донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
06.02.2007 р. справа №22/228а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
|
|
суддів |
|
|
|
|
|
при секретареві судового засідання |
|
|
за участю представників сторін: |
|
|
від позивача: |
не з"явився, |
|
від відповідача: |
Шик Є.В. - довіреність № 20 від 06.02.07р., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Докучаєвськ |
|
на постанову (ухвалу) господарського суду |
Донецької області |
|
від |
06.11.2006 року |
|
по справі |
№22/228а |
|
за позовом |
Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Докучаєвськ |
|
до |
Державної податкової інспекції в м.Докучаєвську |
|
про |
визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.05.2006р. НОМЕР_1 та від 11.05.2006р. НОМЕР_2 |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1 м. Докучаєвськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Волноваської об'єднаної держаної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень від 11.05.2006 р.НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Постановою господарського суду Донецької області від 06.11.06р. (повний текст складений 09.11.2006р.) по справі №22/228а приватному підприємцю ОСОБА_1 м. Докучаєвськ було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвськ в повному обсязі.
У зв'язку з реорганізацією Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції ухвалою господарського суду Донецької області від 17.08.2006 р. здійснене процесуальне правонаступництво відповідача, а саме Волноваська ОДПІ замінена її правонаступником -Державною податковою інспекцією в м.Докучаєвську.
Місцевий господарський суд в оскарженій постанові, дослідивши матеріали справи, встановив, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.09.2002 р.НОМЕР_3 визнані недійсними з моменту видачі, в той час як податкові накладні, які підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій позивачем, містять посилання на зазначене свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.09.2002 р. НОМЕР_3. З урахуванням зазначених обставин, а також приписів п. п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1 м.Докучаєвськ, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 06.11.06р. в адміністративній справі № 22/228а скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права та наполягає на тому, що судом були не в повному обсязі з'ясовані обставини справи. Посилається на п.3 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 10.12.96р. № 02-5/422 „Про судові рішення” та зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на рішення Кіровського районного суду м.Донецька та акт анулювання свідоцтва платника ПДВ, порушив приписи ст.58 Конституції України.
В судове засідання апеляційної інстанції позивач не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в апеляційному провадженні.
Відповідач, Державна податкова інспекція в м.Докучаєвську, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу від 06.02.07р. доводи позивача відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.06р. для розгляду апеляційної скарги приватного підприємця ОСОБА_1 м.Докучаєвськ призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.
За результатами планової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів фізичною особою ОСОБА_1 за період з 07.09.2004 р. по 31.12.2005 р. (з податку з доходів з фізичних осіб), з 22.09.2004 р. по 31.12.2005 р. (з податку на додану вартість) Волноваською об'єднаною державною податковою інспекцією був складений акт перевірки від 11.05.2006 р. НОМЕР_4, на підставі якого Волноваською об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.05.2006 р.:
- № НОМЕР_2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33 021 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16510,50 грн.;
- НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян в сумі 2 296,88 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, підприємцем, в порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, до складу валових витрат за період з 07.09.2004 р. по 31.12.2004 р. були включені витрати в сумі 17 095,84 грн. не підтверджені документально.
Місцевий господарський суд обґрунтовано, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. № 13-92 (зі змінами та доповненнями) та письмових пояснень представника ДПІ у м. Докучаєвську від 01.11.2006 р. № 4219/10/17-013, зазначив, що позивач формував валові витрати по першій події всупереч приписам зазначеної вище норми. Крім викладеного, судова колегія враховує той факт, що позивач заперечень з цього приводу не надав і погодився з фактом порушення в засіданні господарського суду першої інстанції. В апеляційній скарзі позивачем також не надано заперечень з цього приводу.
Що стосується визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33021 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16510,50 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням, судова колегія зазначає наступне.
З акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вбачається, що підприємцем, в порушення п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), до складу податкового кредиту у вересні - грудні 2004р., січні та лютому 2005р. був включений податок на додану вартість в сумі 33021 грн. за податковими накладними, виписаними фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (л.с.15, стор.акту 13).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом першої інстанції, рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 27.12.2005р. по справі № 2-6136/05, яке набуло законної сили 07.01.2006р., було встановлено, що ОСОБА_2підприємницькою є інвалідом 1-ї групи з діагнозом токсична енцефолопатія с епісіндромом заниження інтелекту. За станом здоров”я потребує постійного догляду, не здатний на самообслуговування. Підприємницькою діяльністю ніколи не займався, документів, пов'язаних з фінансово - господарською діяльністю не вів, внаслідок чого його підприємницька діяльність з моменту державної реєстрації була визнана такою, що суперечить закону, а свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.09.2002 р.НОМЕР_3 визнані недійсними з моменту видачі (л.с.46). З акту про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість від 16.01.2006 р. НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_2 м.Донецьк був виключений з Реєстру платників податку на додану вартість 06.09.2002 р. (л.с.39).
Вищевикладені обставини підтверджують висновки суду першої інстанції про те, що у господарських операціях з приватним підприємцем ОСОБА_2 м.Донецьк на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності, у зв'язку з чим включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника податку - продавця та суперечить приписам п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
За приписами п.9.8 ст.9 наведеного Закону реєстрація діє до дати її анулювання. Вищенаведеним рішенням Кіровського районного суду м. Донецька свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк визнанне недійсним з моменту його видачі.
Таким чином, сума податку на додану вартість, відображена у податкових накладних, складених СПД ОСОБА_2, в яких зазначено свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.09.2002 р. НОМЕР_3, що визнане недійсним Кіровським районним судом м. Донецька, не може бути віднесена до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів відповідно до вимог п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом під час розгляду спору.
Ствердження скаржника в апеляційній скарзі не приймаються до уваги з огляду на вищенаведені приписи п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин). Заперечення заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права внаслідок врахування судом першої інстанції при прийнятті оскарженої постанови рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 27.12.2005р. по справі № 2-6136/05, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на приписи ч.5 ст.124 Конституції України, згідно якої судові рішення постановляються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території України. З огляду на викладене, врахування судом першої інстанції при винесенні оскарженої постанови рішення Кіровського районного суду м. Донецька є правомірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 м.Докучаєвськ на постанову господарського суду Донецької області від 06.11.06р. (підписана 09.11.06р.) по справі № 22/228а -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 06.11.06р. (підписана 09.11.06р.) по справі № 22/228а -залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 12.02.2007 року.
Головуючий:
Судді: