донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
27.02.2007 р. справа №21/322а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
При секретарі: Абдулазізовій О.Д.
За участю представників сторін:
від позивача –Бєлікова Є.В. –довіреність б/н від 20.06.2006р., Савченко О.В. –свідок, Саул В.В. –свідок, Мельников Р.В. –свідок;
від відповідача –Коржов Ю.М. –довіреність № 41/2-8-2445п від 18.10.2006р., Шахлісламов В.М. –свідок, Сідоренко О.Б. - свідок
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Алькортранс” м. Донецьк
на постанову
господарського суду Донецької області
від 07.12.2006р.
по справі № 21/322а (суддя Матюхін В.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Алькортранс” м.Донецьк
до відповідача –Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в особі Територіального управління в Донецькій області м. Донецьк
про визнання нечинною постанови
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Алькортранс” м. Донецьк звернулось із позовною заявою до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання нечинною постанови № 099179 від 13.06.2006р. про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій у сумі 1 700 грн. 00 коп.
Постановою господарського суду Донецької області від 07.12.2006р. по справі № 21/322а (суддя Матюхін В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що оскаржувана позивачем постанова прийнята не відповідачем по справі, а ухвалена виконуючим обов’язки начальника Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області як посадовою особою, тому вона є належним відповідачем по справі, а не Територіальне управління.
Оскаржуючи постанову суду, позивач просить її скасувати та задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що при перевірці, проведеній відповідачем у водія в наявності були всі документи, зазначені в ч. 7 ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
В додатку до подорожнього листа № 005270 вказано вид перевезення -“по замовленню”, але в протоколі № 002648 від 07.06.2006р. зазначений інший подорожній лист - № 20480, тому є незрозумілим за яким маршрутом скоєно правопорушення.
Вищевказаний протокол винесений відносно фізичної особи –водія Мельникова Р.В., а постанова № 099179 від 13.06.2006р. про застосування фінансових санкцій винесена відносно ТОВ “Алькортранс”.
Директор позивача для розгляду правопорушення 07.06.2006р. не викликався, розгляд проводився колегіально, а постанова винесена одноособово.
Відповідач не мав права направляти вищевказану постанову до виконавчої служби, оскільки вона не є виконавчим документом і не відповідає вимогам ч. 5, ч. 6 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”.
В порушення ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” відповідач не повідомив про проведення планової перевірки, заяви про порушення ТОВ “Алькортранс” вимог законодавства про автомобільний транспорт відсутні.
Суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача про допит свідків, які були присутніми під час проведення перевірки та могли підтвердити факт наявності договору на перевезення та квитанції про сплату замовником транспортних послуг.
Бланки постанови № 099179 та протоколу № 002648 не відповідають чинній редакції вищевказаного Закону, оскільки містять посилання на неіснуючі норми.
Посилання суду на неналежного відповідача порушує право позивача на вибор об’єкта оскарження: акта індивідуальної дії чи дії посадової особи.
Свідок позивача Мельников Р.В. пояснив, що на вимогу перевіряючих надав всі необхідні документи, про які-небудь порушення під час перевірки робітники Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області не повідомляли, акт в його присутності не складався, на підпис не представлявся.
Свідок позивача Саул В.В. повідомив, що на момент перевірки перевозилося приблизно 10 осіб, які документи перевірялися пояснити не зміг, оскільки при перевірці не був присутній. Свідок підтвердив факт укладення договору на перевезення з ТОВ “Алькортранс” строком на два дня для особистих цілей.
Свідок позивача Савченко О.В. повідомив суд, що перевезення здійснювалося до пансіоната “Сонячний”, перевірка тривала 10-15 хвилин, щодо процесу перевірки не зміг нічого пояснити, оскільки нічого не бачив.
Свідки відповідача Шахлісламов В.М. та Сидоренко О.Б. свідчили, що на момент перевірки водій не представив договір на перевезення та доказів оплати транспортних послуг. Протокол складався в присутності водія, який від підпису відмовився.
Свідок Сидоренко О.Б. повідомив суд, що водію пропонувалося занести в протокол свої заперечення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.
