ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2011 2-а-918/11

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого – судді Томко В.В.

при секретарі – Брудницькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рубіжне адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до посадової особи АП ВДАІ м. Рубіжне ст. майора міліції ОСОБА_2 про оскарження дій суб’єкта владних повноважень та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до посадової особи АП ВДАІ м. Рубіжне майора міліції ОСОБА_2 про оскарження дій суб’єкта владних повноважень та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування позову вказав, що 31 липня 2010 року він керував автомобілем ВАЗ - 21063, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності. На 165 км а/ш Донецьк-Маріуполь біля с. Новотроїцьк його було зупинено інспектором Волноваського взводу ДПС ВДАІ м. Волноваха Донецької області, оскільки, як вважав інспектор ДПС, позивач перевищив швидкість руху в населеному пункті більше ніж на 24 км/год (рухався зі швидкістю 84 км/год) –порушення було зафіксовано вимірювальним приладом “Іскра”№ 8428, що є порушенням вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху. Під час зупинки, інспектором Волноваського взводу ДПС було складено протокол про адміністративне правопорушення АН1 № 02893, не зважаючи на те, що позивач не погодився з пред'явленим йому правопорушенням. На його зауваження, щодо приладу, яким вимірювалася швидкість, оскільки прилад “Іскра”8428 не затверджений в Переліку технічних засобів, що використовуються для фіксування порушень правил дорожнього руху, ОСОБА_3 відмовився від будь-яких пояснень. Також відповідач відмовився вислухати свідка –пасажира, який знаходився в автомобілі. Керуючись ч. 1 ст. 268, ч. 2 ст. 276 КУпАП, позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення за місцем його проживання.

11 жовтня 2010 року майором міліції АП ВДАІ м. Рубіжне ОСОБА_2 була винесена постанова ВВ № 423137 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу - 255 грн.

Позивач вважає дії посадових осіб з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності незаконними з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один її яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Всупереч зазначеному, протокол позивачем не підписаний, права і обов'язки йому не роз'яснені.

Пунктом 24 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. В даному випадку інспектор ВДАІ не навів жодного вмотивованого твердження стосовно відхилення пояснень свідка зі сторони позивача, який був пасажиром.

Організація дорожнього руху здійснюється із застосуванням технічних засобів відповідно до правил і стандартів (ст. 27 ЗУ “Про дорожній рух”). Показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху є доказами по справі (ст. 251 КУпАП), висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має виноситися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП). Власники (співвласники) транспортних засобів відповідно до ст. 14-1 КУпАП притягаються до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 01.03.2010 року затверджено Перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Держав і інспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Пунктом 1 вказаного Переліку затверджено технічні засоби для вимірювання швидкості руху, серед яких не зазначено прилад “Іскра”8428. Крім того, інспектор Волноваського взводу ДПС прапорщик міліції ОСОБА_3 не надав, на прохання позивача, відомості про наявність дозволу на використання приладу “Іскра”8428, а також сертифікат відповідності приладу або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного захисту інформації. Стаття 11 ЗУ “Про метрологію та метрологічну діяльність”передбачає, що засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, а згідно з ст. 19 вказаного Закону до об'єктів державного метрологічного контролю і нагляду належать, в тому числі, засоби вимірювальної техніки, до яких відноситься прилад “Іскра”. Відповідно до статті 28 вказаного Закону засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації і на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають перевірці. Не надано жодного доказу того, що прилад “Іскра”8428, яким вимірювалась швидкість руху автомобіля позивача, пройшов державну атестацію та повірку, а отже дані вимірювального приладу, в даному випадку, не можуть братися до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки ці дані є неналежними доказами. Позивачу було пред'явлено лише показник швидкості, прилад не вказує на належність виміряної швидкості саме автомобілю, яким керував позивач. Прилад міг відобразити швидкість більш масивного транспортного засобу, або транспортного засобу, що рухався з більшою швидкістю, що і мало місце в даному випадку, оскільки попереду автомобіля позивача рухалися ще два транспортних засоби –автомобіль “ГАЗ 3302”та автобус “ЛАЗ А 1461”. Відсутність інформації щодо належності зафіксованої швидкості конкретному транспортного засобу, яким керував позивач, не дозволяє використовувати вимірювання при звинуваченні його в порушенні правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-1 і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, єдиним доказом вини позивача є протокол про адміністративне правопорушення від 31.07.2010 року АН1 № 02893. Проте беручи до уваги вищевикладене, даний протокол є недостовірним доказом і не підтверджується жодним іншим доказом.

