ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.04.09Справа №2а-5505/09/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М. ,
при секретарі - Кудіновій О.М.
за участю представників: від позивача – Альохіної Н.В. –представник, довіреність від 26.02.2008 року № 24/01-06/106;
від відповідача – Лазуткін В.В. - представник Громадської організації "Громадянський актив Криму", протокол №1 загальних зборів від 15 січня 2008 року, Бровченко І.І. - представник Громадської організації "Громадянський актив Криму", довіреність б/н від 23.06.08 року;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим
до Громадської організації "Громадянський актив Криму"
про обмеження права на мирне зібрання
ВСТАНОВИВ:
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради 14 квітня 2009 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про заборону Громадської організації "Громадянський актив Криму" проведення мітингу на площі перед адміністративною будівлею Сімферопольської міської ради та його виконавчого комітету по вул. Толстого, 15 у м. Сімферополі з 09 години 30 хвилин до 12 годин 16 квітня 2009 року, мотивуючи свої вимоги тим, що проведення відповідачем зазначених заходів призведе до порушення громадського порядку, виникнення загрози здоров’ю населення, правам та свободам інших осіб, у тому числі працівників Сімферопольської міської ради АР Крим.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, однак, пояснення на позов не надав, повідомив суд про неможливість участі у справі з підстав зайнятості у зв'язку з забезпеченням громадського порядку при проведені інших масових заходів, приймаючі до уваги обмежений термін розгляду справи, визначені у ст. 182 КАС України, з урахуванням думки учасників процесу, суд вважає можливим проведення розгляду справи за відсутністю не з'явившихся учасників процесу на підставі наявних у матеріалах документів.
В судовому засіданні, яке відбулось 15 квітень 2009 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, визначив, що проведення відповідачем - "Громадянський актив Криму" даних заходів буде перешкоджати роботі ради, підтриманню громадського порядку, також вказав, що листом Сімферопольського виконкому від 15.04.09 року відповідачу не погоджено проведення заявленої ним акції. Крім того, представник позивача звернув увагу суду, що намір прийняті участь у проведені у тої же час та у тому ж місце іншою громадською організацією, яка повідомила про прийняття участі у акції ще 300 осіб, що призведе до збільшення осіб, яки будуть приймати участь мірному зібранні. При цьому представнику позивача не відомо про наявність суттєвих суперечок між даними організаціями щодо політичної позиції, поглядів та мети проведення зібрання.
Представники відповідачів - Громадської організації "Громадянський актив Криму" у судовому засіданні заявили, що поданий позов не може розглядатися судом, так як він поданий не правомочною особою, крім того, звернули увагу суду на те, що факти на які посилається позивач не відповідають дійсності, оскільки дії членів організації під час проведення мітингів мали тільки мірний характер, ніколи не порушували громадський порядок, у тому числі пояснили, що метою проведення мітингу є звернення уваги депутатів під час проведення сесій на необхідність вирішення питання щодо встановлення тарифів на комунальні послуги, а також вирішення інших питань пов'язаних з прозорістю діяльності виконавчого органу Сімферопольської міської ради, при цьому вказали, що керівництвом організацій визначений час проведення мітингу з 09-30 до 12-00 годин 16 квітня 2009 року, під час проведення мітингу обрані відповідальні за громадський порядок. Крім того, підтвердили суду, що з організацією, яка також повідомила про намір мірного зібрання, не має суттєвих суперечок щодо політичних позиції, поглядів та мети проведення зібрання.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачі 14 квітня 2009 року звернулись до позивача з повідомленням про проведення 16 квітня 2009 року з 9 години 30 хвилин до 12 годин мітингу на площі біля адміністративної будівлі Сімферопольської міської ради по вул. Толстого 15 в м. Сімферополі.
