ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2022/21 Номер провадження 22-ц/814/1225/22Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.,

Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

при секретарі: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Заводської міської територіальної громади в особі Заводської міської ради Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що у період з 1993 року по 1996 рік працювала в колгоспі імені Леніна Бодаквянської сільської ради Лохвицького (на теперішній час - Миргородського) району Полтавської області та була його членом. Станом на 17.01.1996 року,тобто на час складання списків, що додаються до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №0005 від 09.02.1996 року ОСОБА_1  проживала у с.Нижня Будаківка Лохвицького (на теперішній час-Миргородського) району Полтавської області. Вказане село знаходилося на території Бодаквянської сільської ради. При складанні списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ№ 0005 від 09.02.1996 року, позивач була включена до даного списку за №80,що підтверджується інформаційним листом відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №345/110-20 від 29.07.2020 року.Однак,сертифікат на право на земельну частку(пай)їй не був виданий. Згідно Розпорядження Голови Лохвицької районної державної адміністрації №353 від 19.12.2005 року середній розмір земельної частки (паю) складає 3,85га, що підтверджується інформаційним листом відділу № 4 управління у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 29-16-0.2014-903/14-21 від 06.12.2021 року.

Враховуючи вище викладене, просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), розміром 3,85 в умовних кадастрових гектарах із земель розпайованого колективного колгоспу «Жовтень» с. Нижня Будаківка Миргородського (бувшого Лохвицького) району Полтавської області.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Заводської міської територіальної громади в особі Заводської міської ради Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай)- відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась позивач ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування своїх вимог вказувала на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт просила скасувати рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2022 року , та ухвалити нове , яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи. Які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено , що ОСОБА_2 згідно трудової книжки з 1993р. по 1996р. працювала в колгоспі «Жовтень» (а.с. 6).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №345/110-20 від 29.07.2020 року ОСОБА_2 числиться у списку громадян-членів колгоспу «Жовтень» с.Нижня Будаківка Лохвицького району Полтавської області , що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 0005 від 09.02.1996 року №80 (а.с. 4).

Розпорядженням Голови Лохвицької районної державної адміністрації № 353 від 19.12.2005р.середній розмір земельної частки(паю)складає 3,85га,що підтверджується інформаційним листом відділу № 4 управління у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 29-16-0.2014-903/14-21 від 06.12.2021 року (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 27 серпня 2019 року ОСОБА_2 одружилася з ОСОБА_3 , та взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_4 .(а.с.8-11).

Відповідно до ст.4Земельного кодексуУкраїни 1990року (далі - ЗК України 1990 року) землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність.

За змістом статей 22, 23ЗК України (в редакції 1993 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається писок цих громадян.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

З роз`яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. другому пункту 24 своєї постанови від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", видно, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 станом на 09.02.1996 року, тобто на час передачі у колективну власність землі , була включена до списку осіб на отримання земельної частки (паю) цього підприємства (КСП «Жовтень») , та сертифікат про право на земельну частку (пай) їй, не видавався.

Отже, позивач набула права на отримання земельної частки (паю) при паюванні земель, переданих у колективну власність сільськогосподарському підприємству.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В Постанові від 29 вересня 2021 року по справі №181/257/19 Верховний суд зазначив, що позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Судами вірно враховано те, що відповідно до встановлених ними обставин справи та вимог закону позивач набула право на земельну частку (пай) з дня видачі сільськогосподарському підприємству державного акта на землю, в додатку до якого вона значиться під № 80.

З цього часу вказане право позивача не оспорювалось та припинено не було.

Таким чином, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Затаких обставин , зважаючи на вищевикладене , колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню , рішення районного суду підлягає скасуванню.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття постанови про задоволення позову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Щодо судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України  судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374 , 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2022 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 3,85 га із земель розпайованого колективного колгоспу «Жовтень» с. Нижня Будаківка Миргородського району Полтавської області.

Стягнути з Заводської міської територіальної громади в особі Заводської міської ради Полтавської області на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у сумі – 908.00 грн.

Стягнути з Заводської міської територіальної громади в особі Заводської міської ради Полтавської області на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі –1362.00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2022 року.

Головуючий Триголов В.М.

Судді       Дорош А.І.

Лобов О.А.