донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

  

УХВАЛА

Іменем України

27.02.2007 р.                                                                                  справа №21/323а

 

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 

головуючого:

 

суддів

 

При секретарі: Абдулазізовій О.Д.

 

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -паспорт НОМЕР_1, виданий 04.01.1998р.,  ОСОБА_2. - довіреність б/н від 20.06.2006р., ОСОБА_3. -свідок, ОСОБА_4 - свідок

від відповідача -Коржов Ю.М. -довіреність № 41/2-8-2445п від 18.10.2006р., ОСОБА_5 -свідок.

 

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк

на постанову

господарського суду Донецької області  

від  27.11.2006р.

по справі № 21/323а (суддя Матюхін В.І.)

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк

до відповідача -Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області м. Донецьк

про визнання нечинною постанови

 

ВСТАНОВИВ:

 

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 м. Донецьк звернувся із позовною заявою до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області м. Донецьк про визнання нечинною постанови  НОМЕР_5 від 06.06.2006р.

Постановою господарського суду Донецької області від 27.11.2006р. по справі № 21/323а (суддя Матюхін В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оскаржувана позивачем постанова прийнята не відповідачем по справі, а ухвалена виконуючим обов'язки начальника Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області як посадовою особою, тому вона є належним відповідачем по справі, а не Територіальне управління.

Оскаржуючи постанову суду, позивач просить її скасувати та задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при перевірці, проведеній відповідачем, у водія в наявності були всі документи, зазначені в ч. 7 ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

В додатку до подорожнього листа НОМЕР_2 вказано вид перевезення -“по замовленню “Донецьк-Павлоград”, але в протоколі НОМЕР_3 від 03.06.2006р. зазначено про нерегулярні перевезення по маршруту “Донецьк-Добропілля”, аналогічний запис зроблено і в подорожньому листі НОМЕР_2.

Бланки протоколу НОМЕР_3 та постанови НОМЕР_5 не відповідають чинній редакції вищевказаного Закону, оскільки містять посилання на неіснуючі норми Закону.

Посилання суду на неналежного відповідача порушує право позивача на вибір об'єкта оскарження: акта індивідуальної дії чи дії посадової особи.

За клопотанням сторін відповідно до ст.65 та ст. 77 КАС України допитані свідки.

Свідок  ОСОБА_3. надав пояснення про те, що на момент перевірки відбувалося перевезення пасажирів -робітників фірми “Резерв” на підставі укладеного між нею та СПД ОСОБА_1 договору. По факту перевірки робітниками Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області пояснив, що водій автобуса договір на перевезення пасажирів перевіряючим предоставляв та надавав інші документи за їх вимогою.

Крім того, свідок повідомив суд про неодноразовість залучення СПД ОСОБА_1 до перевезення робітників фірми “Резерв”.

Свідок позивача ОСОБА_4 не зміг достовірно підтвердити факт наявності договору на момент перевірки.

Свідок відповідача ОСОБА_5 свідчить, що на момент перевірки договір був відсутній, водій від підпису протоколу відмовився.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідків, судова колегія встановила.

Посадовою особою Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області ОСОБА_5 03.06.2006р. під час перевірки автотранспортного засобу “Івеко 35.10” держ. НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1, який на момент перевірки керував транспортним засобом, виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт -а саме  нерегулярне перевезення по маршруту Донецьк -Добропілля, відсутня копія договору із замовником на перевезення, в салоні автомобіля присутні 18 пасажирів. Запис зроблено у дорожній лист НОМЕР_2.

За результатами перевірки складено протокол НОМЕР_3 про виявлене порушення законодавства про автомобільний транспорт, який водієм не підписаний.

Розглянувши матеріали справи про порушення, викладені в протоколі, виконуючим обов'язки начальника Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області винесена постанова НОМЕР_5 від 06.06.2006р. про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн. на підставі ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Статтею 39 вказаного Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних перевезень для водія автобуса є  ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Абзацем 2 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обґрунтування відсутності порушень позивач посилається на те, що оскаржувана постанова виносилася без його участі, про скоєне правопорушення він не повідомлявся, всі необхідні для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень документи на момент перевірки в автомобілі були, а саме дозволи, ліцензія, ліцензійна картка, договір на виконання замовлення.

З матеріалів справи вбачається, що факт наявності необхідних документів позивач підтверджує договором транспортного обслуговування б/н від 05.01.2006р., укладеним між СПД -фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ “Практика Бізнеса” м. Донецьк, предметом якого є надання послуг з перевезення в межах України. Строк дії договору, відповідно до п.8.1 визначений періодом з моменту укладення і до 31.12.2006р.

Разом з тим, свідки зі сторони позивача повідомили про те, що  перевезення СПД -фізичною особою ОСОБА_1 здійснювалося на підставі договору з ПП “Резерв”, укладеного у січні 2006 року.

Проте договір з ПП “Резерв” позивачем до матеріалів справи не наданий,  а  наявні у справі докази та пояснення свідків не підтверджують   факту виконання замовлення саме за договором б/н від 05.01.2006р. та є суперечливими.  Крім того, відмова від надання  пояснень  перевіряємою особою щодо наявності документів не підтверджує факту заперечень з її сторони та їх надання при перевірці.

Тому посилання скаржника на наявність необхідних документів на момент перевірки не підтверджено доказами і не може бути прийнято до уваги, а постанова НОМЕР_5 від 06.06.2006р. про застосування до перевізника фінансових санкцій у сумі 1 700,00 грн., винесена на підставі  ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідає приписам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Згідно п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 вищевказаної статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Відповідно до п.1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 888 від 14.12.2005р., територіальні органи  Головної  державної  інспекції  на автомобільному транспорті  в областях,  Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними  структурними підрозділами Головавтотрансінспекції  без  права  юридичної особи, утворюються відповідно  до  Положення  про  Головну  державну   інспекцію   на автомобільному транспорті, затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190.

Основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні згідно п.4.2 вищеназваного Положення є здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання всіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.5.1 Положення територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування Правил перевезень пасажирів і вантажів, дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Згідно п.10.3 начальник територіального управління у відповідному регіоні представляє інтереси Головавтотрансінспекції з питань, пов'язаних з діяльністю територіального управління, у стосунках з державними органами, суб'єктами господарювання, громадськими організаціями та іншими установами, громадянами відповідно до визначених цим Положенням завдань.

Разом з тим, відповідно до ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Тому в.о начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області як керівник структурного підрозділу суб'єкта владних повноважень, ухвалюючи постанову про застосування до підприємства фінансових санкцій, представляв інтереси Головавтотрансінспекції, яка є урядовим органом державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку.

Таким чином, господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позов заявлений до неналежного відповідача.

Разом з тим, незалежно від мотивів викладених у постанові суду, підстав для задоволення позову не вбачається.

Керуючись ст.ст. 65, 77, 167, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

 

У Х В А Л И В:

 

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 27.11.2006р. по справі № 21/323а -залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Донецької області від 27.11.2006р. по справі № 21/323а залишити без змін.

          Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала  складена в повному обсязі 03.03.2007 року.

Головуючий:          

Судді:          

Надруковано:

1. позивачу

2. відповідачу

3. господарському суду

4. ДАГС

5. у справу № 21/323а