Матеріали справи свідчать про те, що разом з відповідачем до позивача звернулись з повідомленням Комітет громадської безпеки „Наше право” про прийняття участі в мітингу, який організує Громадська організація „Громадський актив Криму” у день проведення сесії міської ради 16 квітня 2009 року, починаючі з 09 годин 30 хвилин біля будівлі Сімферопольської міської ради.
Позивач 14 квітня 2009 року листом повідомив відповідача про те що орган місцевого самоврядування не погодив проведення мітингу 16 квітня 2009 року з 09 години 30 хвилин до 12 годин, у зв'язку з чим Виконком звернувся з позовною заявою до Окружного адміністративного суду АРК про заборону проведення мітингу. Оскільки до Окружного адміністративного суду АР Крим позовна заява подана посадовою особою, яка уповноважена діяти від Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а Сімферопольська міська рада створена та діє на підставі ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, № 280/97-ВР, а виконавчий комітет Сімферопольської міської ради є виконавчим органом цієї ради, який є підконтрольним і підзвітним Сімферопольської міської раді, що діє у відповідності до діючого законодавства та законність дії цього органу не викликає у відповідачів сумніву, тому саме до цього органу місцевого самоврядування відповідачі звертались в установленому законному порядку з повідомленням про проведення мітингу, у зв'язку з чим доводи представників відповідачів щодо подання позовної заяви не належною особою суд вважає не обґрунтованими.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року №4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. З урахуванням того, що відповідачі сповістили позивача за три дні до проведення мітингу, такий строк дає можливість органу виконавчої влади прийти міри щодо забезпечення громадського порядку, тому суд вважає, що відповідачі завчасно сповістили органі про проведення мітингу.
Статтею 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади –мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що акти місцевих рад, прийняті в межах наданих їм повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008р. "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" (зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1061 від 25.04.2008р., а.с.7-12, 14,15) затверджені Положення про порядок організації і проведення масових заходів у місті Сімферополі (Додаток №1) та Перелік місць, які пропонуються для проведення масових заходів у місті Сімферополі (Додаток №2).
Вищезазначене Положення і Перелік встановлюють порядок організації і проведення недержавних масових заходів в місті Сімферополі шляхом визначення порядку, форми і строку звернення організаторів таких заходів, порядку повернення заяв (повідомлень) без розгляду, підстав для відмови у погоджені, обов’язків організаторів щодо облаштування місць проведення заходів (пересувних санвузлів), страхування відповідальності організаторів перед третіми особами та інше, а також рекомендовані місця проведення заходів.
Крім того, рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1205 від 10.05.2007р. "Про заходи по забезпеченню громадського порядку при проведенні масових, культурно-спортивних та інших заходів в м.Сімферополі" заборонено проведення у центральній частині міста Сімферополя, в тому числі у адміністративних будівель державних, громадських, культурних закладів, на центральних площах, в парках, і скверах (площа ім. Леніна, сквер Перемоги, та інші) мітингів, демонстрацій, ходів, інших масових заходів, в тому числі протестів, як із встановленням палаток і інших тимчасових споруд, так і без таких (а.с.17,18).
Аналіз рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008р. "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" та №1205 від 10.05.2007р. "Про заходи по забезпеченню громадського порядку при проведенні масових, культурно-спортивних та інших заходів в м.Сімферополі" свідчить про звуження останніми конституційних прав громадян на мирні збори шляхом встановлення штучних умов необхідних для реалізації громадянам такого права в м. Сімферополі та заборони проведення таких зборів у центральній частині міста, у зв’язку з чим при вирішені справи керуючись принципом законності (ч.4 ст.9 КАС України) суд не застосовує зазначені нормативно-правові акти виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу (КАС України, Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод).
Крім того, стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема передбачено, що:
– кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів;
– здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
На думку суду, таке поєднання двох свобод в одному положенні не є випадковим, адже свобода об'єднання фактично містить як компонент свободу зібрань.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини свобода мирних зібрань, як і свобода вираження, "є фундаментальним правом у демократичному суспільстві та … є однією з підвалин такого суспільства" (Rassemblement jurassien et Unite jurassienne v. Switzerland, 1980).
