2-а-2278/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.11.2011

Суддя Франківського районного суду м. Львова - Дячишин В.Ф.

Розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до положень ст.183-2 КАС справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про визнання протиправною бездіяльність та стягнення недоплаченої соціальної

допомоги дітям війни,-

встановив:

позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, в якому просить визнати дії відповідача щодо недоплати допомоги протиправними та зобов'язати нарахувати та виплатити в її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як “Дитині війни”з 01.01.2007 року по 30.06.2011 року. Просить справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.

Ухвалою суду від 10.10.2011 року відкрито скорочене провадження по даній справі.

Представник відповідача у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, не заперечуючи соціальний і правовий статус позивача як “дитини війни”, зазначив, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до Рішення Конституційного Суду від 22.05.08 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п. 41 розділу 11 Закону №107-1У, однак рішення про відновлення дії ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” у редакції, чинній до внесення змін не приймалось. Просить відмовити у задоволенні позову

Дослідивши матеріали справи вважаю, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Законом України “Про соціальний захист дітей війни”від 18 листопада 2004 року № 2195-У1 установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається із ст.З Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною З статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Законами України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”та “Про Державний бюджет України на 2008 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”було обмежено.

Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”та “Про Державний бюджет України на 2008 рік”якими обмежується дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”та “Про Державний бюджет України на 2008 рік”втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6- рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку і правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Встановлено, що всупереч Рішеннь Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка не виплачується.

Позовні вимоги в частині стягнення доплати до пенсії за період з 1 січня 2007 року по 05.04.2011 року згідно ухвали суду від 10.10.2011р. залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАСУ.

Згідно положень ст.21,105,162 КАСУ, адміністративний позов може містити вимоги про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідача, як орган, на який покладено обов'язок нарахування та виплати доплати до пенсії, слід зобов'язати провести нарахування та виплату недоплаченої позивачці доплати до пенсії ,виходячи з того, що ця доплата має визначатись відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не вирішувати питання про стягнення вказаної доплати у конкретному розмірі.

Оскільки, права позивача порушуються і надалі, з метою повного захисту його прав, суд вважає за необхідне застосувати норму ст.. 11 ч. 2 КУС України та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці доплату до пенсії, як дитині війни до 19.06.2011 р., оскільки відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011р.”від 14.06.2011р. Прикінцеві положення Закону доповнено п.4, згідно якого установлено, що у 2011р. норми і положення ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”застосовуються в порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011р. Вказаний Закон набув чинності 19.06.2011р., а тому саме до 19.06.2011р. підлягає стягненню доплата до пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Враховуючи наведені вище обставини, вважаю, що дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова по невиплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”є протиправними.

Згідно ч.7 ст.9 КАСУ, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст. 28 ЗУ “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”слід застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Керуючись ст. ст. 7-14, 158-163,167 КАС України, ст. 3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м. Львова щодо не нарахування та виплати у неналежному розмірі щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну доплату до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з 05.04.2011р. по 19.06.2011 року з врахуванням ст.28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя Дячишин Віра Феодосіївна