донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.02.2007 р. справа №29/362пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
За участю представників сторін:
від позивача –Грам І.А. –державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 124/10/10-013-5 від 09.01.2007р.
від відповідача 1 –Айдарова Ж.Я. –довіреність № 163 від 22.11.2006р.
від відповідача 2 –не з’явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька
на рішення
господарського суду Донецької області
від 20.12.2006р.
у справі № 29/362 пд (суддя Гаврищук Т.Г.)
за позовом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька
до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю “Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво” ДТЕВ” м. Донецьк
до відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк
про визнання недійсними господарських зобов’язань
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2006р. у справі № 29/362пд (суддя Гаврищук Т.Г.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивоване тим, що посилання позивача на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005р. з кримінальної справи, як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при укладанні оспореного договору, суд вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання договору купівлі-продажу № 5 від 09.03.2004р. та не робилися висновки відносно його мети та спрямованості. Факт притягнення директора ТОВ “Фенікс ЛТД” до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності у такого суб’єкта господарювання мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов’язань.
Позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір другий відповідач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сам по собі договір не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу. Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов’язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспореним договором та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Згідно довідки розрахунків з бюджетом за період з 01.04.2004р. по 30.09.2004р., наданої позивачем, за другим відповідачем обліковується переплата в розмірі 271472 грн. 52 коп.
Оскаржуючи рішення суду, позивач просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька, який набрав чинності 15.01.2006р., безпідставно не взято до уваги.
Суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір, ТОВ “Фенікс ЛТД” діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
При реалізації спірної угоди ТОВ “Фенікс ЛТД” мав певні доходи, але податок на прибуток та ПДВ до державного бюджету не сплатив.
Згідно діючого законодавства наявність умислу хоча б у однієї із сторін який суперечить інтересам держави та суспільства веде до визнання угоди недійсною.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.
Між товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво” ТОВ “ДТЕВ” (покупець) 09.03.2004р. укладено договір № 5, на виконання якого продавець поставив, а покупець прийняв та оплатив з'єднувачі типу СЕПС 300/1500, а саме розетки в кількості 12 шт. за ціною 750 грн., вилки в кількості 8 шт. за ціною 500 грн. та ЗИП в кількості 2 шт. за ціною 250 грн. на загальну суму 16200 грн., у т.ч. ПДВ –2700 грн., що підтверджено рахунком № б/н від 09.03.2004р., накладною № 256 від 10.03.2004р., податковою накладною № 250 від 10.03.2004р., платіжним дорученням № 121 від 09.03.2004р.
Як вбачається з матеріалів справи, Куйбишевським районним судом м.Донецька 30.12.2005р. винесено вирок у кримінальній справі по звинуваченню Євстратова М.В., Попович Р.В., Овсяннікова К.М. в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та визнано цих осіб винними.
Згідно вироку, вищевказані особи у липні 2003 року із корисних мотивів та маючи на меті зайняття фіктивним підприємництвом створили ТОВ “Фенікс ЛТД”.
Крім того, за період з липня 2003 року по червень 2005р. цими ж самими особами створювалися і інші фіктивні підприємства, а саме: ТОВ “Енергоком”, ТОВ “Рівал”, ТОВ “Папірус С”, ТОВ “Патрир”, ТОВ “Містпромрезерв”, ТОВ “Донпромтрейдінг”.
В процесі діяльності за період з листопада 2004р. по травень 2005р., точна дата слідством не встановлена, підприємство використовувалось для обналічування грошових коштів.
Приймаючи до уваги, що вищевказаний вирок набрав законної сили, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька на підставі ст. ст. 207, 208 ГК України звернулася до суду першої інстанції із позовною заявою про визнання недійсним господарського зобов’язання, яке здійснено відповідно до договору № 5 від 09.03.2004р. та вчинене між ТОВ “Фенікс ЛТД” та ТОВ “ІТЕП”, як такими, що вчинені з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави та суспільства.; стягнення з ТОВ “Фенікс ЛТД” на користь ТОВ “ІТЕП” отриманих за усним договором грошових коштів в сумі 16 200 грн. 00 коп. та стягнення з ТОВ “ІТЕП” у доход державного бюджету України всього отриманого по договору № 5 від 09.03.2004р., зокрема товару, зазначеного у накладній № 256 від 10.03.2004р., у разі відсутності товару стягнути грошовий еквівалент вартості товару у сумі 16 200 грн. 00 коп.
Згідно ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005р. не встановлено укладання ТОВ “Фенікс ЛТД” з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, саме спірної угоди; у ньому відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договір № 5 від 09.03.2004р., сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, крім того ТОВ “ІТЕП” не належить до фіктивних підприємств, зазначених у вироку.
Інших доказів того, що спірна угода не відповідає вимогам закону або завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька суду першої інстанції не представило.
Крім того, укладення договору купівлі-продажу відповідає статутній діяльності ТОВ “Фенікс ЛТД”, тоді як у вироку суду зазначено, що особи, які створили це підприємство наміру здійснювати його статутну діяльність не мали, а юридична особа використовувалася для переведення безготівкових коштів в готівкові.
Господарський суд правомірно зазначив, що сама по собі спірна угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов’язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспореним договором та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Згідно довідки розрахунків з бюджетом за період з 01.04.2004р. по 30.09.2004р. (а.с. 70), за ТОВ “Фенікс ЛТД” обліковується переплата в розмірі 271472 грн. 52 коп.
Факт притягнення директора ТОВ “Фенікс ЛТД” до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 205 КК України не є доказом наявності у такого суб’єкта господарювання мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства при укладенні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов’язань.
Статтею 208 визначено, що у разі, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Приймаючи до уваги, що підстави для визнання договору № 5 від 09.03.2004р. недійсним відсутні, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні з ТОВ “Фенікс ЛТД” на користь ТОВ “ІТЕП” отриманих за усним договором грошових коштів в сумі 16 200 грн. 00 коп. та стягнення з ТОВ “ІТЕП” у доход державного бюджету України всього отриманого по договору № 5 від 09.03.2004р., зокрема товару, зазначеного у накладній № 256 від 10.03.2004р., а у разі відсутності товару - стягнення грошового еквіваленту вартості товару у сумі 16 200 грн. 00 коп.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 103, ст. 104, ст.105 ГПК України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2006р. по справі № 29/362пд залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано:
1. позивачу
2. відповідачу 1
3. відповідачу 2
4. у справу
5. господарському суду
6. ДАГС