Згідно статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами частині 5 статті 182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання лише у разі створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань. Крім того суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку (при цьому законодавець вживає сполучник "та", а не "чи" і "або"), що означає необхідність встановлення наявності одразу двох чинників – порушення національної безпеки та громадського порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Законодавчого визначення громадського правопорядку не має. Водночас, суд доходить до висновку, що під "громадським правопорядком" слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Тобто умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Як слідує із пояснень відповідачів під час судового засідання, останні планують проведення масових заходів з мирною метою, і не планує сприяти чи створювати загрозу заворушень, злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Допустимих доказів, яки б спростовували ці твердження представників відповідачів з боку представника позивача суду не надано.
За таких обставин суд вважає, що реальність будь-якої небезпеки позивачем не доведена, наявність інтересів національної безпеки і громадського порядку виходячи з заявлених позовних вимог і форми (заворушень, злочинів тощо) очікуємої небезпеки на підтвердження своїх припущень позивачем не визначені. Крім того, позивачем на підтвердження своїх припущень стосовно реальності зриву роботи Сімферопольської міської ради суду не наведено та належних доказів з приводу неналежної поведінки з боку членів громадських організації під час мітингів, що відбувались раніше та підтверджень притягнення до будь-якої відповідальності винних осіб суду не надано.
Оскільки учасниками процесу стверджується про відсутність між відповідачем та Комітетом громадської безпеки „Наше право”, яка висловила намір приєднатися до мітингу, що організує відповідач, суттєвих суперечок щодо політичної позиції та поглядів, при цьому мета проведення зібрання даних організації співпадає, та враховуючі, що будь-яких доказів про наявність протистоянь з приводу різності політичних поглядів у формі відкритих зіткнень, з елементами насильства, яки б могли призвести до завдання шкоди здоров’ю громадян та порушень громадського порядку у результаті спільного зібрання цих організації до суду не надано та під час судового засідання суду не повідомлено, тому твердження представника позивача щодо існування реальної небезпеки порушення громадського порядку, виникнення протистояння різних політичних сил у формі відкритих зіткнень з елементами насильства, та завдання шкоди здоров’ю громадян у разі проведення відповідачем мітингу разом із Комітетом громадської безпеки „Наше право” є безпідставними.
Доводи представника позивача щодо створення складнощі у роботі працівників правоохоронних органів та перешкод руху транспортних засобів і пішоходів у разі прийняття участі у мітинги у кількості 800 осіб, з урахуванням кількості учасників двох громадських організації, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони є припустимими та доказів в їх підтвердження суду не надано. Крім того, відповідно до пояснень представників відповідачів раніше на тому же місці проводились мітинги зі значною більшістю кількістю осіб, при цьому ніяких порушень громадської безпеки встановлено не було, громадський порядок не порушувався та перешкод у здійснені роботи працівникам Сімферопольської міської ради з боку членів громадської організації не чинилось.
Приймаючі до уваги, що організаторами були виконані необхідні та істотні, передбачені частиною 2 статті 39 Конституції України та статті 11 Конвенції про захист прав і основних свобод людини умови для проведення акції - мірного зібрання біля будівлі виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим по вул. Толстого, 15 в м. Сімферополі, тому підстав для заборони у проведені Громадської організації "Громадянський актив Криму" мітингу на площі у адміністративної будівлі Сімферопольської міської ради та виконавчого комітету Сімферопольської міської рад по вул. Толстого, 15 у м. Сімферополі з 09 годин 30 хвилин до 12 годин 16 квітня 2009 року не має.
Керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст. 160-163, 182 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, підлягає виконанню негайно та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського адміністративного апеляційного суду шляхом подачi в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження через Окружної адміністративний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Кудряшова А.М.