ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
02.04.09 |
Справа №2а-4651/09/10/0170 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кудряшової А.М. , при секретарі - Кудінової О.М.,
за участю представника позивача - Братко В.П.;
відповідача - ОСОБА_2, паспорт громадянина Узбекскої Республіки № НОМЕР_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про примусове видворення іноземця
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом виконуючий обов'язки заступника начальника Головного управління - начальник ОСОБА_1з позовом до ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як громадянин іноземної держави грубо порушив правила проживання іноземців на території України, оскільки, мешкав на території України з більш ніж 90 днів протягом 180 днів з порушенням строку перебування на території України, у зв'язку з чим притягувався до адміністративної відповідальності згідно постанови Ялтинського міського суду за ч.1 ст. 203 КУпАП та начальником Лівадійського відділу ОСОБА_1 було прийнято рішення про видворення цього іноземця за межі України у добровільному порядку в строк до 10 березня 2009 року, а також заборонено в'їзд до України строком на шість місяців, але по цей час громадянин Республіки УзбекистанОСОБА_2 у добровільному порядку не виконав це рішення, тому посилаючись на грубе порушення правил проживання іноземців на території України, відсутність правових підстав для проживання відповідача на території України просить видворити його за межі території України у примусовому порядку за рахунок держави.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, пославшись на те, що відповідачем були грубо порушені правила проживання іноземців на території України, тобто проживання без відповідного дозволу, а оскільки на час розгляду справи в суді відповідач ухиляється від добровільного виїзду за межи України просив суд видворити відповідача за межі України в примусовому порядку.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, у тому числі пояснив, що на територію України прибув у 13 січня 2009 року з метою відпочинку, проживає за рахунок випадкових заробітків, про те що на території України можливо перебувати 90 днів протягом 180 днів не знав при цьому у нього не має документів, яки б дозволяли йому мешкати на території України, однак, виконати у добровільному порядку рішення позивача про виїзд за межи території України не має можливості, у зв'язку із складним матеріальним становищем.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи внутрішніх справ мають право звертатися до суду з позовами про видворення іноземців або осіб без громадянства, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 має право звертатися до адміністративного суду з позовами про видворення іноземців або осіб без громадянства.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Судом встановлено, щоОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Республіки Узбекистан, постійно проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_1, 08 вересня 2008 року прибув на територію України через КПП "Сімферополь", 02 грудня 2008 року покинув територію України через КПП "Сімферополь" перебував на території України 86 днів, 13 січня 2009 року знов прибув на територію України через КПП "Сімферополь" і більше території України не покидав, що підтверджується паспортом відповідача № СВ 1503696 (а.с. 6), у якому містяться відповідні відмітки дати-штамп про перетинання кордону.
Правила перебування іноземців на території України встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 року "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію".
Пунктом 19 Правил передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами.
Таким чином, строк перебування на території України ОСОБА_2, що на момент прийняття рішення про видворення закінчився 18.01.2009 року.
Як зазначено у ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Із пояснень учасників процесу та наданих суду матеріалів вбачається, що після спливу строку перебування на території України, ОСОБА_2. з приводу вирішення питання про продовження строку реєстрації до ОСОБА_1 не звертався.
Судом встановлено, що 29.01.2009 року стосовноОСОБА_2. був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України та постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 02.02.2009 року ОСОБА_2. визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 статті 203 КУпАП, що спричинило порушення Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та на нього накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до повідомлення представника позивача та відповідача сума штрафу 02.02.2009 року сплачена відповідачем у повному розмірі, що підтверджується квитанцією № 545009 Сімферопольської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" (а.с.12).
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3929-XII від 04.02.1994 року іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. При цьому рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Як свідчать матеріали справи 13 лютого 2009 року начальником СГІРФО 2-го ОСОБА_1 Вороновим Н.Л. прийнято рішення, яке затверджено начальником 2-го ОСОБА_1, про видворенняОСОБА_2. з території України, зобов'язавши його залишити територію України у добровільному порядку в строк до 10.03.2009 року та заборонивши в'їзд в Україну строком на шість місяців до 13.08.2009 року, при цьому відповідачу були роз'яснені наслідки порушення вимог рішення, про що є відповідно власноручно відповідачем виконані підписи, а СГІРФО 2-го ОСОБА_1 в паспортіОСОБА_2. 13.02.2009 року зроблена відмітка про видворення за межі України у строк до 10.03.2009 року, але по цей часОСОБА_2. рішення не виконав, території України у добровільному порядку не покинув.
Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Згідно до п. 44 Постанови КМУ "Про правила в'їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію" № 1074 від 29.12.1995р. та ч.3 ст. 32 Закону України № 3929-ХІІ від 04.02.1994р., іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Судом встановлено, що після прийняття рішення про видворенняОСОБА_2. з території України, відповідач добровільно у встановлений до 10.03.2009 року строк територію України не покинув у зв'язку з відсутністю коштів на квитки, що підтверджується поясненнями відповідача у судовому засіданні.
Частиною 5 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду.
Приймаючі до уваги, що відповідач, який є іноземцем, скоїв на території України адміністративне правопорушення і у добровільному порядку ухиляється від виїзду з території України після прийняття органом внутрішніх справ рішення про його видворення, суд вважає, що заявлені вимоги про видворення відповідача за межі території України є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Приймаючи до уваги, що у відповідача відсутні кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням, суд вважає можливим здійснити видворення відповідача за рахунок держави.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі ст.ст. 32, 35 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3929 - XII від 4 лютого 1994 року зі змінами та доповненнями, Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29 грудня 1995 року, керуючись ст.ст. 5, 11, 69, 94, ст. 121 ч. 4, 158 -163, 186, 254, 256 ч.2 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Примусово видворити за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кудряшова А.М.