисенко Л.М.
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 травня 2011 року, –
У С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, який має середню спеціальну освіту, одружений, працює охоронцем в ТОВ «Інтер-Агро», мешкає в м. Полтава по вул. Тімерязева буд. №19 кв., раніше не судимий, –
засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у вигляді штрафу 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 1000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Позов потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування завданої злочином моральної шкоди – залишено без розгляду.
Згідно з вироком, ОСОБА_4 визнаний винуватим та засуджений за злочин проти здоров'я особи, вчинений за наступних обставин.
Так, 19 жовтня 2009 року близько 10 год. 30 хв. в квартирі №4 по вул. Тімерязева в м. Полтава ОСОБА_4 умисно, з особистої неприязні, яка виникла у зв'язку з провадженням виконавчих дій на виконання рішення суду від 28.05.2009 р. про примусове виселення, наніс потерпілій ОСОБА_2 руками легкі тілесні ушкодження в область верхньої правої кінцівки, тулуба зліва.
Не погодившись з таким рішенням, засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій стверджував, що не бив потерпілу ОСОБА_2 Між ним та його батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виникли неприязні стосунки з приводу виконання рішення суду про примусове виселення батьків з житлового приміщення. Засуджений зазначив, що суд безпідставно взяв до уваги показання заінтересованих осіб (потерпілої, її чоловіка ОСОБА_5, їх друзів ОСОБА_6 та ОСОБА_7П.) про побиття та про наявність на тілі потерпілої тілесних ушкоджень. Проте суд безпідставно відкинув показання інших свідків державного виконавця Охріменко В.О., дільничного інспектора міліції ОСОБА_7, які були присутні на місці події, але не бачили бійки та тілесних ушкоджень на тілі потерпілої, показання медичних працівників Андрущенко, Маслакова, яким потерпіла скаржилася лише на високий тиск, а не на побиття. З огляду на наведене, ОСОБА_4 просив вирок суду першої інстанції скасувати, як такий, що не відповідає фактичним обставинам справи, та постановити новий, яким виправдати його.
Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_2, яка вважала вирок суду законним і обгрунтованим та в її інтересах адвоката ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляції, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному нанесенні матері ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказів, яким суд дав об'єктивну оцінку.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала, що 19 жовтня 2009 року близько 10 год. 30 хв. за місцем її проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, під час провадження виконавчих дій щодо примусового виселення її з чоловіком ОСОБА_5 без надання іншого приміщення, її син ОСОБА_4, який є стягувачем за вказаним виконавчим провадженням, вибивши вхідні двері вбіг до квартири та почав наносити їй удари руками, при цьому хапав та здавлював шию, наносив удари кулаками в ділянку грудної клітини спереду, тулубу, верхніх кінцівок, хапав за волосся, наносив удари в ділянку голови. При цьому ОСОБА_4 висловлювався нецензурною лайкою та погрожував її вбити, якщо вона не залишить помешкання. Тоді у потерпілої ОСОБА_2 погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим вона була госпіталізована до неврологічного відділення лікарні, де лікувалася до 26 жовтня 2009 року. (а.с.1-4, 25).
Такі показання потерпілої об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №2173 від 27.10.2010 року , яким встановлено, що у ОСОБА_2 наявні легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в шкіру верхньої правої кінцівки та тулуба зліва. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук людини, в тому числі стиснуті в кулак, чи будь-який іншій предмет з подібною характеристикою. Для утворення подібних тілесних ушкоджень характерна незначна сила дії, з не менш як трьохкратною дією травмуючих факторів. Такі тілесні ушкодження могли утворитися в строк та за обставин, на які посилається підекспертна (а.с.35-37).
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 повністю підтримала свій висновок. Більш того додала, що по динаміці розвитку тілесних ушкоджень їх отримання відповідає даті на яку вказувала потерпіла. Експерт виключила можливість отримання тілесних ушкоджень при падінні та при ударах о виступаючи поверхні, зокрема двері (а.с.72).
Свідок ОСОБА_5 також підтвердив суду, що бачив як 19 жовтня 2009 року їх син ОСОБА_4 наніс удари руками матері ОСОБА_2 (а.с. 26). Свідок ОСОБА_6 пояснив, що йому зателефонував ОСОБА_5, який повідомив що син ОСОБА_4 вибив вхідні двері в їх квартиру та побив мати ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_6 відразу прийшов до подружжя ОСОБА_2, та побачив як потерпілу ОСОБА_2 виносили до швидкої допомоги та бачив на її шиї сліди від пальців (а.с.26). Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що в той день підійшла до дверей подружжя ОСОБА_2, побачила потерпілу ОСОБА_2, яка ледь трималася на ногах, через 10 хвилин вона впала без тями і її забрала швидка допомога. Вже в лікарні, коли ОСОБА_9 перевдягала потерпілу, то побачила на її шиї, груді і спині побої та синяки (а.с.27).
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 хоча і пояснили суду, що були присутні в будинку чули сварку, крики, але не бачили бійки та тілесних ушкоджень на потерпілій. Проте з їх пояснень вбачається, що вони в квартиру не заходили, тобто не були безпосередньо на місці скоєння злочину, а коли вони бачили як потерпіла йшла з підтримкою медичних працівників до швидкої допомоги, то на ній була куртка, оскільки подія відбувалася в жовтні, і цей факт заважав їм бачити тілесні ушкодження на тулубі, верхній кінцівці та шиї у потерпілої (а.с.58, 112, 124).
Суд першої інстанції правильно розцінив пояснення ОСОБА_4 про те, що він не бив свою мати ОСОБА_2, як обраний спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин. (а.с.26).
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 125 КК України як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2
Покарання, призначене ОСОБА_4, – відповідає вимогам ст. 65 КК України, є мінімальним, що передбачене санкцією відповідної статті закону за скоєний ним злочин, обране з врахуванням тяжкості вчиненого ним злочину та особи засудженого, який характеризується посередньо, працює раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, за відсутністю обставин, що обтяжують покарання.
Колегія суддів вважає, що саме призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції засудженого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, –
У Х В А Л И Л А :
Вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 травня 2011 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а його апеляцію – без задоволення.
С У Д Д І :
____________ ______________ ____________ ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_13