Відповідач посадова особа АП ВДАІ м. Рубіжне майор міліції ОСОБА_2, при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ВВ № 423137 від 11.10.2010 року, діяв не правомірно, оскільки до протоколу від 31.07.2010 року № 02893 позивач додав клопотання про місце розгляду справи за місцем його проживання, в якому просив про дату, час та місце розгляду повідомити письмово. Позивач не був повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи. Про те, що винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 255 гривень він дізнався лише 18 травня 2011 року під час проходження технічного огляду транспортного засобу. Копію постанови та протоколу позивач отримав 19 травня 2011 року у ст. державного виконавця ВДВС Рубіжанського МУЮ ОСОБА_4

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Жодного доказу про наявність вини позивача в зазначеному правопорушенні протокол не містить. Крім того протокол про адміністративне правопорушення складено з грубим порушенням ч. 1 ст. 256 КУпАП, а саме в протоколі не зазначено свідків події, незважаючи на їх присутність.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дана правова норма повністю порушена, а отже позивача було позбавлено права, встановленого названою статтею закону, оскільки справу розглянуто без його участі, не зважаючи на те, що він не визнав себе винним у правопорушенні.

Відповідачем майором міліції ОСОБА_2 не було враховано положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого “усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь”. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

За таких обставин, позивач вважає, що він був притягнутий до адміністративної відповідальності безпідставно і просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, при цьому надав аналогічні пояснення по суті позову.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши позивача, оцінивши надані письмові докази по справі в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КпАП України постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України постанову працівника Державтоінспекції МВС України про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищепоставлений орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову в справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за таких обставин –відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2010 року в 10 год. 30 хвил. інспектором Волноваського взводу ДПС прапорщиком міліції ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АН1 № 02893 у відношенні ОСОБА_1, згідно з яким останній 31.07.2010 року в 10 год. 20 хвил., керуючи автомобілем “ВАЗ –21063”, державний номер НОМЕР_1, рухався на 165 км а/ш Донецьк-Маріуполь, с. Новотроїцьк зі швидкістю 84 км/годину при обмеженні швидкості руху, зазначеної знаком 5.45 (60 км/год), чим порушив вимоги п. 9.4 ПДД України.

На підставі складеного протоколу посадовою особою –майором міліції АП ВДАІ м. Рубіжне у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВВ № 423137 від 11.10.2010 року, а ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КпАП України постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України постанову працівника Державтоінспекції МВС України про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищепоставлений орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з п. 1.6 розпорядження МВС України від 21.05.2009 р. № 466 на працівників Державтоінспекції покладається обов`язок про виключення випадків складення відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доказів їхньої вини чи достатніх доказів порушення ними ПДР (фото-, відеоматеріалів, показань свідків тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 77 від 26.02.2009 р., розгляд справи починається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі у розгляді справи прокурора заслуховується і його висновок (ст. 279 КУпАП).

Згідно з п. 2.13 цієї Інструкції посадова особа, яка виносить постанову, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідачем було грубо порушено порядок розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, відповідач не представився, також не були допитані та внесені до протоколу свідки, які знаходилися в транспортному засобі позивача на момент його зупинки.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 01.03.2010 року, яким затверджено Перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Держав і інспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху затверджено технічні засоби для вимірювання швидкості руху, серед яких не зазначено прилад “Іскра”8428.

Згідно статті 11 ЗУ “Про метрологію та метрологічну діяльність”засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, а згідно ст. 19 вказаного Закону до об'єктів державного метрологічного контролю і нагляду належать в тому числі засоби вимірювальної техніки, до яких відноситься прилад “Іскра”. Відповідно до статті 28 вказаного Закону, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації і на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають перевірці. Проте не було надано жодного доказу того, що прилад “Іскра”8428, яким вимірювалась швидкість руху автомобіля позивача, пройшов державну атестацію та повірку.

Дослідженням вказаних документів, судом встановлено, що ці документи не містять належних доказів на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення, а саме відсутні будь-які докази порушення водієм Правил дорожнього руху України, крім самого протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні пояснення свідків правопорушення тощо.

Суд не бере до уваги посилання позивача на положення ст. 14-1 КУпАП, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 14-1 та ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення України. В п. 2 вказаного рішення зазначено, що положення ст. 14-1 та ч. 6 ст. 258 КУпАП визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що інспектор ДПС склав протокол про адміністративне правопорушення поза межами своєї компетенції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, передбачені ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечення проти позову не надав, також у справі немає ніяких доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення, крім власне самого протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Отже, дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконними, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 287 КУпАП, ст.ст. 10, 11, 71, 159-163, 171-2 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до посадової особи АП ВДАІ м. Рубіжне майора міліції ОСОБА_2 про оскарження дій суб’єкта владних повноважень та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ВВ № 423137 від 11.10.2010 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Томко