ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

                 

21.07.2006                                                                                 Справа  № 1/186

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді  Ушак І.Г.  у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом  регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород   до  Тячівської міської ради, м. Тячів за участю Тячівської районної ради як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  за участю представників:  

          

позивача – Джуган Н.Б. - представник за довіреністю;   

відповідача –   Візичканич  В.І. - представник за довіреністю;

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача –                 Габорець Г.В. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ (з урахуванням уточнення позовних вимог згідно клопотання позивача від 10.05.06 № 09-10/1959):   про зобов’язання Тячівської міської ради видати свідоцтво про право державної власності на  нерухоме майно –приміщення адмінбудинку та надвірних споруд комбінату побутового обслуговування в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності), 18.

Позивач  у листопаді 2004р. звернувся до суду з вимогами про зобов’язання Тячівської міської ради видати свідоцтво про право державної власності на зазначене нерухоме майно, оскільки органами місцевого самоврядування Тячівського району та м. Тячева дане приміщення було передано на баланс, а згодом - у власність Представництву Фонду державного майна України по Тячівському району, правонаступником якого є позивач. При цьому, позивач посилався на  розпорядження голови Тячівської районної ради від 11.10.1994 р. № 272 „Про передачу адмінбудинку КПОН на баланс Представництва Фонду державного майна України” (далі –розпорядження № 272) та рішення виконкому Тячівської міської ради від 29.01.1998 р. № 15 (далі –рішення № 15) про оформлення права власності на будівлю в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності), 18 за Представництвом Фонду державного майна України.

У подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги та просив визнати право державної власності на спірну будівлю відповідно до правил ст. 344 Цивільного кодексу України, враховуючи, що він правомірно понад 10 років володіє, користується та розпоряджається  нею.

У результаті попереднього розгляду даної справи судовими інстанціями (місцевим та апеляційним господарськими судами)  наведені позовні вимоги задоволено –визнано право державної власності на спірне нерухоме майно  та зобов’язано Тячівську міську раду видати регіональному відділенню ФДМУ по Закарпатській області свідоцтво про право державної власності на приміщення адмінбудинку та надвірних споруд комбінату побутового обслуговування в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності), 18.

Вищим господарським судом України при касаційному перегляді справи рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд. У постанові  касаційної судової інстанції по даній справі від 20.10.2005 р.  вказано про неправильне застосування судами норм матеріального права при  визнанні права власності на нерухоме майно за правилами набувальної давності, оскільки таке можливе відповідно до  приписів п.8 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не раніше 01.01.2011р.

Касаційною інстанцією зобов’язано суд при новому розгляді справи  перевірити наявність у голови Тячівської районної ради станом на час видачі розпорядження № 272 –11.10.94р. -  повноважень щодо вирішення питань передачі майна з комунальної до державної власності, враховуючи, що статус майна комунальної власності району спірне приміщення набуло згідно рішення ХІ сесії ХХІ скликання Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992 р. „Про комунальну власність області та програму її приватизації”, що прийнято відповідно до постанови КМ України від 5.11.91 № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”  та з’ясувати чи свідчить передача майна на баланс про передачу його у власність.  

У ході нового розгляду справи позивач уточнив предмет спору (клопотання від 10.05.06 № 09-10/1959), визначивши його як - зобов’язання Тячівської міської ради видати свідоцтво про право державної власності на  нерухоме майно –приміщення адмінбудинку та надвірних споруд комбінату побутового обслуговування в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності), 18  та змінив підстави позову  (клопотання від 14.07.2006 № 09-10/2772).

Позивач  вважає спірне приміщення державною власністю за змістом Декларації про державний суверенітет України, Закону  УРСР „Про економічну самостійність Української РСР”, постанови ВР УРСР від 6.06.91р. „Про перехід у юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки”, постанови КМ УРСР від 3.07.91р. „ Про затвердження положення про порядок переходу в юрисдикцію Української РСР  державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки”  як об’єкт колишнього СРСР, що перейшов у власність України.

Позивач вважає, що оскільки даний об’єкт не передано у порядку передбаченому ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР у строк до 1.01.1992 року у комунальну власність згідно з  постановою КМ України від 5.11.91 № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю” (далі –постанова КМУ № 311),  він продовжує перебувати в державній власності, тому із цих підстав наполягає на задоволенні позовних вимог.

 

          Відповідач та його представник заперечує проти позовних вимог, які ґрунтуються на змінених у ході судового розгляду підставах, оскільки позивач не звертався до Тячівської міської ради із заявою про видачу  свідоцтва про право державної власності  на  нерухоме майно –приміщення адмінбудинку та надвірних споруд комбінату побутового обслуговування в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності), 18, на підставі того, що зазначене майно не вибувало з державної власності.

          За наведених обставин вважає відсутніми підстави стверджувати про порушення Тячівською міською радою права позивача, за захистом якого він може звертатися до суду.   

          Крім того, відповідач вважає безпідставними аргументи позивача в частині посилання на приписи ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки дана норма визначає момент виникнення права власності у набувача майна за договором, а не під час розмежування майна між державною та комунальною власністю.

Постановою КМУ  № 311 встановлено, що загальнодержавним майном є майно, яке не належить до комунальної власності.  Відповідно до розділу 1 Переліку майна, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (затвердженого зазначеною постановою),  підприємства побутового обслуговування передано до комунальної власності, а отже, підприємство побутового обслуговування м. Тячів перейшло з державної власності до комунальної. При цьому, відповідач вважає моментом виникнення права комунальної власності прийняття рішення про передачу майна до комунальної власності.

          Представник Тячівської районної ради,  яка залучена судом до участі у справі як третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору,  у ході судового розгляду  заперечує проти позовних вимог, наполягаючи, що приміщення адмінбудинку, видача свідоцтва про право власності на який є предметом даного спору, є спільною власністю територіальних громад Тячівського району набутою на підставі рішення ХІ сесії ХХІ скликання Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992 р. „Про комунальну власність області та програму її приватизації”.

Спір вирішується у порядку та у строки передбачені ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за узгодженими клопотаннями представників сторін у ході судового розгляду.

У судовому засіданні 6.07.06 оголошено перерву до 14.07.06 для вивчення поданих сторонами документів, підготовки та винесення рішення по справі, а  у зв”язку з  поданням позивачем клопотання  від 14.07.2006   про зміну підстави позову,  оголошено перерву до 21.07.06.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що спірні приміщення - адмінбудинок та надвірні споруди комбінату побутового обслуговування в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності), 18 – набули статусу комунальної власності Тячівського району відповідно до рішення ХІ сесії ХХІ скликання Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992 р. „Про комунальну власність області та програму її приватизації” (далі –рішення Закарпатської облради). Дане  рішення прийнято у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 5.11.91 № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”, станом на час розгляду даного спору є чинним, оскільки ніким не змінено, не відмінено та не скасовано.

Належність спірного приміщення до комунальної власності Тячівського району на підставі рішення Закарпатської облради встановлено також рішенням господарського суду у справі № 4/168 за участю цих же сторін у спорі про визнання права власності на це ж приміщення (арк. справи 134-135 т. 1), постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2005 у даній справі (арк. справи 69-71 т. 2), тому за змістом ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення.

До того ж користування спірним приміщенням на протязі з 1994 до подання даного позову Представництвом Фонду державного майна України по Тячівському району, а згодом позивача здійснювалося, за  його ж твердженнями  у межах даної справи, на підставі актів органів місцевого самоврядування Тячівського району та м. Тячева  - розпорядження № 272 та рішення № 15.

Ґрунтуючись саме на цих підставах позивач листом від 11.10.2004 за № 09-10/3807 звернувся до відповідача з вимогою видати свідоцтво про право державної власності на спірне приміщення, а у зв”язку з відмовою відповідача  - звернувся з даним позовом до суду.

Підстави вимог позивача змінено у ході судового розгляду –він наполягає на видачі свідоцтва про право на спірне приміщення, посилаючись на те, що останнє не вибуло із державної власності до комунальної власності району, – однак звернення  його до Тячівської міської ради  з вимогами із наведених підстав у встановленому порядку не було.

За наведених обставин відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких він вправі відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звернутися до суду, відтак  у позові регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області  про  видачу  свідоцтва про право державної власності  на  нерухоме майно –приміщення адмінбудинку та надвірних споруд комбінату побутового обслуговування в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності), 18,  із наведених підстав належить відмовити.

Зважаючи на викладене, керуючись   ст.ст. 1, 4-3, 33, 43, 44-49,  78, п.4 ст. 80,  82,  84, 85 Господарського процесуального кодексу України,   

суд вирішив:

1.           У позові відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

              

  

                                       

         Суддя                                                                                          Ушак І.Г.