ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2007 р. | Справа № 9/343-4784 |
12:00 год.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянувши справу
за адміністративним позовом Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції, вул. У. Самчука, 6, м. Кременець Тернопільської області,47000
до відповідача-1 Відкритого акціонерного товариства "Кременецький крейдяний завод", вул. Джерельна, 17, м. Кременець Тернопільської області,47000
до відповідача-2 Приватного підприємства "Еоніум", вул. М.Раскової, 11/610, м. Київ
За участю представників сторін:
позивача: Мельник Г. С., довіреність № 153 від 12.05.2006 р.
відповідача-1 : клопотання про слухання справи без участі представника
відповідача-2 : не з’явився,
роз’яснивши учаснику судового процесу його процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України,
встановив:
В ході проведеної з 18.08.2006 р. по 01.09.2006 р. Кременецькою МДПІ виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ „Кременецький крейдяний завод” в період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої складено акт від 14.09.2006 р. № 00025/23-00/00291546 , Позивач , як суб’єкт владних повноважень, встановив факт отримання відповідачем-1 від Приватного підприємства “Еоніум” продукції (шпагату в’язального, лєнти транспортерної) на загальну суму 52 426,01 грн., у т. ч. податку на додану вартість у розмірі 8 743,67 грн.
У листопаді 2006 р. Позивач –Кременецька МРДПІ , посилаючись на ч. 1 ст. 207 та ст. 208 Господарського Кодексу України, звернувся до суду з позовом до Відповідача-1 - Відкритого акціонерного товариства „Кременецький крейдяний завод”, м. Кременець, вул. Джерельна, 17 та до відповідача-2 Приватного підприємства „Еоніум”, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, к. 610, про визнання недійсним господарського зобов’язання, вчиненого на підставі усного договору купівлі-продажу продукції між Відкритим акціонерним товариством “Кременецький крейдяний завод” та Приватним підприємством “Еоніум” на загальну суму 52 426,01, як таке, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства із застосуванням до сторін наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.
Позивач стверджує, що господарське зобов’язання було укладене з наміром та умислом, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства , і цей умисел та намір переслідувала одна із сторін договору - ПП. „Еоніум”, на що, зазначає Позивач, вказують наступні обставини.
Підприємство було зареєстроване у 2004 р. засновником - Горбач Надією Володимирівною на своє ім’я, але на прохання маловідомої їй особи Крамаренка Вадима за винагороду , якій вона, як засновник , передала усі реєстраційні документи. Горбач Н.В., як директор Підприємства, за свідченням її брата -Горбача Миколи Володимировича, ніякими видати фінансово-господарської діяльності не думала займатися і не займалася.
Підприємство останню податкову звітність до податкового органу подавало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за 2004 рік без показників фінансово-господарської діяльності, а у 2005-2006 р.р. податків не сплачувало, а тому податок на додану вартість по реалізації товару Товариству не знайшов свого відображення у податкових зобов’язаннях Підприємства. З січня 2005 р Підприємство не звітується
За адресою, зазначеної у відомостях ЄДРПОУ , Підприємство відсутнє.
На думку Позивача, вказану угоду укладено Відповідачами з метою формування податкового кредиту з ПДВ, зменшення сум податку, які підлягають до сплати, а зі сторони Підприємства - з метою приховування доходів від оподаткування, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідач -1 не заперечив проти позову та подав заяву, в якій просить суд розглядати спір без участі його представника.
Відповідач -2 - ПП „Еоніум” не взяв участі у судових засіданнях, направлені йому судом повістки повернулися із зазначенням того, що за адресою вул. М. Раскової, 11, к. 610 у м. Києві, підприємство не знаходиться.
Дослідивши письмові докази, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що для задоволення позову підстави відсутні, виходячи з такого:
На момент укладення усної угоди купівлі-продажу між ПП. „Еоніум” та ВАТ „Кременецький крейдяний завод”, а також вчинення сторонами дій на її виконання , ПП. „Еоніум” перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і мало свідоцтво платника податку на додану вартість, про що свідчать наступні докази: довідка № 13107/04 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, стосовно наявності “Еоніум” у ЄДРПОУ, а також копія висновку ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за № 134 від 26.04.2006 р. та акту від цього ж числа про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35624019 податковий номер 330557525637 , виданого ДПІ у Дніпровському районі 26.10.2004 р.
Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом щодо підстав для звільнення від доказування.
З оцінених судом матеріалів вбачається, що сторони згідно укладеної усно угоди, вчинили дії на її виконання, а саме: ПП. “Еоніум”, м. Київ, передав ВАТ „Кременецький крейдяний завод” товар на підставі накладної № 333/15 від 19.09.2005 р., а останній оплатив переданий йому товар готівкою, про що свідчать копії до прибуткових касових ордерів б/н від 11.01.2006 р. на суму 8000 грн. , № 390 від 03.02.2006 р. на суму 9800 грн., № 531 від 06.12.2006 р. на суму 5700грн, № 281 від 07.07.2005 р. на суму 9500 грн., № 234 від 05.10.2005 р. на суму 9800 грн., № 212 від 05.10.2005 р. на суму 9800 грн. , 216 від 17.10.2005 р. на суму 8600 грн.
Факт отримання товару у власність на виконання договору від Підприємства ставиться під сумнів Позивачем у акті від 14.09.2006 р. виїзної планової документальної перевірки ВАТ “Кременецький крейдяний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, проведеної Кременецькою МДПІ, з посиланням відсутність товарно-транспортні накладної на перевезення вантажів.
Позивач вважає, що укладення та виконання договору Відповідачами відбулося не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту з ПДВ, зменшення сум податку, які підлягають до сплати та приховування доходів від оподаткування, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Суд вважає такі твердження Позивача неспроможними, оскільки ним не доведено тієї обставини, що вчиняючи купівлю-продаж, суб’єкти господарських відносин не мали на меті отримання права власності, відповідно, на гроші або речі, а доводи Відповідача -2 про вчинення ним та його контрагентом вольових дій, спрямованих на досягнення обумовленого купівлею-продажем правового результату, залишилися не спростованими Позивачем та поданими ним доказами .
Позивач в обґрунтування недійсності господарського зобов’язання , підставою якого є договір купівлі-продажу, послався також на те, що Приватне підприємство “Еоніум” створювалося без наміру здійснення підприємницької діяльності підприємством, не проводило господарської діяльність і податкових звітів не подавало.
Між тим, відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Засновник підприємства не заперечив факту заснування підприємства на своє ім’я. Поясненнями брата засновника , як на обставину відсутності наміру у засновника займатися підприємницькою діяльністю , не спростовують даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо створення підприємства громадянкою Горбач Н.В. При цьому заснування нею юридичної особи відбулося добровільно і самостійно , і цей факт набув офіційного визнання державою шляхом проведення державної реєстрації створення підприємства.
Санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України .
За змістом ч.1 ст.208 цього кодексу застосування санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною, Разом з тим, закон не пов’язує ці санкції та їх застосування за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, адже правопорушенням визнається лише несплата податків, а не вчинення правочину.
Тому ті обставини, що ПП. „Еоніум” на момент укладення договору і на момент вчинення дій, спрямованих на його виконання , не сплачувало податків і зборів , хоч і не виключено із ЄДРПОУ , не знаходяться у причинно-наслідковому та правовому зв’язку із нікчемністю (або спірністю) господарського зобов’язання , вчиненого за участю цього підприємства.
Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, тому такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Отже, на їх застосування поширюються правила ст.250 ГК України.
Беручи до уваги недоведеність Позивачем того, що спірний договір укладений з метою , завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, у адміністративному позові слід відмовити повністю .
У судовому засіданні 20 лютого 2007 р., відповідно до ч. 4 ст. 167 КАС України, було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови та про виготовлення постанови суду в повному обсязі о 16 год. 26 лютого 2007 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 4, 6, 7, 18, 71, ст. 94, 162, 163, 167 КАС України та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Відмовити у задоволенні позову Кременецькій міжрайонній державній податковій інспекції , вул. У Самчука, 6, м Кременець , до Відповідача-1 - Відкритого акціонерного товариства „Кременецький крейдяний завод”, м. Кременець, вул. Джерельна, 17 та до відповідача-2 Приватного підприємства „Еоніум”, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, к. 610, про визнання недійсним господарського зобов’язання по договору купівлі-продажу від 19.09.2005 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Кременецький крейдяний завод”, та Приватним підприємством “Еоніум”, м. Київ, на загальну суму 52 462,01 грн. та у застосуванні наслідків недійсності правочину, а саме: у стягненні з ПП..”Еоніум” в дохід держави 52 462,01 грн. як вартість отриманого товару та стягненні з ВАТ “Кременецький крейдяний завод” продукції на суму 52 462,01 грн. в дохід держави .
На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя