ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"28" лютого 2007 р.

Справа № 17/6-62

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув матеріали справи

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, м. Надвірна Івано-Франківської області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль

 

за участю представників сторін:   

позивача: не з»явився

відповідача:  Павлова А.М., представник, довіреність № 92 від 27.02.2007р.

В судовому засіданні 27.02.2007 р. оголошувалася перерва до 10-00 год. 28.02.2007 р. в порядку ст. 77 ГПК України з урахуванням заявленого в судовому засіданні представником відповідача клопотання про надання можливості підготувати обґрунтований відзив на позов.

У розпочатому судовому засіданні представнику відповідача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, м. Надвірна Івано-Франківської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль, про стягнення в порядку регресу 1146,94 грн. виплаченої пенсії громадянину Сіщуку Дмитру Дмитровичу за період з 01жовтня 1996 року по 01 липня 1999 року, посилаючись на приписи ст. 1195 ЦК України, розрахунок сум, виплачених та відшкодованих пенсій гр. Сіщук Д.Д., копію акту про нещасний випадок  від 10.09.1982р., копію витягу з акту огляду  МСЕК до довідки серії  № 012668, копії довідок про виплачену пенсію; претензії, направлені відповідачу, інші матеріали.

Разом з вимогою стягнути кошти в розмірі 1146,94 грн. в порядку регресу, позивач просить поновити строк позовної давності, обґрунтовуючи поважність пропуску тими обставинами, що відповідач є  іногороднім платником, що утруднює стягнення регрес них вимог. Повідомляє, що управлінням ПФ України надсилалися відповідні претензії про стягнення боргу, подавалися позови до господарського суду, направлялися запити до органів виконавчої служби.

Позивач в судове засідання не з»явився, разом з тим, направив на адресу суду листи №  508/06 від 30.01.2007р. та № 933/06 від 23.02.2007р., в яких повідомляє, що вина відповідача доведена матеріалами справи, просить розглянути справу без його участі. На виконання ухвали господарського суду від 06.02.2007р. позивач - Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі повідомив, що на даний час в провадженні господарських судів не перебуває справа про спір з тих же підстав, між тими ж сторонами, про той же предмет. Разом з тим, позивачем не поданого витребуваних судом доказів надіслання претензій на суму позову на адресу відповідача; доказів неможливості виконання органом ДВС пред»явлених до виконання претензій  по відшкодуванню виплаченої пенсії Сіщуку Д.Д., не дивлячись на неодноразові вимоги суду.  

Відповідач  у відзиві на позов  та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, наведених ним у відзиві, зокрема, вказує, що:

-          суми, зазначені в поданих позивачем копіях претензій № 49-НД від 03.10.2000р. та № 75-НД від 26.02. від 26.02.2001р. та у наданих ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»відповідях на них, не є предметом даного спору, оскільки стосуються іншого періоду;

-          позивачем не доведено поважних причин пропуску строку позовної давності;

-          господарським судом Тернопільської області у 2002 році розглядалася справа за № 3/311-2863  між тими ж сторонами, предметом розгляду якої були спірні суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши заперечення представника відповідача, господарський суд встановив наступне:

- 09.09.1982р. під час виконання трудових обов»язків на дільниці складання двигунів складального корпусу № 20 виробничого об»єднання «Тернопільський комбайновий завод», працівник Сіщук Дмитро Дмитрович  отримав тілесні ушкодження, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві б/н від 10.09.1982р.;

- відповідно до витягу акту огляду медико-соціальної експертної комісії № 383 від 01.11.1984 р. Сіщук Д.Д. визнаний інвалідом третьої групи внаслідок трудового каліцтва і у відповідності до Закону України «Про  пенсійне забезпечення»йому призначено довічно пенсію по інвалідності, яка виплачується щомісячно органами Пенсійного фонду;

- відповідно до п.1.1 Статуту ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»(редакція від 22.08.2001 р.) зареєстрованого Торгово-реєстраційною палатою Тернопільської міської ради 10.09.2001 р., затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ (протокол № 1 від 22.08.2001р.), ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»засновано у відповідності з рішенням Міністерства   машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 04 квітня 1994 р. № 70Д шляхом перетворення державного підприємства «Тернопільський комбайновий завод»у відкрите акціонерне товариства відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств»№ 210/93 від 15 червня 1993 року.  

Як випливає з матеріалів справи, за період з 01.10.1996 року по 01.07.1999р. Управлінням Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі виплачено гр. Сіщуку Д.Д. пенсію по інвалідності  в розмірі 1146,94 грн.

У відповідності до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобов»язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, тощо.

Позивач стверджує, що неодноразово звертався до відповідача з претензіями про відшкодування суми виплаченої пенсії гр. Сіщуку Д.Д. за регресною вимогою, однак відповідачем дана заборгованість до цього часу не погашена.

З долучених до матеріалів справи відповідей на претензії № 92/2795 від 20.11.2000 р. та № 92/464 від 13.03.2001 р., вбачається, що відповідач не заперечував наявність своєї вини у завданні шкоди здоров’ю Сіщук Д.Д., тому просив списати виплачені суми з його розрахункового рахунку  згідно ст.8 АПК України, чинної на момент пред’явлення претензії.   

Позатим, в ході розгляду справи судом встановлено, що 05.08.2002р. господарським судом Тернопільської області було порушено провадження у справі № 3/311-2863 за позовом Прокурора Надвірнянського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Надвірнянському районі Івано-Франківської області до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль, про стягнення в порядку регресу виплаченої пенсії в сумі 1721 грн.41 коп.

Як вбачається з розрахунку заявленої суми позову, поданої прокурором до справи № 3/311-2863, сума боргу розрахована за період з жовтня 1996р. по березень 2001 року. Рішенням господарського суду від 21.08.2002р. по даній справі за результатами розгляду спору позовні вимоги задоволено частково - в сумі 574,47 грн., в решті позову, а саме в сумі 1146,94 грн. відмовлено у зв»язку з пропуском строку позовної давності. Дане судове рішення набрало законної сили.

У відповідності до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, іншого органу, який вирішує господарські спори, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, зважаючи, що згідно ст. 18 ГПК України прокурор, який подає позов в інтересах держави є лише учасником судового процесу, а не є стороною судового процесу, тому суд дійшов до висновку, що провадження у справі № 17/6-62 підлягає припиненню згідно пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України (є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав).

Враховуючи, що позов заявлено позивачем, який відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, користується пільгами щодо сплати державного мита у разі звернення з позовом до господарського суду, тому судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, стягненню не підлягають.

З огляду на наведене, керуючись ст. 1195 ЦК України , ст.ст. 1, 2, 42 -47, 18, 21, 22, 33, 35, 43, 44, 49, п. 2 ч. 1 ст. 80, 811, 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

        Провадження у справі припинити.

 

Суддя