Справа №1-269/10 26.08.2010 26.08.2010 26.08.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-542/2010р. Головуючий 1-ї інстанції Андрощук В.В.

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого: Дзюби Ф.С.

суддів: Губи О.О., Івченко О.М.,

за участю прокурора – Іванова А.О.,

засудженого – ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на виорк Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2010 року якуим:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

- засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України – до 4-х років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим приєднано покарання за вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20.04.2010р. і остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1200 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди заподіяної злочином.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 19.10.2009р. близько 1200 години, він, знаходячись біля будинку № 27 по вул.. Крилова в м. Миколаєві, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, шляхом обману малолітнього ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном «Нокіа 6300» вартістю 1100 грн. та додатковою картою пам’яті вартістю 100 грн., після чого зник з місця злочину, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 1200 грн.

В апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить вирок районного суду змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Посилається на те, що суд при призначенні покарання засудженому не в повній мірі врахував погашення майнової шкоди, наявність у засудженого постійного місця проживання та позитивні характеристики.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляцію потерпілої, думку потерпілої, яка просила задовольнити апеляцію, прокурора, який вважав, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідженими в судовому засіданні доказами вина засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за яким його засуджено, доказана і апелянтом не заперечується, як і не заперечується кваліфікація його дій за ст. 186 ч.2 КК України.

Що стосується покарання, то воно засудженому призначено з дотриманням вимог ст. ст. 65-67, 70 ч.4 КК України, тобто у урахуванням ступені тяжкості скоєного, даних про особу винного, який характеризується посередньо, вчинив декілька епізодів злочинів, обставин, що обтяжують покарання, а саме: скоєння злочину відносно малолітньої особи.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає, оскільки згідно вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може призначити покарання, нижче від нижчої межі, встановленої в санкції статті.

Суд при постановленні вироку не встановив таких обставин та з урахуванням особи винного не дійшов висновку про можливість призначення покарання з застосуванням ст. 69 КК України і з цим погоджується колегія суддів, яка не вбачає підстав для призначення покарання з застосуванням вище вказаної статті.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2010 року відносно ОСОБА_2, без змін.

Головуючий

судді: