донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

27.02.2007 р.                                                                            справа №16/296

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Бутова Л.В.(довіреність №3-юр від 01.02.06р.),

від відповідача:

Столяренкова Н.М. (довіреність №б/н від 30.10.06р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез", м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від	09.11.2006 року

по справі

№16/296 (Суддя Манжур В.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез", м.Донецьк

до	Закритого акціонерного товариства "Ремоввугілля",  м.Торез

про	стягнення 17 801,72грн.

В С Т А Н О В И В:

У 2006 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сінтез”, м. Донецьк, звернувся з позовною заявою до  господарського суду Донецької області до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремоввугілля”, м.Торез Донецької обл. про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних та 3% річних в сумі 17 801,72грн.

Рішенням від 09.11.2006р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтез”, м. Донецьк було відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності при подачі в суд позовних матеріалів щодо стягнення суми  поставки нафтопродуктів в період з 02.01.2003р. по 02.09.2003р. на суму 13 176,60грн., оскільки позов був поданий позивачем тільки 06.09.2006р., а зазначена сума заборгованості утворилася за період з 02.01.2003р. по 02.09.2003р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сінтез”, м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що судом не в повному обсязі з’ясовані обставини, які мають значення для справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2006р. скасувати та прийняти нове рішення, стягнувши з відповідача суму  боргу 9 489,10грн. за період  вересень-грудень 2003 року.

Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він з вимогами апеляційної скарги позивача не погодився та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.

          Сторонами не виконані вимоги апеляційної інстанції щодо надання розгорнутого акту звірки взаєморозрахунків, підписаного та оформленого належним чином, надані окремі пояснення з приводу своїх вимог та заперечень, окремі варіанти актів звірок взаєморозрахунків.

          В судовому засіданні судом з’ясовані суми поставки та оплати товару в період, який заявлено позивачем.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №16/296, та наданих сторонами пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2003р. між позивачем, ТОВ „Сінтез” м.Донецьк та відповідачем ТОВ „Ремоввугілля”, м.Торез Донецької обл. був укладений договір № 1/13-03А про поставку світлого нафтопродукту та мастила технічні в асортименті (далі - товар), відповідно до вимог якого Постачальник (позивач) зобов’язався  передати у власність Замовника (відповідача) товар, а Замовник (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Пунктом 3.1 договору сторони обумовили здійснення розрахунку за отриманий товар в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом одного банківського дня з моменту отримання партії товару. Під партією товару за договором сторони розуміють нафтопродукти, які передані за одною товарною накладною позивача.

Пунктом 4.1 договору позивач зобов’язався в кінці місяця провадити звірку розрахунків та залишків нафтопродуктів на своєму відповідальному зберіганні і надавати відповідачеві акт звірки взаєморозрахунків. Відповідач зобов’язався до п’ятого числа кожного місяця  повертати підписаний (або з розбіжностями) акт звірки взаєморозрахунків.

Позивач стверджує, що ним на адресу відповідача поставлено товар згідно накладним №№:  

№ 01-01/12 від 02.01.03р. на суму 2891 грн.,

№ 01-06/17 від 11.01.03р. на суму 3660 грн.,

№ 01-10/17 від 16.10.03р. на суму 1885 грн.,

№ 01-13/14 від 21.01.03р. на суму 3563 грн.,

№ 01-13/15 від 21.01.03р. на суму 465 грн.,

№ 01-19/18 від 29.01.03р. на суму 116 грн.,

№ 01-19/19 від 29.01.03р. на суму 4033 грн. 90 коп.,

№ 02-01/15 від 01.02.03р. на суму 2525, 60 грн.,

№ 02-06/21від 10.02.03р. на суму 1344 грн.,

№ 02-10/20 від 15.02.03р. на суму 2088 грн.,

№ 02-15/15 від 21.02.03р. на  суму 3828 грн.,

№ 02-20/9 від 28.02.03р. на суму 1196 грн. 25 коп.,

№ 03-01/5 від 01.03.03р. на суму 975 грн. 50 коп.,

№ 03-02/10 від 03.03.03р. на суму 1500 грн.,

№ 03-06/25 від 07.03.03р. на суму 2880 грн.,

№ 03-06/26 від 10.03.03р. на суму 3198 грн.,

№ 03-11/18 від 17.03.03р. на суму 1915 грн.,

№ 03-19/14  від 27.03.03р. на суму 2978 грн.,

№ 04-01/35 від 01.04.03р. на суму 3445 грн. 50 коп.,

№ 04-08/39 від 10.04.03р. на суму 3848 грн.,

№ 04-13/15 від 17.04.03р. на суму 5458 грн.,

№ 04-19/20 від 25.04.03р. на суму 1344 грн.,

№ 05-01/7 від 01.05.03р. на суму 3538 грн.,

№ 05-11/11 від 19.05.03р. на суму 4132 грн.,

№ 05-16/24 від 26.05.03р. на суму 3238 грн.,

№ 06-01/6 від 01.06.03р. на суму 3084 грн. 40 коп.,

№ 06-05/10 від 05.06.03р. на суму 2352 грн.,

№ 06-11/28 від 13.06.03р. на суму 1343 грн.,  

№ 06-16/24 від 18.06.03р. на суму 4321 грн. 60 коп.,

№ 06-22/6 від 26.06.03р. на суму 1624 грн.,

№ 07-01/19 від 01.07.03р. на суму 2531 грн.,

№ 07-08 від 10.07.03р. на суму 265 грн. 35 коп.,

№ 08-01/35 від 01.08.03р. на суму 4409 грн. 50 коп.,

№ 08-09/22 від 11.08.03р. на суму 4224 грн.,

№ 08-16/26 від 20.08.03р. на суму 1337 грн. 50 коп.,

№ 08-18/24 від 22.08.03р. на суму 1817 грн. 50 коп.,

№ 08-20/27 від 27.08.03р. на суму 1558 грн.,

№ 08-22/17 від 29.08.03р. на суму 292 грн. 50 коп.,

№ 09-01/22 від 01.09.03р. на суму 381 грн. 50 коп.,

№ 09-02/26 від 02.09.03р. на суму 3801 грн.,

№ 09-10/32 від 10.09.03р. на суму 2519 грн.,

№ 09-11/20 від 11.09.03р. на суму 5687 грн. 50 коп.,

№ 09-20/20 від 24.09.03р. на суму 4679 грн.,

№ 09-30/32 від 30.09.03р. на суму 136 грн.,

№ 10-01/27 від 01.10.03р. на суму 5713 грн.,

№ 10-08/24 від 10.10.03р. на суму 8042 грн.,

№ 10-16/22 від 22.10.03р. на суму 3590 грн. 50 коп.,

№ 10-19/18 від 27.10.03р. на суму 3437  грн. 50 коп.,

№ 11-01/8 від 01.11.03р. на суму 5103 грн.,

№ 11-07/22 від 10.11.03р. на суму 5265 грн. 50 коп.,

№ 11-12/19 від 17.11.03р. на суму 2217 грн. 50 коп.,

№ 11-17/22 від 24.11.03р. на суму 4579 грн. 10 коп.,

№ 12-01/17 від 01.12.03р. на суму 4525 грн. 50 коп.,

№ 12-06/15 від 08.12.03р. на суму 5102 грн. 50 коп.,

№ 12-11/20 від 15.12.03р. на суму 6010 грн.50 коп.,

№ 12-16/12 від 22.12.03р. на суму 7087 грн. 50 коп.,

Позивач вважає, що відповідач свої договірні зобов'язання виконав лише частково, товар отримав, але сплатив лише суму 159 907,6грн., що є порушенням зобов’язання.

Відповідач надав пояснення до суду першої інстанції, яким він проти  суми боргу  заперечує, та вказує на те, що товар по накладним  №№ 01-01/12, 01-06/17, 01-10/17, 01-13/14, 01-13/15, 01-19/18, 01-19/19 за січень 2003року  не отримував, оскільки в накладних відсутній підпис уповноваженої особи та відбиток фірмової печатки відповідача. Також відповідачем надано до суду клопотання від 30.10.2006р. № 02-41/41205, з проханням застосувати строк позовної давнини при розгляді справи та відмовити позивачу у його позовних вимогах, оскільки між сторонами виник спір відносно факту поставки товару за накладними саме за січень 2003 року.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що днем коли, позивач довідався, або міг довідатися про порушення своїх прав, є період січень-грудень 2003року, враховуючи можливість пред»явлення позивачем вимог по кожній накладній, починаючи з другого дня після поставки товару. Таким чином, строк позовної давності по пред’явленню вимог позивачем за період поставки ним товару з січня по 12.09.03р. (дата подання позову до суду) сплинув.

Згідно ч.2 п.4  прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України  щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тому до даних правовідносин застосовується норми і правила Цивільного кодексу України, що набрав чинності 01.01.2004р.  

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цього Кодексу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом правомірно встановлено, що позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності при  подачі  в  суд  позовних  матеріалів  щодо  стягнення  суми  поставки нафтопродуктів  за  період  з 02.01.2003р. по 12.09.2003р.

Але за період з 12.09.03р. по 31.12.03р. строк позовної давності позивачем не пропущений при зверненні до суду по захист свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційною інстанцією встановлено, що за період з 12.09.03р. по 22.12.03р. позивачем було поставлено нафтопродуктів на загальну суму 65 489,10 грн., за період з 12.09.03р. по 23.12.03р. відповідачем були зроблені оплати на загальну суму 71 000,00 грн.

Позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих в зв’язку з прострочкою виконання відповідачем грошового зобов’язання за період з січня 2004 року по серпень 2006 року, виходячи з суми боргу 13 176,6грн. Оскільки позовні вимоги про стягнення суми основного боргу не задоволені, судова колегія відмовляє у стягненні інфляційних в розмірі 3 571,35грн., 3% річних в розмірі 1053,77грн. в зв’язку з необґрунтованістю.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року у справі № 16/296 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  

                                                                      П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року по справі №16/296 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 09.112006 року по справі №16/296 –без змін за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС