донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

20.02.2007 р.                                                                          справа №10/255

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Кузнєцова Н.О. - за довір. № 01-15/12 від 31.12.2006 р.,

від відповідача:

Ігнат'єва Д.А. - за довір. № 31 від 01.02.2006 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного відкритого акціонерного товариства "Макіїввуглебуд" м. Макіївка Донецької області

на рішення  господарського суду

Донецької області

від	23.11.2006 року

по справі

№10/255

за позовом

Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Донвуглереструктуризація"  м. Макіївка  Донецької області

до	Державного відкритого акціонерного товариства "Макіїввуглебуд" м.Макіївка

про	стягнення 16 410 грн. 60 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.11.2006 року (суддя Приходько І.В.) у повному обсязі задоволені позовні вимоги державного  підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств "Донвуглереструктуризація"  м. Макіївка Донецької області (далі по тексту - Дирекція) до державного відкритого акціонерного товариства "Макіїввуглебуд" м. Макіївка Донецької області (далі по тексту - Товариство) про стягнення штрафних санкцій в сумі                   16 410 грн. 60 коп., які нараховані на підставі договору № 1059/04 від 07.06.2004 року.

У обгрунтування рішення суд першої інстанції послався на те, що вимоги позивача законні  та доведені відповідними доказами, а також на те, що вони нараховані правомірно.

Товариство не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось з апеляційною скаргою в якій просить  його скасувати, як необгрунтоване. Відповідач звертає увагу на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не у повному обсязі були з'ясовані істотні обставини справи та надана невірна юридична оцінка наявним у її матеріалах доказам. На думку заявника, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою факт укладення  між сторонами додаткових угод, якими був продовжений строк виконання підрядних робіт за  договором  № 1059/04 від 07.06.2004 року  (даіл по тексту - договор підряду). Також Товариство вважає, що невиконання ним в строк підрядних робіт є виною позивача, оскільки сторонами не були в строки узгоджені зміни у  проектно-кошторисну документацію. У апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які на думку відповідача є підставою для скасування оскарженого рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти  її задоволення заперечує і вважає рішення місцевого суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір будівельного підряду № 1059/04 від 07.06.2004 року (а.с. 8-13) відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання по усуненню наслідків надзвичайної ситуації на шахті "Міуська" (далі по тексту - Шахта). Позивач, в свою чергу, зобов'язався сумісно з відповідачем комплектувати будівництво об'єктів обладнанням, а також прийняти та оплатити виконані роботи.

Судова колегія дослідила наявний у матеріалах справи договір будівельного підряду № 1059/04 від 07.06.2004 року та дійшла висновку, що  при його укладенні сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, а тому вищевказаний договір слід вважати укладеним.

Крім того, між сторонами було укладено декілька додаткових угод (а.с. 14-39), які  підписані повноважними представниками обох сторін і є невід'ємними складовими частками договору  № 1059/04 від 07.06.2004 року (далі по тексту - договор підряду).

Дирекція звернулась до господарського суду Донецької області з позовом (а.с. 2-5) про стягнення з Товариства штрафних санкцій за травень 2006 року в сумі 16 410 грн. 60 коп., які нараховані відповідно до п. 15.7 договору підряду. У обгрунтування позовних вимог заявник також послався на ст.ст. 173, 174, 193, 199, 202, 203, 216, 230, 232,  318,  Господарського кодексу України  та ст.ст. 546, 599, 610, 611, 624, 837, 838 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги Дирекції  рішенням суду першої інстанції задоволені у повному обсязі.

Відповідно до норм ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням пояснень представників позивача та відповідача, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Під час дослідження обставин справи місцевий суд не надав належної оцінки додатковим угодам до договору підряду  № 9-962 від 22.05.2006 року  (а.с. 34) та  № 10-869 від 28.07.2006 року (а.с. 37), а також не  з'ясував чи мав право позивач нараховувати відповідачу штрафні санкції за несвоєчасне виконання робіт за договором підряду.

Наявні у справі додаткові угоди договору підряду  № 9-962 від 22.05.2006 року  та               № 10-869 від 28.07.2006 року свідчать про те, що сторони  за взаємною згодою продовжили  строк виконання робіт та строк дії договору. Це доводиться п. 4 додаткової угоди № 9-692, відповідно до якого графік виконання робіт (додаток № 3) змінюється на інший графік виконання робіт (а.с. 35), яким строк виконання робіт продовжується до червня 2006 року. Факт узгодження між сторонами питання щодо продовження строку виконання підрядних робіт за договором № 1059/04 від 07.06.2004 року, підтверджується також п. 1 додаткової угоди № 10-869, яким встановлено, що у зв'язку з необхідністю продовження терміну виконання робіт і дії договору у цей договор вносяться відповідні зміни. Вищезгаданою додатковою угодою змінено графік виконання підрядних робіт, а строк  виконання робіт продовжений до жовтня 2006 року (а.с. 38).

Вищеперелічені додаткові угоди  та графіки виконання підрядних робіт підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені їх печатками. Тому судова колегія вважає, що ці додаткові угоди та графіки виконання робіт узгоджені сторонами, є невід'ємними частками договору підряду та  за своєю формою і змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищеперелічені докази,  досліджуючи їх та надаючи їм правову  оцінку, апеляційний суд з'ясував, що позивач погодився на виконання відповідачем підрядних робіт у більш пізні строки. Таким чином, позивач та відповідач узгодили те, що роботи за договором підряду будуть закінчені пізніше, ніж було встановлено попередніми умовами договору   № 1059/04 від 07.06.2004 року, тобто, в частині строку виконання робіт умови договору були змінені і такі зміни були узгоджені обома сторонами.

Оскільки позивач погодився на більш тривалий строк виконання відповідачем підрядних робіт, судова колегія вважає, що в нього не було підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт у строки, які були встановлені первісними умовами договору підряду і були потім продовжені.

Нарахування штрафних санкцій було   здійснено позивачем в зв'язку з порушенням  первісних строків виконання робіт, які були встановлені договором  № 1059/04 від 07.06.2004 року, які в подальшому були продовжені відповідно до додаткової угоди № 10-869. Таким чином, позивач безпідставно  розрахував штрафні санкції без урахування продовження строку виконання робіт за договором.

Відповідно до норм ст. 193 Господарського  кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином згідно умов укладеного договору.

Наявні у справі докази доводять, що відповідач з свого боку не припустив  порушення строку виконання робот на умовах договору   № 1059/04 від 07.06.2004 року. Тому, на думку судової колегії, позивач не мав права нараховувати йому штрафні санкції на підставі п. 15.7. цього договору, оскільки цим пунктом передбачена відповідальність саме  за порушення строків виконання робот.

Нормами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У даному випадку позивач не довів суду факт порушення відповідачем строків виконання робот за догвором  № 1059/04 від 07.06.2004 року. Таким чином, підстав для нарахування штрафних санкцій у сумі 16 410 грн. 60 коп. у позивача не було. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача  вищезгаданих штрафних санкцій задоволенню не підлягають, як необгрунтовані.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Донецької області від 23.11.2006 року підлягає скасуванню, як незаконне та таке, що винесено при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.

За таких обставин судові витрати покладаються на позивача, згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.11.2006 року по справі № 10/255 - скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

5 господарському суду