Посадовими особами Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області Шахлісламовим В.М. і Сидоренко О.Б. 07.06.2006р. під час перевірки автотранспортного засобу VOLKSWAGEN LT 35 держ. № АН 7904 АC, що належить ТОВ “Алькортранс” і яким на момент перевірки керував один із засновників товариства - Мельников Р.В., виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме –у водія, який здійснював нерегулярне перевезення по маршруту Донецьк –Мелекіно, відсутні копія договору із замовником послуг та документ, що засвідчує оплату транспортних послуг. Запис зроблено у дорожній лист № 20480.
За результатами перевірки складено протокол № 002648 про виявлене порушення законодавства про автомобільний транспорт, який водієм не підписаний. Крім того, від надання пояснень водій відмовився.
Розглянувши матеріали справи про порушення, викладені у протоколі, виконуючим обов’язки начальника Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області винесена постанова № 099179 від 13.06.2006р. про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн. на підставі ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Статтею 39 вказаного Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення.
Документами для нерегулярних пасажирських перевезень для водія автобуса є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацем 2 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В обґрунтування відсутності порушень позивач посилається на наявність необхідних документів на час перевірки у водія, а саме: подорожній лист № 005270 та додатки до нього, копія ліцензії, ліцензійна картка, список осіб які перевозилися замовленим автобусом, а також копія договору з замовником перевезень Саул В.В.
Однак надані до матеріалів справи докази не підтверджують факт належного виконання вимог ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” позивачем, оскільки подорожній лист та листок регулярності автобуса до нього не містять відомостей, що перевезення на замовлення здійснюється саме за договором з Саул В.В.
Посилання скаржника на наявність документів на момент перевірки не підтверджено доказами, а показання свідків є суперечливими.
Разом з тим, відсутність пояснень зі сторони водія транспортного засобу не дає підстав вважати, що під час перевірки ним були пред’явлені всі необхідні документи та заявлені заперечення про складення акту. Тому згідно приписів чинного законодавства наявність документів необхідних для перевірки та не наданих ним контролюючим особам не звільняє позивача від застосування до нього штрафних санкцій, встановлених ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Таким чином постанова № 099179 від 13.06.2006р. про застосування до перевізника фінансових санкцій у сумі 1 700,00 грн., винесена на підставі ст.60 вищевказаного Закону, відповідає приписам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Згідно п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 2 вищевказаної статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 888 від 14.12.2005р., територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190.
Основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні згідно п.4.2 вищеназваного Положення є здійснення державного контролю за дотриманням суб’єктами господарювання всіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.5.1 Положення територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні здійснюють державний контроль за виконанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування Правил перевезень пасажирів і вантажів, дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Згідно п.10.3 начальник територіального управління у відповідному регіоні представляє інтереси Головавтотрансінспекції з питань, пов’язаних з діяльністю територіального управління, у стосунках з державними органами, суб’єктами господарювання, громадськими організаціями та іншими установами, громадянами відповідно до визначених цим Положенням завдань.
Разом з тим, відповідно до ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Тому в.о начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області як керівник структурного підрозділу суб’єкта владних повноважень, ухвалюючи постанову про застосування до підприємства фінансових санкцій, представляв інтереси Головавтотрансінспекції, яка є урядовим органом державного управління у складі Міністерства транспорту та зв’язку.
Таким чином, господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позов заявлений до неналежного відповідача.
Судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника на те, що протокол винесений відносно фізичної особи –водія Мельникова Р.В., а постанова № 099179 від 13.06.2006р. про застосування фінансових санкцій винесена відносно ТОВ “Алькортранс”, оскільки згідно ліцензійної картки серії АВ № 309000 власником перевіреного автобусу є ТОВ “Алькортранс”, якому і видано дозвіл на перевезення, а не Мельников Р.В.
Разом з тим, незалежно від мотивів викладених у постанові суду, підстав для задоволення позову не вбачається.
Керуючись ст.ст. 65, 77, 167, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Алькортранс” м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 07.12.2006р. по справі № 21/322а –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 07.12.2006р. по справі № 21/322а залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 03.03.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано:
1. позивачу
2. відповідачу
3. господарському суду
4. ДАГС
5. у справу № 21/322а